Справа №500/2533/20
28 жовтня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Семеха В.Т.
представника позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адвоката Ізай Р.О.
представника відповідача виконавчого комітету Тернопільської міської ради Лукащука В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
08 вересня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 19.08.2020 №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.09.2020 позивач отримав попередження, в якому зазначено, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.08.2020 №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування", тимчасова споруда (ТС білого кольору), самовільно влаштована на землях комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 підлягає демонтажу.
Як додаток до даного попередження отримав копію рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19 серпня 2020 року №602 "Про усунення порушень у сфері містобудування"
Позивач вважає, що рішення виконавчого комітету Тернопільської ради від 19 серпня 2020 року №602 "Про усунення порушень у сфері містобудування" є таким, що прийнято не на підставі, у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, є власником приміщення критого ринку промислових товарів (ринок " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") за адресою: АДРЕСА_2 - загальною площею - 217,3 кв.м.; власником нежитлового приміщення загальною площею 43,9 кв.м, та загальною площею 46,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі рішення Тернопільської міської ради від 15 листопада 2011 року за №6/15/36 є орендарем земельної ділянки під вищезазначеним майном.
На підставі рішення Тернопільської міської ради від 28 липня 2017 року №7/16/132 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено терміном на два роки договір про встановлення земельного сервітуту (обмежене платне користування) на земельну ділянку в АДРЕСА_1 для проходу, проїзду та складування будівельних матеріалів. В період з 2012 по 2017 роки договір про встановлення сервітуту також укладався.
26.10.2018 позивач звернувся до Тернопільської міської ради з питанням внесення змін до рішення міської ради від 28.07.2017 №7/16/132 з метою надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку 0,0350 га для проходу, проїзду та складування будівельних матеріалів по АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Тернопільської міської ради позивачу запропоновано звернутись у Центр надання адміністративних послуг за адресою: м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 6, та подати документи, зазначені у пункті 2 Інформаційної картки А-25-13.
07.11.2018 через Центр надання адміністративних послуг за адресою: АДРЕСА_3 особисто позивачем подано заяву з проханням надати дозвіл на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0350 га для влаштування проходу, проїзду та складування будматеріалів по АДРЕСА_1 . До звернення було додано: 1. документи ФОПа, 2. графічні матеріали (викопіювання з чергового плану міста 1:2000, план земельної ділянки 1:500 з описом меж, на яких зазначено місце розташування та розмір земельної ділянки, кадастровий план), 3. копія розрахунку потреби площі.
19.12.2018 заступником міського голови (в порушення норм статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") надано відповідь, що договір сервітуту на земельну ділянку на 0,0150 га укладено, не має підстав для задоволення клопотання.
Відповідь аналогічного змісту була надана на звернення від 27.12.2018.
23.12.2019 позивач знову звернувся через Центр надання адміністративних послуг з питанням надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0350 га для влаштування проходу, проїзду та складування будматеріалів по АДРЕСА_1 .
Згідно листа заступника міського голови повідомлено, що проект рішення "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_4 ФОП ОСОБА_1 " було подано на розгляд сорок першої сесії міської ради сьомого скликання 06.12.2019. За результатами розгляду - рішення не прийнято.
З тим самим запитанням позивач звертався 05.06.2019, 23.12.2019, 17.02.2020.
Позивач зазначає, що договір сервітуту закінчився у вересні 2019 року. Іншого договору міська рада не укладає, оскільки депутати не голосують.
Паспорт прив'язки Тернопільською міською радою - також не підписується посадовими особами Тернопільської міської ради. На його звернення про отримання дозволу на розміщення тимчасової споруди, від органу місцевого самоврядування, не отримав жодної відповіді.
Однак з моменту закінчення укладеного договору сервітуту, продовжує платити за земельну ділянку, на якій розміщені тимчасова споруда, а Тернопільська міська рада отримує кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності, та їх не повертає.
Аргументованої відмови з питання не укладення договору сервітуту та не надання дозволу на встановлення тимчасової споруди від Тернопільської міської ради, та відповідача, не отримував.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 13.10.2020.
17.09.2020 від виконавчого комітету Тернопільської міської ради через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.08.2020 №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування", оскільки рішення виконавчого комітету стосовно проведення демонтажу тимчасових споруд, які розміщені без необхідних та визначених законодавством дозвільних документів, переслідує легітимну мету контролю органом місцевого самоврядування за станом благоустрою населеного пункту. При цьому дотримується та забезпечується справедливий баланс між інтересами громади (суспільними інтересами) та інтересами окремої фізичної особи.
За клопотанням представника позивача в судовому засіданні 13.10.2020 розгляд справи відкладено до 28.10.2020.
В судовому засіданні 28.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просила позов задовольнити.
Представник відповідача виконавчого комітету Тернопільської міської ради в судовому засіданні 28.10.2020 проти задоволення позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата запису 09.06.2000.
19.01.2012 між орендодавцем Тернопільською міською радою та орендарем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі згідно якого орендодавець на підставі рішення Тернопільської міської ради від 15 листопада 2011 року за №6/15/36 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у АДРЕСА_2 .
Договір укладено терміном на десять років з 15 листопада 2011 року до 15 листопада 2021 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
28 квітня 2012 року на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30 березня 2012 року за №6/20/74 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено терміном на три роки договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку в АДРЕСА_4 загальною площею 0,0150 га для проходу і проїзду та складування будівельних матеріалів на умовах зазначених у цьому договорі.
Договір про встановлення земельного сервітуту також укладено 12.09.2017 на підставі рішення Тернопільської міської ради від 28 липня 2017 року №7/16/132 терміном на два роки до 28.07.2019 на земельну ділянку в АДРЕСА_4 для проходу, проїзду та складування будівельних матеріалів. Земельний сервітут встановлено на земельній ділянці площею 0,0150 га.
На звернення позивача від 26.10.2018 стосовно внесення змін в рішення міської ради від 28.07.2017 №7/16/132 з метою надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0.0350 га для проходу, проїзду та складування будівельних матеріалів за адресою АДРЕСА_4 позивачу повідомлено, що для отримання адміністративної послуги "Надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту", затвердженої рішенням виконавчого комітету від 04.05.2016 №376 та з врахуванням вимог Інструкції з діловодства у Тернопільській міській раді та її виконавчих органах заявником подається у Центр надання адміністративних послуг за адресою м. Тернопіль вул. Князя Острозького, 6 документи зазначені у пункті 2 Інформаційної картки А-25-13.
Листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.12.2018 на звернення від 07.11.2018 щодо надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0350 га для проходу, проїзду та складування будівельних матеріалів за адресою АДРЕСА_4 ОСОБА_1 повідомлено, що на підставі рішення Тернопільської міської ради від 28.07.2017 №7/16/132 з ФОП ОСОБА_1 укладено договір сервітуту на земельну ділянку площею 0,0150 га для проходу, проїзду та складування будівельних матеріалів за адресою АДРЕСА_4 , зареєстрований від 24.01.2018 №1064 та зазначено, що немає підстав для задоволення його клопотання.
Відповідь аналогічного змісту була надана на звернення позивача від 27.12.2018.
20.12.2019 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради позивачу повідомлено, що проект рішення "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_4 ФОП ОСОБА_1 " було подано на розгляд сорок першої сесії міської ради сьомого скликання 06.12.2019. За результатами розгляду - рішення не прийнято.
Згідно листа відповідача від 09.06.2020 №825/08 на звернення стосовно надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0350 га для права проходу, проїзду та складування будматеріалів за адресою АДРЕСА_4 підготовлено проект рішення міської ради по даному питанню на відповідні погодження та розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку.
В результаті опрацювання долучених до проекту поданих матеріалів та документів, управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради проект рішення не погоджено. Згідно плану зонування території міста Тернополя (із змінами), затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 27.01.2014 №6/44/12 вказана земельна ділянка відноситься до земель загального користування, на якій не передбачено складування будівельних матеріалів.
Приймаючи до уваги зауваження до проекту рішення, питання стосовно надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0350 га для права проходу, проїзду та складування будматеріалів за адресою АДРЕСА_4 немає можливості задовольнити.
Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 19.08.2020 прийнято рішення №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування".
Згідно вказаного рішення враховуючи звернення управління муніципальної інспекції, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про регулювання містобудівної діяльності", Земельним кодексом України, виконавчий комітет міської ради вирішив:
1.Постійно діючій робочій групі організувати та провести роботи з демонтажу тимчасових споруд в 10-ти денний термін з дня прийняття рішення, власники яких не встановлені, згідно з додатком до рішення.
2. Комунальним підприємствам "Електромереж зовнішнього освітлення "Тернопільміськсвітло", "Тернопільводоканал", "Тернопільелсктротранс", "Міськшляхрембуд", приватному підприємству "Східний Масив", КЖЕП "Фаворит" виділити на вимогу робочої групи спеціалізовану техніку та засоби для проведення робіт з демонтажу тимчасових споруд.
3. Тернопільському міському РЕМ забезпечити від'єднання тимчасових споруд від електропостачання.
4. Управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології:
4.1. Вжити всіх належних заходів по приведенню місць, на яких розташовувались тимчасові споруди, до належного стану.
4.2. Забезпечити фінансування проведених робіт з демонтажу.
5. Проведення робіт з демонтажу та приймання на зберігання демонтованих споруд Тернопільське міське шляхове ремонтно-будівельне підприємство "Міськшляхрембуд" та КП "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" оформити відповідними актами.
6. З метою забезпечення громадського порядку при виконанні робіт з демонтажу залучити працівників Тернопільського відділу поліції ГУНП у Тернопільській області.
7. Відділу зв'язків з громадськістю та засобами масової інформації міської ради оприлюднити дане рішення в засобах масової інформації.
8. Визначити, що повернення демонтованих тимчасових споруд здійснюється за умови компенсації виконаних робіт по демонтажу, транспортуванню та зберіганню.
9. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради В.В. Стемковського та управління муніципальної інспекції.
У додатку до рішення виконавчого комітету від 19.08.2020 №602 зазначені тимчасові споруди (тимчасові споруди білого кольору) та вказано, що суб'єкти господарювання не встановлені.
Управлінням муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради 31.08.2020 за №74 та №75 власникам тимчасових споруд по АДРЕСА_1 надіслано (передано) попередження, в яких зазначено, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.08.2020 №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування", тимчасова споруда, (ТС білого кольору), самовільно влаштована на землях комунальної власності міста, за адресою АДРЕСА_1 підлягає демонтажу.
Також просили до 10.09.2020 провести демонтаж зазначеного об'єкта власними силами.
У випадку невиконання припису зазначений об'єкт буде демонтовано в примусовому порядку силами спеціалізованої організації.
Одночасно проінформовано, що у відповідності до статті 55 Конституції України - права і свободи людини і громадянина захищаються виключно судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Не погоджуючись з рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.08.2020 №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування" та вважаючи його протиправним, таким що прийняте не на підставі, у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд зазначає, що спірним питанням в межах даних правовідносинах є виключно законність рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.08.2020 №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до змісту статті 140 Конституції України, частини першої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Законом №280/97-ВР закріплено основні принципи здійснення місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених Законом га іншими законами (стаття 4 Закону №280/97-ВР).
Частиною п'ятою статті 16 Закону №280/97-ВР передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі статтею 10 Закону №280/97-ВР міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Стаття 30 Закону №280/97-ВР наділяє виконавчі органи сільських селищних міських рад повноваженнями щодо організації благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.
За нормами статті 1 Закону №280/97-ВР виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Статтею 11 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно зі статтею 52 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон №2807-ІV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2807-ІV благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення; території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму, та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів відповідно до Закону №2807-ІV належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб).
У свою чергу до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо (пункт 2 частини другої статті 10 Закону №2807-IV).
Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, (установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста) (стаття 20 Закону №2807-ІV).
У статті 13 Закону №2807-ІV міститься перелік об'єктів благоустрою населених пунктів, відповідно до пункту 1 частини першої якої до таких об'єктів, зокрема належать (території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; майдани, площі, бульвари, проспекти, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.
Частиною першою статті 34 вказаного Закону визначено, що правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються (на (підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону №2807-IV самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Відповідно до статті 20 цього Закону рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Правила благоустрою Тернопільської міської територіальної громади затверджені рішенням Тернопільської міської ради від 24.07.2019 №7/36/12.
За вимогами пункту 2 розділу ІІІ цих Правил (в редакції рішення міської ради від 26.06.2020 №7/51/8) підприємства, установи, організації та інші юридичні особи, фізичні особи - підприємці на власних та закріплених територіях, а також громадяни, повинні здійснювати увесь комплекс робіт, спрямованих на забезпечення та постійне - підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: недопущення самовільного встановлення торговельних лотків, павільйонів, кіосків тощо, без відповідних погоджень.
Судом встановлено, що 19 серпня 2020 року за результатами розгляду звернення управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради виконавчим комітетом прийнято рішення №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування", пунктами 1 і 5 якого передбачено:
- постійно діючій робочій групі організувати та провести роботи з демонтажу тимчасових споруд в 10-ти денний термін з дня прийняття рішення, власники яких не встановлені, згідно з додатком до рішення,
- проведення робіт з демонтажу та приймання на зберігання демонтованих споруд Тернопільське міське шляхове ремонтно-будівельне підприємство "Міськшляхрембуд" та КП "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" оформити відповідними актами.
Крім того, згідно з пунктом 7 рішення вказано відділу зв'язків з громадськістю та засобами масової інформації міської ради оприлюднити дане рішення в засобах масової інформації.
До переліку об'єктів, які містяться в додатку до рішення та підлягають демонтажу включено:
1. Тимчасову споруду (тимчасова споруда білого кольору) суб'єкт господарювання не встановлений по АДРЕСА_4 (фотофіксація №1).
2. Тимчасову споруду (тимчасова споруда білого кольору) суб'єкт господарювання не встановлений по АДРЕСА_4 (фотофіксація №2).
На виконання даного рішення 31.08.2020 керівником постійно діючої робочої групи інспектором відділу контролю за правопорушеннями управління муніципальної інспекції міської ради було вручено для передачі власнику вказаних тимчасових споруд попередження від 31.08.2020 №74 та від 31.08.2020 №75 з повідомленням про прийняте рішення виконавчого комітету, інформацією про самовільне влаштування тимчасових споруд на землях комунальної власності та з проханням до 10.09.2020 провести їх демонтаж власними силами.
Таке попередження отримано позивачем у справі ОСОБА_1 02.09.2020.
Однак, ні рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №602 від 19 серпня 2020 року, ні попередження про демонтаж позивачем виконані не були.
Згідно з частиною другою статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (ТС) може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
За нормою частини четвертої вказаної статті розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1330/20068 (далі - Порядок №244).
Згідно з пунктом 2.1 Порядку №244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС. Відповідно до пунктів 2.7 та 2.10 Порядку паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури.
Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в управлінні містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради відсутня інформація про оформлення та видачу ОСОБА_1 паспорта прив'язки на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 .
Крім того, позивач ОСОБА_1 в позовній заяві також зазначає про відсутність у нього такого паспорта прив'язки.
Таким чином, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що наведені норми чинного законодавства та підтверджені позивачем фактичні обставини свідчать про те, що тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності розташована на землях комунальної власності за адресою АДРЕСА_4 за відсутності паспорта прив'язки, як визначеної законодавством підстави для розміщення такої споруди, тобто самовільно.
За приписами пункту 2.30 Порядку №244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), §166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Так, у рішенні від 27 листопада 2007 року у справі "Гамер проти Бельгії" (Hamer v. Belgium, заява № 21861/03) щодо зобов'язання заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, до якої застосовувалась заборона на будівництво, ЄСПЛ встановив:
Втручання у право заявниці на мирне володіння майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом і переслідувало мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів шляхом приведення її у відповідність до плану землекористування, який визначав лісову зону, в якій будівництво не дозволялося (§ 77).
Стосовно пропорційності втручання, то питання захисту навколишнього середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання
(§ 79). Тому обмеження права власності були допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс (§ 80).
Таким чином суд вважає, що рішення виконавчого комітету стосовно проведення демонтажу тимчасових споруд, які розміщені без необхідних та визначених законодавством дозвільних документів, переслідує легітимну мету контролю органом місцевого самоврядування за станом благоустрою населеного пункту. При цьому дотримується та забезпечується справедливий баланс між інтересами громади (суспільними інтересами) та інтересами окремої фізичної особи.
Виходячи з встановлених обставин у цій справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.08.2020 №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування".
Судом також враховано, що згідно позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.08.2020 №602 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування" відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
відповідач:
- Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Листопадова 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 04058344)
Головуючий суддя Мартиць О.І.