Справа № 620/1356/20 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
30 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 02.09.2014 по 31.12.2014, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 12.09.2017;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 02.09.2014 по 31.12.2014, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 12.09.2017;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини польова пошта НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік, виходячи з посадового окладу, окладу за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які ОСОБА_1 мав право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України станом на 16.11.2015;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини польова пошта НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно, пропорційно дням участі в антитерористичні операції, з 01.01.2016 по 20.01.2016 включно виходячи з вимог Порядку та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 та з 21.01.2016 по 31.01.2016 включно виходячи з вимог Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67 (в редакції від 10.02.2016);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини польова пошта НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.09.2014 по 31.01.2017;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.09.2014 по 31.01.2017;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.01.2017 по 12.09.2017;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.01.2017 по 12.09.2017.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що при звільненні відповідач не провів з ним усіх розрахунків.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 02.09.2014 по 31.12.2014, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 12.09.2017.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 02.09.2014 по 31.12.2014, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 12.09.2017.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення, на які ОСОБА_1 мав право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України станом на 16.11.2015.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно, з урахуванням висновків суду.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.09.2014 по 01.08.2015 та з 01.01.2016 по 12.09.2017.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.09.2014 по 01.08.2015 та з 01.01.2016 по 12.09.2017.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати згадане рішення та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.
Зокрема, апелянт зазначає, що з аналізу норм Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам слідує, що компенсації підлягають невикористані дні щорічної основної відпустки та грошова допомога на оздоровлення лише за поточний рік. Поруч з цим, відповідач зазначає, що грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік позивач отримав, що підтверджується довідкою-витягом з розрахунково-платіжних відомостей щодо розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Апелянт також стверджує, що позивач проходив військову службу в військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , яка лише з 2017 року увійшла в підпорядкування військової частини НОМЕР_1 , а тому на переконання відповідача, про бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стверджувати не можна. Крім того, до 1 серпня 2016 року військова частина НОМЕР_3 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ) перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 (військова частина - польова пошта НОМЕР_5 ), та всі нарахування здійснювались саме військовою частиною НОМЕР_4 .
Щодо індексації грошового забезпечення відповідач зазначає, що право на індексацію грошових доходів ОСОБА_1 набув лише в лютому 2015 року. За 2015 рік сума індексації, яка повинна була бути нарахована склала 546,88 грн., в той час як виплачено було індексацію на загальну суму 3005,75 грн. Поруч з цим, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення у 2016-2017 роках у Міністерства оборони України не було.
Відповідно до частини1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, у період з 02.09.2014 по 31.01.2017 позивач проходив військову службу у Військовій частині польова пошта НОМЕР_2 (41 окремий мотопіхотний батальйон) на посадах: номер обслуги гранатометного відділення третього взводу охорони першої роти охорони з 02.09.2014 по 30.04.2015; водій зенітного ракетного зводу з 30.04.2015 по 12.06.2015; сержант з матеріального забезпечення мотопіхотної роти з 12.06.2015 по 01.10.2015; командир взводу технічного забезпечення роти матеріально-технічного забезпечення з 01.10.2015 по 01.07.2016; командир взводу технічного забезпечення роти забезпечення з 01.07.2016 по 31.01.2017.
У зв'язку з реорганізацією та приєднанням (злиттям) Військової частини польова пошта НОМЕР_2 до Військової частини польова пошта НОМЕР_6 ( НОМЕР_1 ) перейшов у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та з 31.01.2017 по 12.09.2017 проходив військову службу у вказаній військовій частині. Військова частина НОМЕР_1 на теперішній час є правонаступником Військової частини польова пошта НОМЕР_2 .
У Військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив службу на посадах: командир автомобільного відділення взводу забезпечення батальйону охорони з 31.01.2017 по 01.03.2017; командир відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення батальйону охорони з 01.03.2017 по 12.09.2017.
З моменту формування у 2014 році Військова частина польова пошта НОМЕР_2 знаходилась на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_4 та з 01.08.2016 була зарахована на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
12.09.2017 позивача було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас.
У зв'язку з тим, що при звільненні позивачу не було компенсовано невикористану щорічну основну відпустку за 2014 рік за період з 02.09.2014 по 31.12.2014 (8 днів), за період проходження служби у Військовій частині польова пошта НОМЕР_2 та Військовій частині НОМЕР_1 не здійснювалась індексація грошового забезпечення за період з 02.09.2014 по 12.09.2017, не була виплачена грошова допомога на оздоровлення в 2015 році, не виплачена в повному обсязі винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно, 26.12.2019 позивач звернувся з заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій просив здійснити йому такі виплати.
Листом командира Військової частини НОМЕР_1 №26/ю від 31.01.2020 позивачу відмовлено у здійсненні таких виплат.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 02.09.2014 по 31.12.2014.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 2, 3 та 4 статті 9 Закону Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною 1 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.
В силу абзацу 1 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
Згідно з абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Зазначені норми не містять особливостей регулювання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки особами, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Водночас, преамбулою Закону України «Про відпустки» встановлено, що цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно з частиною першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Це положення дублюється у частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.
Як встановлено судом першої інстанції та заперечується апелянтом щорічна основна відпустка за 2014 рік позивачу в повному обсязі не надавалась.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на компенсацію невикористаних ним днів щорічної основної відпустки за 2014 рік тривалістю 8 календарних днів.
Посилання відповідача на те, що згідно з пунктом 37.10 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки здійснюється тільки за дні відпустки у рік звільнення, є безпідставними.
Згідно з цією нормою Інструкції особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з військової служби (крім звільнених за віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, у разі, якщо їм не надавалася відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.
Наведені положення, а також і інші, не містять заборони щодо виплати військовослужбовцю, який проходить військову службу за контрактом, та який звільняється зі служби, грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки протягом усього періоду служби.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №825/1376/17.
Щодо індексації грошового забезпечення.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016 року) та 103 відсотка (після 01.01.2016 року).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (надалі по тексту - Порядок).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Згідно з пунктом 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, належний розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням індексу споживчих цін за спірні періоди відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.
Доводи апелянта стосовно відсутності підстав для виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 02.09.2014 по 31.12.2014 та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 0.01.2016 по 31.01.2016, оскільки з 2014 по 2016 роки позивач проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , яка лише з 2017 року увійшла в підпорядкування військової частини НОМЕР_1 та до 01.08.2016 року перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 (військова частина - польова пошта НОМЕР_5 ), відхиляються судом за необґрунтованістю.
З огляду на те, що Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником Військової частини польова пошта НОМЕР_5 , то нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 02.09.2014 по 31.12.2014, грошову винагороду позивача за безпосередню участь в АТО та індексацію грошового забезпечення за періоди з 02.09.2014 по 01.08.2015 та з 01.01.2016 по 12.09.2017 має саме Військова частина НОМЕР_1 .
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №804/14894/15.
В свою чергу обґрунтувань неправомірності висновків суду першої інстанції в частині розрахунку грошової винагороди позивача за безпосередню участь в АТО за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 апеляційна скарга не містить.
Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік.
Частиною 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктами 30.1, 30.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції дійшов висновку, що у період з 16.11.2015 по 31.12.2015 позивачу не була виплачена грошова допомога на оздоровлення.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі спростовуються наявною у матеріалах справи довідкою-витягом з розрахунково-платіжних відомостей щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період січень 2016 - червень 2016 року № 406 від 30.04.2020 року (арк. справи 77), з якої вбачається, що позивачу у грудні 2015 року було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 2386,00 грн. Вказане також підтверджується листом Військової частини НОМЕР_4 №1176 від 04.05.2020 року (арк. справи 76).
За таких обставин рішення суду у частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік із зобов'язанням нарахувати та виплатити таку підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення, на які ОСОБА_1 мав право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України станом на 16.11.2015 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення, на які ОСОБА_1 мав право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України станом на 16.11.2015 - відмовити.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко