вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2020 р. Справа№ 910/11301/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Довбні А.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.10.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019
у справі №910/11301/19 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 512 760,00 грн. штрафу
В судовому засіданні 01.10.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 512 760,00 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем термінів доставки вантажів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/11301/19 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 241 455,95 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 7243,68 грн. судового збору та 10 020,51 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявленого до стягнення штрафу, та обмежив його розмір на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 27.12.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні неповної суми штрафу та прийняти нове про повне задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права (ст.ст. 2, 3, 73-79, 86, 277 ГПК України), неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 129 Конституції України, ст. 551 ГК України), неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі:
- судом помилково відмовлено позивачу у стягненні штрафу за спірними накладними №№ 47434253, 43311281, 43302199, 43312594, 43339704, 43347509, 43347434, 43354059, 43344399, 43354984, 43420801 у розмірі 29 848,10 грн.;
- судом не взято до уваги, що норма ст. 116 Статуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов'язує нарахування штрафу із понесенням збитків або невиконанням своїх зобов'язань позивачем перед іншими особами, а лише з дотриманням відповідачем строків доставки вантажу, у зв'язку з чим висновок суду щодо того, що позивачем не доведені збитки, є необґрунтованим, безпідставним, не стосується предмету спору, оскільки в даній справі розглядається саме стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу;
- позивачем не надано належних доказів на підтвердження причин поважності несвоєчасної доставки вантажу;
- суд в порушення ст. 86 ГПК України не взяв до уваги той факт, що позивач на щомісячній основі вимушений нести збитки у вигляді додаткових витрат - сум залізничного тарифу у розмірі 20 000 000,00 грн. щомісячно, 240 000 000, 00 грн. на рік;
- відповідачем зобов'язання по своєчасній доставці вантажу не виконані належним чином, але суд при винесенні оскаржуваного рішення, в порушення принципу рівності сторін, надав перевагу доводам відповідача, а саме, що вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення та, як наслідок, забезпечення виконання вимог Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів, та повністю залишив поза увагою належним чином підтверджені доводи позивача, який також здійснює господарську діяльність у м. Маріуполь, яке входить до переліку населених пунктів, на території якій здійснювалась антитерористична операція, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р;
- відповідачем не був наданий відповідний сертифікат Торгово - промислової палати України, який міг бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу;
- суд при винесенні оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру штрафу, в порушення вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, прийняв у якості належного та допустимого доказу звіт про фінансові результати за перше півріччя 2018 регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», в той час, як відповідачем у даній справі є юридична особа - ПАТ «Укрзалізниця», відносно фінансового стану якої відомості в матеріалах справи відсутні.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що суд оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну правову оцінку, правомірно відмовив у стягненні 29 848,10 грн. за 11 спірними накладними та визнав обґрунтованість позовних вимог за рештою накладних.
Вказує, що відсутність в новому ГПК України норми про право суду на зменшення розміру штрафу не суперечить положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка чітко визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 22.01.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/11301/19 залишена без руху з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
04.02.2020 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжне доручення про сплату 11 537,10 грн. судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.03.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 відкладено розгляд справи на 16.04.2020, приймаючи до уваги неявку представника позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 повідомлено учасників справи №910/11301/19, що судове засідання, призначене на 16.04.2020, не відбудеться, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), якою в період з 12 березня по 3 квітня 2020 в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу COVID-19, зазначено що, про дату та час наступного судового засідання у справі №910/11301/19 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 розгляд справи призначено на 09.07.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 розгляд справи призначено на 30.07.2020, у зв'язку з виходом суддів Cкрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. у відпустку з 30.06.2020 по 13.07.2020 включно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 відкладено розгляд справи на 24.09.2020, враховуючи неявку представника позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 розгляд справи призначено на 01.10.2020, у зв'язку з виходом судді Тищенко А.І. у відпустку з 21.09.2020 по 25.09.2020 включно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь в судовому засіданні у справі №910/11301/19 в режимі відеоконференції відмовлено.
01.10.2020 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача, враховуючи територіальну віддаленість та зважаючи на карантинні заходи, яка була залишена судом без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю, а також межами строку розгляду апеляційної скарги, визначеного ч.1 ст. 273 ГПК України.
Явка представників сторін
Представники позивача та відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 01.10.2020 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки представника позивача суду невідомі.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
У грудні 2018 - січні 2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" до станції призначення Сартана Донецької залізниці здійснювалось перевезення вантажів, одержувачем яких був позивач за наступними залізничними накладними: № 53894341 від 18.01.2019, № 53948378 від 21.01.2019, №53948345 від 21.01.2019, № 53362687 від 15.12.2018, № 53390548 від 16.12.2018, №53507521 від 23.12.2018, № 53474540 від 21.12.2018, № 53340196 від 14.12.2018, №53513230 від 23.12.2018, № 53560447 від 26.12.2018, № 53693917 від 05.01.2019, №53693263 від 05.01.2019, № 53685400 від 05.01.2019, № 53685384 від 05.01.2019, №53685376 від 05.01.2019, № 53685343 від 05.01.2019, № 53685327 від 05.01.2019, №53685319 від 05.01.2019, № 53685277 від 05.01.2019, № 53685285 від 05.01.2019, №53685301 від 05.01.2019, № 53685350 від 05.01.2019, № 53693982 від 05.01.2019, №53694642 від 05.01.2019, № 53694667 від 05.01.2019, № 53685293 від 05.01.2019, №53693909 від 05.01.2019, № 53693974 від 05.01.2019, № 53629804 від 31.12.2018, №53601043 від 29.12.2018, № 53575536 від 27.12.2018, № 53588166 від 28.12.2018, №53573614 від 27.12.2018, № 53700050 від 06.01.2019, № 53550075 від 26.12.2018, №53698064 від 06.01.2019, № 53698072 від 06.01.2019, № 53698148 від 06.01.2019, №53700423 від 06.01.2019, № 53700449 від 06.01.2019, № 53700456 від 06.01.2019, №53703526 від 06.01.2019, № 53703625 від 06.01.2019, № 53733358 від 08.01.2019, №53733440 від 08.01.2019, № 53733432 від 08.01.2019, № 53733465 від 08.01.2019, №53629499 від 31.12.2018, № 53749172 від 09.01.2019, № 53753885 від 10.01.2019, №53753901 від 10.01.2019, № 53884938 від 17.01.2019, № 53967170 від 22.01.2019, №53957254 від 21.01.2019, № 45263498 від 21.01.2019, № 47386743 від 23.12.2018, №47441373 від 25.12.2018, № 47269139 від 20.12.2018, № 47309364 від 21.12.2018, №47312970 від 21.12.2018, № 47312962 від 21.12.2019, № 47309356 від 21.12.2018, №47446281 від 25.12.2018, № 47415070 від 24.12.2018, № 47415054 від 24.12.2018, №47415062 від 24.12.2018, № 47512611 від 27.12.2018, № 47307491 від 21.12.2018, №47434253 від 25.12.2018, № 47420716 від 24.12.2018, № 47420708 від 24.12.2018, №47420690 від 24.12.2018, № 47601869 від 30.12.2018, № 47582424 від 29.12.2018, №47582416 від 29.12.2018, № 47601562 від 30.12.2018, № 47572029 від 29.11.2018, №47572011 від 29.12.2018, № 47572003 від 29.12.2018, № 47571997 від 29.12.2018, №47415039 від 24.12.2018, № 47415047 від 24.12.2019, № 47458757 від 26.12.2018, №47552583 від 28.12.2018, № 47552591 від 28.12.2018, № 47772736 від 05.01.2019, №47766688 від 05.01.2019, № 47750823 від 04.01.2019, № 47750831 від 04.01.2019, №47750849 від 04.01.2019, № 47750856 від 04.01.2019, № 47761952 від 05.01.2019, №47761978 від 05.01.2019, № 47783543 від 05.01.2019, № 47783535 від 05.01.2019, №47808449 від 06.01.2019, № 47844865 від 08.01.2019, № 47844873 від 08.01.2019, №47844881 від 08.01.2019, № 47885801 від 09.01.2019, № 47899489 від 10.01.2019, №47949458 від 11.01.2019, № 47949466 від 11.01.2019, № 47982202 від 12.01.2019, №47627815 від 31.12.2018, № 47907605 від 10.01.2019, № 47971742 від 12.01.2019, №47971775 від 12.01.2019, № 47971767 від 12.01.2019, № 47971726 від 12.01.2019, №45099306 від 16.01.2019, № 45142619 від 17.01.2019, № 45142627 від 17.01.2019, №45220167 від 20.01.2019, № 45183738 від 18.01.2019, № 45280112 від 21.01.2019, №45280120 від 21.01.2019, № 45280138 від 21.01.2019, № 45280146 від 21.01.2019, №43297548 від 22.12.2018, № 43306836 від 23.12.2018, № 433074495 від 23.12.2018, №43308261 від 23.12.2018, № 43311257 від 23.12.2018, № 43300730 від 22.12.2018, №43310770 від 23.12.2018, № 43307222 від 23.12.2018, № 43307230 від 23.12.2018, №43307255 від 23.12.2018, № 43307271 від 23.12.2018, № 43308246 від 23.12.2018, №43272533 від 19.12.2018, № 43258904 від 18.12.2018, № 43311281 від 23.12.2018, №43262831 від 18.12.2018, № 432295302 від 21.12.2018, № 43300185 від 22.12.2018, №43302199 від 22.12.2018, № 43229467 від 14.12.2018, № 34626820 від 14.12.2018, №43306570 від 23.12.2018, № 43312594 від 23.12.2018, № 43288125 від 21.12.2019, №43302892 від 22.12.2018, № 43296649 від 22.12.2018, № 43324680 від 25.12.2018, №43327378 від 26.12.2018, № 43325315 від 26.12.2018, № 43325386 від 26.12.2018, №43327394 від 26.12.2018, № 43304898 від 23.12.2018, № 43331651 від 27.12.2018, №43335728 від 27.12.2018, № 43339746 від 28.12.2018, № 43339704 від 28.12.2018, №43347509 від 29.12.2018, № 43347434 від 28.12.2018, № 43354059 від 29.12.2018, №43356856 від 30.12.2018, № 43361138 від 30.12.2018, № 43212216 від 12.12.2018, №43361112 від 30.12.2018, № 43361120 від 30.12.2018, № 43356864 від 30.12.2018, №43359710 від 30.12.2018, № 43359728 від 30.12.2018, № 43359454 від 30.12.2018, №43351022 від 29.12.2019, № 43344399 від 28.12.2018, № 43354984 від 29.12.2018, №43357037 від 30.12.2018, № 43364009 від 31.12.2018, № 43364405 від 31.12.2018, №43399005 від 05.01.2019, № 43397470 від 05.01.2019, № 43439926 від 11.01.2019, №43422609 від 09.01.2019, № 43420801 від 09.01.2019, № 43424969 від 09.01.2019, №43467877 від 15.01.2019.
Позивач зазначає, що зазначені вантажі доставлені відповідачем з порушенням терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу), що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних.
Позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 512 760,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пп. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1 вказаних Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п. 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Судом встановлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи залізничних накладних, вантаж доставлено з порушенням встановленого терміну, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем помилково нараховано прострочення доставки вантажу відповідно до залізничних накладних № 47434253, № 43311281, №43302199, № 43312594, № 43339704, № 43347509, № 43347434, № 43354059, № 43344399, № 43354984, №43420801, оскільки останні містять у розділі 49 відмітку про затримку вагону та продовження терміну доставки.
Так, відповідно до п. 2.9 Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Зі змісту накладних № 47434253, № 43311281, № 43302199, № 43312594, №43339704, № 43347509, № 43347434, № 43354059, № 43344399, № 43354984, №43420801 вбачається, що у розділі 49 останніх містяться відмітки про затримку вагонів.
Зокрема, у накладній № 47434253 (календарний штемпель станції відправлення 25.12.2018, календарний штемпель станції призначення 04.01.2019) вказано про відчеплення вагону для контрольного переважування, строк доставки продовжено 28.12.-29.12, тобто на 2 доби. Таким чином, термін доставки перевищено на 3 доби, а не на 5 діб, як помилково зазначає позивач, а розмір штрафу становить 1656,20 грн., а не 2484,30 грн.
В накладній № 43311281 календарний штемпель станції відправлення 23.12.2018, календарний штемпель станції призначення 31.12.2018) вказано про відчеплення вагону 24.12.2018 та відпуск вагону з ремонту 26.12.2018, що свідчить про затримку вагону та продовження терміну доставки на 2 доби та про відсутність підстав для нарахування штрафу за порушення строків доставки по вказаній накладній.
В розділі 49 накладної № 43302199 (календарний штемпель станції відправлення 22.12.2018, календарний штемпель станції призначення 01.01.2019) зазначено про затримку з 26.12.2018 по 27.12.2018, тобто на 2 доби. Таким чином, термін доставки перевищено на 2 доби та розмір штрафу становить 1947,30 грн., а не 5841,90 грн.
В розділі 49 накладної № 43312594 (календарний штемпель станції відправлення 23.12.2018, календарний штемпель станції призначення 03.01.2019) зазначено, що термін доставки вантажу збільшено на 2 доби. Отже, термін доставки перевищено на 3 доби та розмір штрафу становить 3839,20 грн., а не 5758,80 грн.
По залізничним накладним № 43339704, № 43347509, № 43347434, № 43354059, враховуючи відмітки, здійснені в розділі 49 накладних про збільшення терміну доставки на 3 доби, підстави для нарахування штрафу відсутні.
В накладній № 43344399 календарний штемпель станції відправлення 28.12.2018, календарний штемпель станції призначення 09.01.2019) вказано про збільшення терміну доставки вантажу на 3 доби. Таким чином, термін доставки перевищено на 3 доби, а розмір штрафу становить 3252,40 грн.
В розділі 49 накладної № 43354984 (календарний штемпель станції відправлення 29.12.2018, календарний штемпель станції призначення 09.01.2019) зазначено, що термін доставки вантажу збільшено на 3 доби. Отже, термін доставки перевищено на 2 доби та розмір штрафу становить 1892,20 грн.
В накладній № 43420801 календарний штемпель станції відправлення 09.01.2019, календарний штемпель станції призначення 22.01.2019) вказано про збільшення терміну доставки вантажу на 3 доби. Таким чином, термін доставки перевищено на 3 доби, а розмір штрафу становить 4034,60 грн.
Таким чином, за накладними № 47434253, № 43311281, № 43302199, № 43312594, №43339704, № 43347509, № 43347434, № 43354059, № 43344399, № 43354984, №43420801 позивачем нараховано штраф у розмірі 46 470,00 грн., однак обґрунтованим штрафом по вказаним накладним є 16 621,90 грн.
По іншим накладним розрахунки позивачем здійснено вірно.
Зробивши власний розрахунок розміру штрафу за порушення строків перевезення вантажу, колегія суддів погоджується, що розмір штрафу становить 482 911,90 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими на вказану суму.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 5% від обґрунтованої суми - 482 911,90грн. - 24 145,60 грн. слід зазначити наступне.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що частина залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що фактично спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, що забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничної дороги.
Також відповідач вказує на те, що за підсумками роботи за перше півріччя 2019 Регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" отримала збиток у сумі 336819,0 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за перше півріччя 2019.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Визначені наведеними нормами положення, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав, дає суду право зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 № 6-100цс14.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення нарахованого позивачем залізниці штрафу, судом першої інстанції провомірно враховано доводи відповідача про те, що частина залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що фактично спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, що забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничної дороги.
До того ж, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги пояснення відповідача стосовно того, що за підсумками роботи за перше півріччя 2019 Регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" отримала збитки в сумі 336819 тис. грн. Вказані обставини підтверджуються долученим до матеріалів справи звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1-е півріччя 2019.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі № 905/1243/17.
При цьому, події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв'язку з цими обставинами, загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають.
Майже вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця» та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що приймаючи товар до перевезення позивач був обізнаний з обставинами, що могли вплинути на затримку перевезення.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу: є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.
З огляду на те, що позивач не надав доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника (зокрема, понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки залізницею вантажів), а термін прострочення доставки вантажу є незначним, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем, не може відповідати критеріям розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, існують обставини, які є достатніми для зменшення судом суми штрафу, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на 50% від обґрунтованої суми штрафу (482 911,90 грн.), тобто до 241 455,95 грн.
З'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".
З огляду на викладене вище, доводи апелянта про те, що відповідачем не було подано доказів на підтвердження причин поважності несвоєчасної доставки вантажу, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, перевезення вантажу, здійснювались виключно на підконтрольній українській владі території, забезпечення вказаних залізничних перевезень здійснювалося не за найкоротшою тарифною відстанню, а в об'їзд, колегією суддів відхиляються.
Крім того, твердження позивача, що єдиним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України, не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки у даному випадку не йдеться про форс-мажорні обставини чи звільнення відповідача від виконання зобов'язання.
Таким чином, місцевий господарський суд на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України обґрунтовано зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки до 241 455,95 грн., встановивши оптимальний баланс між застосованим до відповідача заходом відповідальності у вигляді неустойки та відсутністю дійсних, а не гіпотетичних збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення, врахувавши, що неустойка не може бути джерелом невиправданого додаткового прибутку для позивача.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник суду апеляційної інстанції не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 10 639,86 грн. витрат на правову допомогу адвоката з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 ГГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ, укладений між Адвокатським об'єднанням " Всеукраїнська адвокатська допомога" та Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь", додаткову угоду № 15 від 03.07.2019, у якій визначено назву послуг та їх вартість за надання юридичних послуг про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 512760,00 грн.
На виконання вказаного договору та додаткової угоди № 15 сторонами підписано акт приймання-передавання наданих послуг на суму 10 639,86 грн.
Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок розміру винагороди від 01.10.2019, платіжне доручення №4500074923 від 30.10.2019 про сплату за послуги з правничої допомоги, за яким зокрема оплачено рахунок на оплату № 308 від 01.10.2019 на суму 10 639,86 грн.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції було належним чином оцінено всі аргументи учасників справи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/11301/19.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
При цьому, оскільки судом зменшено розмір штрафу, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/11301/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/11301/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/11301/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 02.11.2020.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська