Справа № 420/6190/20
27 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Сидорівського С.А.,
представника позивача: Чорного О.В.,
представника відповідача: Пояркової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування наказів від 16.06.2020 року № 10-дс, № 324-о, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 липня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів від 16.06.2020 року № 10-дс, № 324-о, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 03.08.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області належним чином засвідчені та оформлені копії документів, а саме: особову справу ОСОБА_1 ; довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , інформацію про вакантність посади, яку займав позивач на момент звільнення, інші докази, що стали підставою для прийняття наказів від 16.06.2020 року № 10-дс, № 324-о, призначено підготовче засідання на 27.08.2020 року.
20.08.2020 року за вх.№32997/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із витребуваними ухвалою суду від 03.08.2020 року матеріалами.
Судове засідання, призначене на 27 серпня 2020 року, було перенесено у зв'язку з перебуванням судді у іншому судовому засіданні по справі №420/3791/20 та призначено на 22 вересня 2020 р.
01.09.2020 року за вх.№34405/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Судове засідання, призначене на 22 вересня 2020 року, було перенесено у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному та призначено на 25 вересня 2020 р.
У підготовчому засіданні 25.09.2020 року судом було зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області надати у строк до 28.09.2020 року інформацію про вакантність посади, яку займав позивач на момент звільнення, у формі довідки та оголошено перерву до 29.09.2020 року.
28.09.2020 року за вх.№39482/20 від представника відповідача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи довідки №642/15-32-11-01.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020 року.
19.10.2020 року за вх.№43522/20 від представника позивача надійшли письмові пояснення.
22.10.2020 року за вх.№ЕП/18143/20 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення разом із клопотанням щодо проведення засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 22.10.2020 року клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфереції задоволено.
В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив (01.09.2020 року за вх.№34405/20) зазначено, що за результатами проведеного дисциплінарного провадження у Головному управлінні ДПС в Одеській області до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби. Застосування дисциплінарного стягнення зумовлено тяжкістю правопорушення, визначеного за результатом дисциплінарного провадження, а саме порушення присяги державного службовця. Позивачка категорично не погоджується із застосованим до неї дисциплінарним стягненням, на обґрунтування чого зазначає, що:
по-перше, з моменту призначення на посаду та до часу винесення оскаржуваних наказів позивачка сумлінно виконувала свої посадові обов'язки, про що свідчать неодноразові заохочення та подяки від керівництва ГУ ДПС в Одеській області. За час перебування на посаді позивачка не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, а окремі рішення були оскаржені до суду;
по-друге, припинення державної служби за порушення присяги є найсуворішим видом відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державним службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього присягою обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, однак таких обставин при винесені оскаржуваних наказів встановлено не було;
по-третє, твердження відповідача про те, що не на належному рівні організовано роботу з відпрацювання суб'єктів господарювання, що скористались послугами «сумнівних» підприємства, не відповідає дійсності, оскільки інформація щодо необхідності їх опрацьовування до відділу, начальником якого була позивачка, не надходила. Більше того, відділом було здійснено запити з метою отримання доказової бази та опрацювання можливого порушення норм податкового законодавства за переліком підприємств
по-четверте, в провину позивачки покладено незабезпечення організації та проведення документальних позапланових виїзних перевірок окремих суб'єктів господарювання у зв'язку із виявленими розбіжностями між даними податкових декларацій та ЄРПН. Натомість, на переконання позивачки, проведення документальних перевірок для аналізу такої інформації не є обов'язковим.
20.08.2020 року за вх.№32997/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача наполягав на правомірності та обґрунтованості оскаржуваних наказів, на підтвердження чого вказав, що присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно, що не зафіксовано в діях позивачки при перебуванні на посаді державної служби. В іншому, представник відповідача притримувався порушень, визначених під час проведення дисциплінарного провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на державній службі у Головному управлінні ДПС в Одеській області на посаді начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування.
13.03.2020 року Державною податковою службою України за результатами проведення тематичної перевірки стану організації роботи ГУ ДПС в Одеській області було складено Акт №148/99-00-03-01-03-14 (а.с.23-53).
На підставі встановлених під час перевірки обставин 02.04.2020 року за №196/99-00-03-01-03-13 Департаментом відомчого контролю ДПС на ім'я Голови Державної податкової служби України сформовано Доповідну записку (а.с.54-68). Підпунктом 1.2 Розділу «Пропозиції» доповідної записки вказано за доцільне ініціювати дисциплінарне провадження, зокрема, щодо начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ОСОБА_1 (а.с.62).
08.05.2020 року управлінням забезпечення роботи Головного управління ДПС в Одеській області сформовано на ім'я В. о. начальника ГУ ДПС в Одеській області Доповідну записку про порушення дисциплінарного провадження щодо начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ОСОБА_1 (а.с.152-155).
Згідно Наказу Головного управління ДПС в Одеській області №2017 від 25.05.2020 року прийнято рішення порушити дисциплінарне провадження стосовно начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ОСОБА_1 (а.с.151).
04.06.2020 року дисциплінарною комісією складено на ім'я начальника ГУ ДПС в Одеській області пропозицію щодо продовження строку здійснення дисциплінарного провадження до 24.06.2020 року (а.с.203).
Згідно Наказу Головного управління ДПС в Одеській області №2301 від 05.06.2020 року прийнято рішення продовжити строк здійснення дисциплінарного провадження до 24.06.2020 року (а.с.204).
15.06.2020 року дисциплінарною комісією складено Подання, яким рекомендовано застосувати до начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби (а.с.206-211).
Наказом Головного управління ДПС в Одеській області №10-дс ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби (а.с.212-213), а Наказом №324-о припинено державну службу та звільнено з 16.06.2020 року ОСОБА_1 з посади начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування (а.с.22).
Не погоджуючись із наказами від 16.06.2020 року № 10-дс, № 324-о позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Відповідно до частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Згідно з частинами першою та другою статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Відповідно до частини десятої цієї статті результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Згідно з частиною одинадцятою цієї статті суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Статтею 75 Закону України «Про державну службу» передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі
Згідно з статтею 76 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.
Згідно з частиною другою статті 77 Закону України «Про державну службу» у рішенні про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Відповідно до статті 64 Закону України «Про державну службу» державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни.
У рішенні про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. (частина друга статті 77 Закону України «Про державну службу»).
В контексті доводів учасників справи та предмету спору суд вважає, що правильне вирішення даного спору залежить від належного аналізу наступних аспектів:
1. Обґрунтованість кваліфікації дій (бездіяльності) позивачки як порушення присяги державного службовця;
2. Співмірність застосованого виду дисциплінарного стягнення до встановлених обставин проходження позивачкою державної служби.
Характеризуючи виявлені під час службового розслідування порушення суд зазначає наступне.
У поданні Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДПС в Одеській області від 15.06.2020 року визначено наступне:
1. тематичною перевіркою встановлено, що управлінням податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області на неналежному рівні організовано роботу із відпрацювання суб'єктів господарювання, що скористались послугами «сумнівних» підприємств, щодо яких наявна інформація в обліковій картці суб'єкта фіктивного підприємництва (СФП), на суму щонайменше 8,1 млн. грн. ПДВ. Так, по ГУ ДПС в Одеській області залишаються невідпрацьованими 11 СГД (TOB «Дженералс Інвест» (42793781), ТОВ «Аром Лайт» (42793603), ФГ «Агрофірма Бургуджі» (32009355), ПП «Аф Ташлик» (34922395), ТОВ «Даблен» (42537977), ТОВ «Секунда Інвестмент» (42786617), ТОВ «Оресанта» (42856034), ПП «Інтекст» (33850021), МП у формі ТОВ «Колійник» (13919207), ТОВ «Люрєль» (42519484), ТОВ «ТП Автоколонна №491» (42138908)), які у 2019 році скористалися послугами підприємств, по яким у вересні 2019 року - січні 2020 року заповнені облікові картки суб'єкта фіктивного підприємництва на суму податкового кредиту з ПДВ 6 823,7 тис. гривень;
2. не у повній мірі налагоджено роботу ГУ ДПС в Одеській області у частині відпрацювання взаємовідносин суб'єктів господарювання Одеського регіону із ризиковими контрагентами, щодо яких наявна інформація про внесення до ЄРДР запису про вчинення кримінального правопорушення, що мають ознаки злочину, передбаченого статтями 205, 212, 358, 366 КК України;
3. крім того, мають місце факти, де посадовими особами управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області за наявності підстав, що свідчать про ризиковість господарських операцій, при проведенні контрольно-перевірочних заходів по ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (05519327), ТОВ «Електроеталон» (33647722),ТОВ «Хімагро» (39341579), ТОВ «Трансферрі» (34368952), ПрАТ «Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач» (05514198), ТОВ «Модультехсервіс» (35417649), ТОВ «Бетонні покриття та технології» (41517968), ТОВ «Альба Верітас» (42178008) не досліджено наявні сумнівні операції з постачальниками, які поставлені товари не придбали, не імпортували та ймовірно не виробляли;
4. не забезпечено організацію та проведення документальних позапланових виїзних перевірок окремих суб'єктів господарювання у зв'язку із виявленням у них розбіжностей між даними податкових декларацій з ПДВ та ЄРПН (за переданими службовими записками територіальних управлінні ГУ ДПС в Одеській області) на суму більше 42,2 млн. грн. ПДВ (по сумах розбіжностей більше 100 тис. грн. ПДВ);
5. Не забезпечено єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, і установленого Порядком формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524, стосовно наявних ризиків високого ступеню.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 не здійснила належний контроль за підлеглими, як це передбачено п.3.3.1 - п.3.3.4 розділу 3 Положення про управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області.
Надаючи оцінку викладеним у поданні твердженням, суд звертає увагу, що всі обставини, викладені у ньому, повторюють встановлені у Акті від 13.03.2020 року обставини. Проведення тематичної перевірки, як засіб реалізації контрольно-наглядових функцій та повноважень центрального органу у відношенні до територіальних, має на меті встановлення обставин, що слугують причиною незадовільної роботи органу в цілому та окремих його посадових осіб. Сам Акт не встановлює порушень, а лише визначає обставини, перевірка яких у наступному покладається на територіальний орган у порядку проведення дисциплінарного провадження.
Суд наголошує, що згідно п.33 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039, комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити:
чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження;
чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку;
чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби;
чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності;
який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
За аналізом складеного подання суд не вбачає ознак виконання покладених на комісію пунктом 33 Порядку обов'язків. Замість аналізу встановлених обставин дисциплінарна комісія прийняла визначені у Акті від 13.03.2020 року дії позивачки як порушення, констатуючи це без додаткових пояснень.
Суд звертає особливу увагу, що під час оцінки проведеної позивачкою роботи на посаді начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування фактичного аналізу такої роботи здійснено не було. Дійсно, Дисциплінарною комісією вказано, які дії позивачка могла б додатково вчинити до тих обсягів роботи, які фактично були виконані. Втім, аналізу виконаних завдань в розрізі організаційної роботи відділу, кількості та якості проведених перевірок та встановлених за їх результатом порушень норм валютного, податкового та іншого законодавства відповідачем не проведено. В такому випадку, оцінка залишків невиконаних позивачкою завдань згідно посадової інструкції позбавлена порівняльної ознаки - неможливо встановити обсяги такої роботи у відношенні до вже виконаної та надати їй адекватну та обґрунтовану оцінку.
Відповідачем при оцінці службової діяльності позивачки вказується на виконання нею повноважень не у повній мірі, втім належного обґрунтування того, яка міра виконаної роботи може вважатись повною, а тим паче такою, що не порушує присягу державного службовця, відповідач не зазначив.
Дисциплінарна комісія у поданні вказала, що «мають місце факти, де посадовими особами управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області за наявності підстав, що свідчать про ризиковість господарських операцій, при проведенні контрольно-перевірочних заходів не досліджено наявні сумнівні операції з постачальниками, які поставлені товари не придбали, не імпортували та ймовірно не виробляли». Разом з тим, матеріали дисциплінарного провадження не містять зведеної інформації про:
дату, час та місце таких фактів;
які саме посадові особи були учасниками таких подій;
які контрольно-перевірочні заходи здійснювались;
які документи при цьому досліджувались;
з яких підстав сформовані такими посадовими особами висновки є необґрунтованими;
яка ступінь вини у вказаних подіях саме позивачки тощо.
Відповідач, посилаючись на узагальнюючу інформацію, не відтворює подій, які вважає порушеннями, допущеними позивачкою. Такі висновки суд вважає необґрунтованими, а тому вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних наказів.
В частині формування плану-графіку суд стверджує, що начальник відділу (позивачка за посадою) не формує план-графік, а лише надає пропозиції щодо включення до нього конкретних платників податків (п.2.2.41.1, п.2.2.42.2., п.2.2.42.4 Посадової інструкції (а.с.137-138)). Тобто, надані позивачкою пропозиції було погоджено керівником та затверджено. Доказів існування зауважень щодо наданих позивачкою пропозицій до суду не надано.
Таким чином, формуючи проміжний висновок, суд вважає, що обґрунтованість кваліфікації дій (бездіяльності) позивачки як порушення присяги державного службовця відповідачем не підтверджена ані у поданні від 15.06.2020 року, ані у відзиві, наданому до суду в межах розгляду даної справи.
Надаючи оцінку співмірності застосованого виду дисциплінарного стягнення до встановлених обставин проходження позивачкою державної служби, суд виходить із такого.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути висновки, що встановлені внаслідок ретельного службового розслідування (постанова Верховного Суду від 17.04.2020 р. у справі №826/8164/16 (адміністративне провадження №К/9901/46689/18)). Вище судом надано оцінку порядку та обґрунтованості перевірки особливостей проходження позивачкою державної служби.
При цьому, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення. Верховний Суд у постановах від 13.02.2019 р. у справі № 803/1303/16 та від 05.06.2019 р. у справі №826/13803/16 зазначив, що державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
Відповідної кваліфікації у поданні від 15.06.2020 року відповідачем не надано.
У постанові від 14.04.2020 р. у справі №815/6549/16 (адміністративне провадження №К/9901/29817/18) Верховний Суд зробив правовий висновок, що порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про державну службу", особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".
З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
Окрім того, порушення Присяги характеризується наступним чином:
скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам;
порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби;
підрив довіри до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.
Суд звертає увагу, що у поданні дисциплінарна комісія рекомендувала звільнити позивачку із займаної посади, тоді як оскаржувані накази передбачають припинення державної служби та звільнення.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.
При цьому аргументів щодо застосування іншої, ніж передбачено у поданні, санкції відповідачем не надано.
Таким чином, суд дійшов наступних висновків:
обставини, викладені у Поданні від 15.06.2020 року, повторюють встановлені у Акті від 13.03.2020 року обставини. Сам Акт не встановлює порушень, а лише визначає обставини, перевірка яких у наступному покладається на територіальний орган у порядку проведення дисциплінарного провадження, чого відповідачем під його час проведення не було реалізовано. За аналізом складеного подання суд не вбачає ознак виконання покладених на комісію пунктом 33 Порядку обов'язків. Замість аналізу встановлених обставин дисциплінарна комісія прийняла визначені у Акті від 13.03.2020 року дії позивачки як порушення, констатуючи це без додаткових пояснень;
аналізу виконаних завдань в розрізі організаційної роботи відділу, кількості та якості проведених перевірок та встановлених за їх результатом порушень норм валютного, податкового та іншого законодавства відповідачем не проведено;
посилаючись на узагальнюючу інформацію, відповідач не відтворює подій, які вважає порушеннями, допущеними позивачкою;
відповідачем не обґрунтовано застосування до позивачки найсуворішого виду дисциплінарного стягнення та не визначено, у чому саме полягає порушення нею Присяги державного службовця.
Отже, порушене відповідачем право позивача на проходження державної служби підлягає відновленню шляхом скасування наказів Головного управління ДПС в Одеській області від 16.06.2020 року № 10-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади державної служби», від 16.06.2020 року № 324-о «Про звільнення ОСОБА_1 », а також поновлення її на посаді.
Що стосується позовної вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно з правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд зазначає що середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Так, відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, ворчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п.4 Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
З наданої до суду довідки ОСОБА_1 про заробітну плату за останні два місяці, що передували даті звільнення судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивачки складає 709,45 грн. (а.с.131).
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 16.06.2020 року по 22.10.2020 року складає 65269 грн. 40коп. (92 робочих днів х 709,45 грн.), який суд вважає необхідним стягнути з відповідача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.
Відповідно до пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
У постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі 826/27339/15 висловлено позицію, що роботодавцеві надано право самостійно визначати чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування наказів від 16.06.2020 року № 10-дс, № 324-о, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 16.06.2020 року № 10-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади державної служби».
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 16.06.2020 року № 324-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на день поновлення на посаді у розмірі 65249,40 грн. (шістдесят п'ять тисяч двісті сорок дев'ять грн. 40 коп.).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області та стягнення належного середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2020р.
Суддя О.М. Тарасишина
.