79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.10.2020 справа № 914/2467/19
За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача: Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Новий Калинів,
про: стягнення заборгованості 151 731,06 грн.
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Махник О.В.
Представники учасників справи:
позивач: Орел С.С. - приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;
відповідач: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості 151 731,06 грн. (інфляційних втрат, 3 % річних та пені) за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою суду від 02.12.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №914/2467/19 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 23.12.2019 р.
Через канцелярію Господарського суду Львівської області 23.12.2019р. відповідачем подано заперечення на позовну заяву.
Судом долучено до матеріалів справи заперечення відповідача на позовну заяву.
Ухвалою від 23.12.19 розгляд справи по суті відкладено на 20.01.2020р.
Через канцелярію Господарського суду Львівської області 16.01.2020р. відповідачем подано доповнення до заперечення на позовну заяву, в якому зазначаено, що Новокалинівське ВУЖКГ оплатило за спожитий газ 04.01.2019 року платіжним дорученням №27 на суму 985 300,00 грн., однак Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерні компанія 'Нафтогаз України" повернуло гроші Новокалинівському ВУЖКГ та додано копію платіжного доручення від 04.01.2019 року №27 на суму 985 300,00 грн.
Через канцелярію Господарського суду Львівської області 20.01.2020р. відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Судом долучено до матеріалів справи документи, подані відповідачем згідно клопотання про долучення до матеріалів справи документів від 20.01.2020р.
Ухвалою суду від 20.01.20 суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/2467/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.02.20 р.
Через канцелярію Господарського суду 03.02.20 р. від представника позивача надійшли пояснення щодо зарахування грошових коштів у справі №914/2467/19. В поданих поясненнях представник позивача зазначає, що позивачем правомірно було повернуто помилково сплачені відповідачем за Договором №6057/1718-БО-21 грошові кошти, просить суд доводи та аргументи відповідача залишити поза увагою; позовні вимоги у справі №914/2467/19 задовольнити в повному обсязі.
Через канцелярію Господарського суду 17.02.20 р. відповідачем подано доповнення до заперечення на позовну заяву.
Ухвалою суду від 17.02.2020 р. підготовче засідання відкладено на 16.03.2020 р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Через канцелярію Господарського суду Львівської області 16.03.2020 р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Заява мотивована тим, що у зв'язку з введенням карантину та запобіганню поширенню COVID-19, позивач не зможе направити свого представника у судове засідання по справі №914/2467/19.
Ухвалою суду від 16.03.2020 р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі №914/2467/19 на 30 днів з 21.03.2020р., підготовче засідання відкласти на 13.04.2020 р.
Надалі Кабінет Міністрів прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні до 24 квітня 2020 року.
02 квітня 2020 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України. Так, розділ X «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Через канцелярію Господарського суду Львівської області 13.04.2020. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантинних заходів.
Ухвалою суду від 13.04.2020р. суд, зважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження карантинних заходів постановив розгляд справи відкласти на 04.05.2020 р.
На засіданні 22 квітня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 та продовжив дію карантину до 11 травня 2020 року.
24.04.2020 року та 28.04.2020 року на електронну адресу Господарського суду Львівської області відповідачем надіслано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 04.05.2020р. у зв'язку з продовженням карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, суд дійшов висновку про необхідність відкласти судове засідання на 25.05.2020р.
Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено певні зміни до актів Кабінету Міністрів України, зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291, від 29 квітня 2020 р. № 313 та від 4 травня 2020 р. № 332. Так, вказаною постановою послаблено карантинні заходи, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.
Заяв та клопотань до канцелярії суду станом 25.05.2020р. від представників учасників справи не надходило.
Ухвалою суду від 25.05.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі №914/2467/19, розгляд справи по суті призначено на 15.06.20 р.
Судові засідання, призначені на 15.06.2020р., 01.07.2020р., 22.07.2020р., 17.08.2020р., 28.09.2020р., відкладались у зв'язку з продовженням на території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та задоволенням клопотань відповідача про відкладення розгляду справи з метою недопущення розповсюдження коронавірусу (вих. №105 від 14.06.2020р., вих. №116 від 30.06.2020р., вих. №119 від 03.07.2020р., вих. №150 від 05.08.2020р., вих. №197 від 22.09.2020р., вих. №210 від 08.10.2020р.).
На електронну адресу суду 09.10.2020р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з продовження карантинних заходів на території України.
У зв'язку з необхідністю перебування судді на самоізоляції, судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 12.10.2020 р., не відбулось через об'єктивну неможливістю його проведення.
Ухвалою суду від 15.10.2020р. призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 26.10.2020р.
У судовому засіданні 26.10.2020р. представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції. Позовні вимоги підтримав повністю.
У судове засідання 26.10.2020р. представник відповідача не з'явився. На електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача (вих.№130 від 19.10.2020р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з продовження карантинних заходів на території України.
Відповідно до положень ч.1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року, який відповідними постановами Кабінету Міністрів України було неодноразово продовжено. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 за №760 затверджено зміни, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, відповідно до яких, в тому числі, продовжено карантин до 31.12.2020.
Однак, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.
Вказану позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.
Розглянувши клопотання відповідача, зважаючи на те, що у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено причин, які безпосередньо перешкоджають взяти участь відповідачу у судовому засіданні, відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву (вх.№54135/19 від 23.12.2019р., доповнення до заперечення на позовну заяву (вх.№2358/20 від 16.01.2020р.), доповнення до заперечення на позовну заяву (вх.№8268/20 від 17.02.2020р.), право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідачем не реалізовано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання (вих.№130 від 19.10.2020р.) та відкладення розгляду справи.
Зважаючи на наведене, у судовому засіданні 26.10.2020р., суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 26.10.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем, у порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу від 12.09.2017р. №6057/1718-БО-21, у визначений строк не проведено оплату отриманого газу, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 68 105, 64 грн. - пені, 22 925, 45 грн. 3% річних та 60 699,97 грн. інфляційних нарахувань.
Позиція відповідача.
Відповідач надав письмові заперечення по суті заявлених позовних вимог, зокрема, вказав, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" кошти у сумі 188 207,17 грн., та 314 396,59 грн., сплачені відповідачем за отриманий природний газ згідно платіжних доручень від 27.04.2018р. повернуло Новокалинівському виробничому управлінню житлово-комунального господарства на розрахунковий рахунок. Через повернення коштів виникла заборгованість з вини Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Тому позов є безпідставним.
Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства вчасно виконало господарські зобов'язання (уклало протокольні рішення) та провело оплату в день поступлення коштів.
У запереченні на позовну заяву відповідач вказував про наявність протокольних рішень, однак доказів наявності між сторонами домовленості про організацію взаєморозрахунків за природній газ та укладення спільних протокольних рішень відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач вказав, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" припустилося помилки в нарахуванні пені та процентів річних, включивши в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості.
Фактичні обставини справи встановлені судом
Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Новокалинівське ВУЖКГ (далі - Відповідач) 12.09.17 року укладено договір №6057/1718-БО-21 купівлі - продажу природного газу (надалі - Договір).
Згідно умов Договору, постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. Договору).
Згідно п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
У відповідності до п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 540,0 тис.куб.м.
Пунктом 5.2 Договору, зокрема, визначено до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 9 488, 64 грн.
Згідно п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 10.3 Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Згідно положень розділу 12, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 31.03.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
При цьому, під час дії договору сторонами укладались додаткові угоди, зокрема в матеріалах справи міститься додаткова угода № 2, у відповідності до якої вносились зміни у Договір, зокрема, в частині обсягів газу та строку дії Договору.
На виконання умов Договору №6057/1718-БО-21 від 12.09.2017 р. сторонами складено та підписано 31.10.2017р. акт приймання-передачі природного газу у жовтні 2017 року на суму 135 697, 04 грн., 30.11.2017р. акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2017 року на суму 276 451, 52 грн., 31.12.2017р. акт приймання-передачі природного газу у грудні 2017 року на суму 320 032,85 грн., 31.01.2018р. акт приймання-передачі природного газу у січні 2018 року на суму 316 645,40 грн, 28.02.2018р. акт приймання-передачі природного газу у лютому 2018 року на суму 314 396, 59 грн, 31.03.2018р. акт приймання-передачі природного газу у березні 2018 року на суму 188 207, 17 грн, 30.04.2018р. акт приймання-передачі природного газу у квітні 2018 року на суму 10 722, 17 грн.
Оплата відповідачем за отриманий природний газ була здійснена згідно платіжного доручення від 07.11.2017р. №2861 на суму 135 697, 04 грн., платіжного доручення від 07.12.2017р. №2915 на суму 276 451, 52 грн., платіжного доручення від 05.01.2018р. №2980 на суму 320 032, 85 грн., платіжного доручення від 14.12.2018р. №3627 на суму 100 000, 00 грн., платіжного доручення від 22.02.2019р. №3794 на суму 430 000, 00 грн., платіжного доручення від 20.03.2019р. №3862 на суму 299 971, 33 грн.
Крім того, відповідачем 27.04.2020р. було здійснено оплати згідно платіжних доручень №10 на суму 188 207,17 грн., №9 на суму 314 396, 59 грн.
У вказаних платіжних дорученнях, посилаючись на спірний договір постачання природного газу бюджетним організаціям, перераховуються кошти, отримані в порядку, передбаченому Постановою КМ України №256, що передбачає відшкодування для потреб населення.
З урахуванням того, що Порядок №256 передбачає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, тобто проведення розрахунків цільовими коштами, та не розповсюджує свою дію на розрахунки з погашення заборгованості за природний газ, реалізований бюджетними установами та організаціями, позивачем було повернуто помилково сплачені за Договором №6057/1718-БО-21 грошові кошти.
Платіжним дорученням №27 від 04.01.2019р. відповідачем здійснено оплату на суму 985 300, 00 грн.
У призначенні платежу вказаний договір №6614/18-ТЕ-21 від 11.10.2018р., в той час як спірним договором у даній справі є №6057/І718-Б0-21 від 12.09.2017р.
Згідно п. 6.2. спірного договору, Сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору (того, за який здійснюється оплата) є обов'язковим.
Зважаючи на наведене, позивачем не здійснено зарахування грошових коштів згідно платіжного доручення №27 від 04.01.2019р, на загальну суму 985 300,00 грн.
Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16, 4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З урахуванням суми та строку прострочення відповідачем сплати основного боргу за Договором, розмір нарахованої позивачем пені склав 68 105, 64 грн., 3% річних 22 925, 45 грн., інфляційних втрат 60 699, 97 грн.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами у справі виникли з Договору №6057/1718-БО-21 купівлі - продажу природного газу від 12.09.2017р.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач у встановлений договором строк не здійснив в повному обсязі сплату вартості фактично отриманого газу за Договором №6057/1718-БО-21 від 12.09.2017 р.
Щодо незарахування позивачем оплат згідно платіжних доручень №10 на суму 188 207,17 грн., №9 на суму 314 396, 59 грн. суд вважає, що позивачем були правомірно повернуті сплачені відповідачем кошти за вказаними платіжними дорученнями з огляду на таке.
У платіжному дорученні №9 від 27.04.2018р. призначення платежу вказано: ПКМУ від 04.03.2002 №256 за природний газ за лютий 2018, дог №6057/1718-БО-21 від 12.09.2017, акт вик роб від 28.02.2018: ПДВ-52399, 43 грн.
У платіжному дорученні №10 від 27.04.2018р. призначення платежу вказано: ПКМУ від 04.03.2002 №256 за природний газ за березень 2018, дог №6057/1718-БО-21 від 12.09.2017, акт вик роб від 28.02.2018: ПДВ-31367, 86 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі- Порядок №256).
Згідно п. 1 Порядку №256, цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України (2456-17) механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).
Судом враховано доводи представника позивача, викладені у поданих до суду поясненнях щодо зарахування грошових коштів у справі №914/2467/19 від 03.02.2020р., що у платіжних дорученнях від 27.04.2018р., №9 та від 27.04.2018 №10 вказуються одночасно взаємовиключні обставини, що унеможливлюють їх прийняття з боку Нафтогаз України. Так, посилаючись на спірний договір постачання природного газу бюджетним організаціям, платіжні доручення перераховують кошти, отримані в порядку, передбаченому Постановою КМ України №256 - в порядку, що передбачає відшкодування для потреб населення.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що, з урахуванням того, що Порядок №256 передбачає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, тобто проведення розрахунків цільовими коштами, та не розповсюджує свою дію на розрахунки з погашення заборгованості за природний газ, реалізований бюджетними установами та організаціями.
Позивач зазначив, що Відповідачем не було оскаржено повернення грошових коштів, сплачених згідно платіжних доручень.
Щодо незарахування позивачем оплат згідно платіжного доручення №27 від 04.01.2019р., за яким відповідачем здійснено оплату на суму 985 300, 00 грн. суд зазначає наступне.
У призначенні платежу вказаний договір №6614/18-ТЕ-21 від 11.10.2018р., в той час як спірним договором у даній справі є №6057/І718-Б0-21 від 12.09.2017р.
Згідно п. 6.2. укладеного між сторонами Договору, Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору (того, за який здійснюється оплата) є обов'язковим.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно не здійснено зарахування грошових коштів згідно платіжного доручення №27 від 04.01.2019р, на загальну суму 985 300,00 грн.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.
За умовами п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16, 4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно ч. 2 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
У доповненні до заперечення на позовну заяву (вх. №8268/20 від 17.02.2020р.) відповідач зазначає, що позивачем допущено помилки в нарахуванні пені та розмірі річних, зокрема, включено в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості.
Однак, суд вважає наведені у доповненні до заперечення на позовну заяву доводи необґрунтованими з огляду на таке.
У доповненні до заперечення на позовну заяву відповідач вказує, що оплата була здійснена 27.02.2018р., однак матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплат 27.02.2018р. за поставлений позивачем природний газ. Більше того, у поясненнях відповідача на доповнення до заперечення на позовну заяву (вх. №15800/20 від 23.03.2020р.) відповідач вказує, що у доповненні до заперечення на позовну заяву відповідачем невірно вказано дати оплати, зокрема оплати було здійснено 14.12.2018р. та 22.02.2018р. Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплат 22.02.2018р. за поставлений позивачем природний газ.
У доповненні до заперечення на позовну заяву (вх. №8268/20 від 17.02.2020р.) відповідач вказує, що день фактичної оплати 27.08.2018р. включено в період прострочення 27.08.2018-13.12.2018р. Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплат 27.08.2018р. за поставлений позивачем природний газ.
У доповненні до заперечення на позовну заяву (вх. №8268/20 від 17.02.2020р.) відповідач вказує, що день фактичної оплати 14.12.2018р. включено в період прострочення 14.12.2018-21.02.2019р. Однак, суд звертає увагу відповідача, що день фактичної часткової оплати відповідачем заборгованості у сумі 100 000, 00 грн. (14.12.2018 року) позивачем не включено в період існування заборгованості в розмірі 316 645, 40 грн., 14.12.2018р. відповідачем заборгованість у повному обсязі погашено не було, а включення такого дня в наступний період існування зменшеної заборгованості є правомірним.
У доповненні до заперечення на позовну заяву (вх. №8268/20 від 17.02.2020р.) відповідач вказує, що оплата була здійснена 27.03.2018р., 26.04.2018р., 26.05.2018р., однак матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплат 27.03.2018р., 26.04.2018р., 26.05.2018р за поставлений позивачем природний газ . Більше того, у поясненнях відповідача на доповнення до заперечення на позовну заяву (вх. №15800/20 від 23.03.2020р.) відповідач вказує, що у доповненні до заперечення на позовну заяву відповідачем невірно вказано дати оплати, зокрема оплати було здійснено 22.02.2019р. та 20.03.2019р., а не 27.03.2018р. та 20.03.2019р., а не 26.04.2018р., 26.05.2018 р.
У доповненні до заперечення на позовну заяву (вх. №8268/20 від 17.02.2020р.) відповідач вказує, що день фактичної оплати 27.09.2018р. включено в період прострочення 27.09.2018-21.02.2019р., однак матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплат 27.09.2018р. за поставлений позивачем природний газ.
У доповненні до заперечення на позовну заяву (вх. №8268/20 від 17.02.2020р.) відповідач вказує, що день фактичної оплати 22.02.2019р. включено в період прострочення 22.02.2019-19.03.2019р. Однак, суд звертає увагу відповідача, що оплату відповідачем заборгованості у сумі 430 000, 00 грн. (22.02.2019 року) позивачем зараховано у сумі 216 645, 40 грн. за зобов'язаннями січня 2018 року та у сумі 213 354, 60 грн. зобов'язаннями лютого 2018 року. Позивачем враховано оплату відповідачем суми боргу 22.02.2019р. та включено день оплати в наступний період існування зменшеної заборгованості.
У доповненні до заперечення на позовну заяву (вх. №8268/20 від 17.02.2020р.) відповідач вказує, що день фактичної оплати 26.10.2018 р. включено в період прострочення 26.10.2018-19.03.2019.2019р. та 26.11.2018р. в період прострочення 26.11.2018р.-19.03.2019р. Однак матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплат 26.10.2018р., 26.11.2018р. за поставлений позивачем природний газ.
Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 68 105, 64 грн. - пені, 22 925, 45. 3% річних та 60 699, 97 грн. інфляційні втрати, окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.13, 73, 86, 129, 202, 233, 237, 240, ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (81464, Львівська обл., Самбірський район, місто Новий Калинів, площа Авіації , будинок 24, ідентифікаційний код 31164710) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 151 731, 06 грн., з яких: 68 105, 64 грн - пені, 22 925,45 грн. 3% річних та 60 699,97 грн. інфляційних нарахувань.
3. Стягнути з Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (81464, Львівська обл., Самбірський район, місто Новий Калинів, площа Авіації , будинок 24, ідентифікаційний код 31164710) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 276,00 грн судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 30.10.2020 р.
Суддя М.М. Синчук