Справа № 640/4094/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
30 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л., у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. з розгляду електронного звернення ОСОБА_1 - журналістського звернення (заяви) від 31 січня 2019 року № В0014/3 «повідомлення щодо порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» законодавства про інформацію та журналістську діяльність посадовими особами Національної Академії аграрних наук України та про недоліки в їх діяльності і про незаконну відмову в доступі журналісту до інформації»;
- зобов'язати Уповноважену Верховного Ради України з прав людини Денісову Л.Л. провести належний розгляд електронного звернення ОСОБА_1 - журналістського звернення (заяви) від 31 січня 2019 року № В0014/3 «повідомлення щодо порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» законодавства про інформацію та журналістську діяльність посадовими особами Національної Академії аграрних наук України та про недоліки в їх діяльності і про незаконну відмову в доступі журналісту до інформації» з забезпеченням дотримання прав позивача, як заявника, передбачених Законом України «Про звернення громадян» та конкретно визначених у журналістському зверненні;
- стягнути з Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10 972 грн 15 коп., з яких: 768 грн 40 коп. - сплачений судовий збір, 10 203 грн 75 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. щодо розгляду електронного звернення ОСОБА_1 - журналістського звернення (заяви) від 31 січня 2019 року № В0014/3;
- зобов'язано Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Л.Л. повторно розглянути електронне звернення ОСОБА_1 - журналістське звернення (заяву) від 31 січня 2019 року № В0014/3;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правову допомогу в розмірі 5 485 грн 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженого Верховного Ради України з прав людини Денісової Л.Л .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Л.Л., подала апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та здійснені порушення вимог процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених судом вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що заявлені витрати на правничу допомогу, що були стягнуті судом першої інстанції на користь позивача, не відповідають критеріям розумності та реальності, оскільки перелік та зміст послуг, наданих позивачу адвокатом, є аналогічний послугам в тотожних справах № № 640/3987/19, 640/4113/19, 640/4420/19, 640/6520/19, які перебувають в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва. Апелянт зазначає, що позивач не надав до суду документи, які підтверджують сплату коштів за надання правничої допомоги з юридичного супроводження справи. Крім того, відповідач під час вирішення питання про розподіл судових витрат просить врахувати правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 15 травня 2018 року № 821/1594/17.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянт не зазначив в чому на його думку полягає неправомірність рішення суду першої інстанції в частині задоволених судом вимог про визнання протиправною відмови Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. щодо розгляду електронного звернення від 31 січня 2019 року № В0014/3 та зобов'язання повторно розглянути електронне звернення ОСОБА_1 від 31 січня 2019 року № В0014/3.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині здійсненого судом розподілу судових витрат, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для відмови в розгляді заяви позивача, а також з того, що зазначені представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. мотиви відмови у розгляді заяви позивача у зв'язку з великою кількістю поданих ним скарг є протиправними та вказують на порушення принципів неупередженості та добросовісності відповідача при прийнятті рішення.
Оскільки апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо протиправності рішення суду першої інстанції у вказаній частині, колегія суддів вважає, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Л.Л. не виконала передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок доказування правомірності своїх дій та рішень та не обґрунтувала підстави для оскарження рішення суду у частині задоволених судом вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з чим колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у межах доводів та вимог апеляційної скарги щодо неправомірного, на думку відповідача, здійснення розподілу витрат на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У п.п. 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 травня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому ч. 3 цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, які викладені в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), вбачається, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, суд виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача судові витрати, які становлять 10972 грн 15 коп., з них: 768 грн 40 коп. - сплачений судовий збір, 10 203 грн 75 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
Для підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надав до суду копії наступних документів: договору про надання правових послуг від 01 березня 2019 року № 4/03/3-Г-КДМ, додатку до договору №1, акту приймання-передачі наданих послуг від 05 березня 2019 року, квитанції від 05 березня 2019 року № 0.0.1287159838.1 на суму 2000 грн 00 коп., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Як зазначено у акті приймання-передачі наданих послуг від 05 березня 2019 року, розмір витрат клієнта, складається з наступних послуг:
- аналіз фактичних обставин справи: дослідження змісту та форми поданої клієнтом до УВРУзПЛ заяви №1 від 31 липня 2018 року, дослідження журналістського звернення (заяви) від 31 лютого 2018 року №В0014/3, дослідження відповіді представника УВРУзПЛ від 01 березня 2019 року, встановлення конкретних порушень прав та законних інтересів клієнта, передбачених Законом України «Про звернення громадян» - 2 год. * 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 921,00 грн.;
- аналіз судової практики з розгляду судових спорів щодо порушень прав та інтересів осіб, пов'язаних з порушенням законодавства України зі звернення громадян до суб'єктів владних повноважень - 2 год. 30 хв.* 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 401,25 грн.;
- обґрунтування правової позиції та способу захисту прав та інтересів клієнта, 3 год. *50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2881,50 грн;
- складання та подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва - 3000,00 грн.
Розрахунок гонорару здійснений адвокатом відповідно до рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16 лютого 2018 року № 57, що є додатком № 1 до договору про надання правових послуг від 01 березня 2019 року № 4/03/ЗГ-КДМ.
Зі змісту п. 6.5.1 та 6.5.2 договору вбачається, що клієнт сплачує адвокату авансовий платіж у розмірі 2000 грн 00 коп. без ПДВ не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту укладання цього договору. Клієнт оплачує гонорар у розмірі, визначеному у акті приймання - передачі наданих послуг за вирахуванням сум авансового платежу, не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення по суті.
Тобто, авансовий платіж сплачувався до моменту подання позову, а решта суми гонорару повинна була бути сплачена не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення по суті.
У акті приймання-передачі від 05 березня 2019 року зазначено, що загальна вартість наданих правових послуг становить 10203 грн 75 коп.
Разом з тим, до позовної заяви надано лише докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 768 грн 40 коп. (дублікат квитанції від 05 березня 2019 року № 0.0.1287158530.1) та докази, які підтверджують здійснення авансового платежу за договором про надання правових послуг від 01 березня 2019 року № 4/03/3-Г-КДМ у розмірі 2000 грн 00 коп. (копія квитанції від 05 березня 2019 року № 0.0.1287159838.1).
Отже, позивач не підтвердив сплату коштів за надання правничої допомоги у розмірі 8203 грн 75 коп.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач не звертався до суду із заявою в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України про надання доказів, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів з дня постановлення рішення у справі.
Колегія суддів вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 2000 грн 00 коп., який фактично було сплачено ОСОБА_1 є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Сплата витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн 00 коп. підтверджується належними доказами, що не спростовано відповідачем.
Однак, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат та вирішив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правову допомогу в розмірі 5 485 грн 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженого Верховного Ради України з прав людини Денісової Л.Л. не з'ясувавши обставин щодо фактичної сплати зазначеної суми.
З матеріалів справи вбачається, що суд задовольнив позов ОСОБА_1 у частині однієї вимоги немайнового характеру. Відтак, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. Також відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн 000 коп.
Вказані обставини у сукупності свідчать про те, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року в частині здійсненого судом розподілу судових витрат прийняте з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування у зазначеній частині та здійснення нового розподілу судових витрат стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати із сплати судового збору у розмірі 768 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп.
Колегія суддів вважає, що апелянт невірно розтлумачив правову позицію, яка міститься у постанові Верхового Суду від 15 травня 2018 року № 821/1594/17, та зазначив, що позивач не підтвердив сплату витрат на правничу допомогу оскільки не надав до матеріалів справи Книгу обліку доходів та витрат адвоката.
У вказаній постанові Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв'язку з тим, що надані документи не підтверджують витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі, а не з тих підстав, що вказані апелянтом.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Книга обліку доходів і витрат ведеться для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та може бути додатковим доказом здійснення сплати. Водночас, її надання не є обов'язковим у випадку подання до суду документу, який підтверджує сплату відповідного платежу та містить всі необхідні реквізити, які дають змогу встановити призначення платежу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року скасувати в частині здійсненого судом розподілу судових витрат.
У скасованій частині прийняти нове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат із сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 (сорок) коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов