вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" жовтня 2020 р. Справа№ 910/3933/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Підряд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020
у справі №910/3933/20 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Підряд»
про зобов'язання відновити становище
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (далі - Гатненська сільська рада, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Підряд» (далі - ТОВ «ВК Підряд», відповідач) про зобов'язання власними силами та за власний кошт здійснити демонтаж шлагбауму, встановленого на перетині вулиць Покровська та Свободи в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області, посилаючись на його встановлення відповідачем без відповідних дозвільних документів, самовільно на землях комунальної форми власності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/3933/20 позов задоволено, зобов'язано ТОВ «ВК Підряд» відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом демонтажу власними силами та за власний кошт шлагбауму, встановленого на перетині вул. Покровська та вул. Свободи с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області, стягнуто з ТОВ «ВК Підряд» на користь Гатненської сільської ради 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що спірний шлагбаум було протиправно встановлено відповідачем без надання погодження на його встановлення Києво-Святошинським відділом поліції та Гатненською сільською радою, на яку покладено утримання у безпечному для дорожнього руху стану доріг, вулиць в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області. При цьому, судом відхилені доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки останнім не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що встановлений шлагбаум є елементом огорожі будівельного майданчика, який межує з перетином вулиць Покровська та Свободи в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «ВК Підряд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам; встановлення огорожі будівельного майданчика, знесення будівель і споруд та порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки відноситься до підготовчих робіт, які можуть здійснюватися на підставі дозволу на виконання будівельних робіт; відповідач, для запобігання та подальшого уникнення надзвичайних випадків на території будівельного майданчика, що включає і проведення благоустрою території - закрити загальний доступ до території комплексу, як будівельного майданчика вцілому, встановити на території будівельного майданчика шлагбаум та облаштувати пункт охорони території; відповідачем не самовільно, а правомірно та відповідно до чинного законодавства на час проведення будівельних робіт з будівництва житлового комплексу, з дозволу Гатненської сільської ради встановлено огорожу для попередження надзвичайних випадків, а зазначений шлагбаум є елементом огорожі будівельного майданчика для попередження проникнення на будівельний майданчик осіб, що не мають відношення до будівельних робіт; суд дійшов помилкового висновку про те, що спірний шлагбаум встановлено на дорозі або проїзній частині.
Крім того, апелянт наголошував на тому, що позивачем в обґрунтування позову не було надано жодних прямих, належних, допустимих доказів та не доведено порушення його прав та інтересів, не наведено обставин виникнення перешкод, що порушують права та законні інтереси позивача, а також мешканців села Гатне.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ВК Підряд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/3933/20, призначено до розгляду на 28.10.2020, встановлено Гатненській сільській раді строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що строк дії Дозволу на виконання будівельних робіт, на який посилається апелянт, закінчився 02.10.2010, тобто до затвердження постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, відповідно до якого документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва; будинок, що знаходиться за адресою: с. Гатне, вул. Свободи, буд. 1-А, та належить відповідачеві, уже побудований та зданий в експлуатацію; згідно з викопіюванням з топографічного плану М 1:500 шлагбаум, встановлений апелянтом за адресою: с. Гатне, вул. Свободи, знаходиться на території, що належить Гатненській сільській раді; згідно ДБН А.3.2.-2-2009, на які посилається апелянт, будівельні майданчики та виробничі дільниці повинні бути огороджені згідно з ГОСТ 23407, однак, встановлений відповідачем шлагбаум не відповідає вимогам до огорожі будівельного майданчику; відповідно до Правил благоустрою та використання території, забезпечення чистоти і порядку в с. Гатне забороняється встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху, обмеження проїзду автомобільного транспорту без погодження з виконавчим комітетом сільської ради та Києво-Святошинським відділом поліції, проте, відповідачем встановлено спірний шлагбаум без вказаного погодження; встановленням спірного шлагбауму були порушені законні права та інтереси громадян села Гатне щодо доступу до озера, яке знаходиться на земельних ділянках, переданих ТОВ «ВК Підряд» на правах оренди та порушено право Гатненської сільської ради щодо користування комунальною власністю, а саме, вулицею Свободи за місцем встановлення шлагбауму, за яким вона має продовження.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/3933/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
28.10.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ТОВ «ВК Підряд» є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481601:01:056:0022, 3222481601:01:051:0298 за адресою: с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, по вул. Свободи, 1, на підставі договору оренди земельної ділянки № 1504 від 24.03.2006, укладеного з Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І., зареєстрований Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів за № 434 від 05.07.2006 (далі - договір оренди).
24.03.2006 на підставі вказаного договору Гатненська сільська рада та ТОВ «ВК Підряд» склали Акт прийому-передачі земельних ділянок за договором оренди.
Листом № 02-28/1246 від 30.05.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням знести шлагбаум, який встановлений на в'їзді на територію ТОВ «ВК Підряд».
Листом № 07106-17 від 07.06.2017 відповідач повідомив позивача про те, що ТОВ «ВК Підряд» є орендарем земельних ділянок за адресою: с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Свободи, 1, за кадастровими номерами 3222481601:01:056:0022, 3222481601:01:051:0298, на яких проводиться будівництво та відповідно до чинних будівельних норм територія, на якій проводяться роботи, повинна бути огороджена для уникнення будь-яких надзвичайних ситуацій. Водночас, ТОВ «ВК Підряд» повідомило, що займається розробкою найоптимальнішої схеми використання території будівельного майданчика.
З огляду на вказану відмову відповідача та посилаючись на відсутність у Гатненської сільської ради повноважень на демонтування самовільно встановленого ТОВ «ВК Підряд» шлагбауму, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За приписами ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дана норма кореспондується з положенням ст. 20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 № 911/1563/17).
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Як зазначає позивач, у зв'язку з надходженням на адресу Гатненської сільської ради чисельних звернень громадян села Гатне щодо обмеження доступу до озера та дитячого майданчика, які розташовані на території ТОВ «ВК Підряд» через встановлення шлагбауму на перетині вул. Покровська і вул. Свободи с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, який перешкоджає руху транспортних засобів по вул. Свободи, враховуючи, що вул. Свободи має продовження від місця встановлення шлагбауму, а дорога у населених пунктах є комунальною власністю та не передається в оренду, були порушені законні права та інтереси щодо доступу до озера, що знаходиться на земельних ділянках, переданих відповідачеві на праві оренди та порушено право Гатненської сільської ради щодо користування комунальною власністю, а саме: вул. Свободи після місця встановлення шлагбауму.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
Згідно з п. 15.15 Правил дорожнього руху на проїзній частині забороняється встановлення предметів, що перешкоджають проїзду чи паркуванню транспортних засобів, за винятком випадків:
-оформлення дорожньо-транспортної пригоди;
-виконання дорожніх робіт або робіт, пов'язаних із зайняттям проїзної частини;
-обмеження або заборони руху транспортних засобів та пішоходів у випадках, передбачених законодавством.
За приписами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги» основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, зокрема, є видача в установленому порядку дозволів на тимчасове припинення руху.
Згідно з п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування в частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів мають право: встановлювати за погодженням з відповідним підрозділом Національної поліції тимчасові обмеження на рух транспортних засобів при проведенні ремонтних та інших робіт на вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів; вимагати відшкодування збитків, завданих закриттям руху понад встановлені терміни виконання робіт на вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів.
Колегія суддів бере до уваги, що згідно з викопіювання з топографічного плану М 1:500 встановлений відповідачем шлагбаум знаходиться на території, що належить Гатненській сільській раді.
21.12.2017 рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 21 «Про затвердження Правил благоустрою та використання території, забезпечення чистоти і порядку в с. Гатне» затверджено Правила благоустрою та використання території, забезпечення чистоти і порядку в с. Гатне (далі - Правила).
Відповідно до пп. 2.16.18 п. 2.16 Правил перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
Згідно з пп. 2.16.20 п. 2.16 Правил забороняється встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху, обмеження проїзду автомобільного транспорту без погодження з виконавчим комітетом сільської ради та Києво-Святошинським відділом поліції.
З листа Національної поліції України Головного управління НП в Київській області Києво-Святошинського ВП № 10079/109/1008/04-18 від 28.08.2018 вбачається, що утримання у безпечному для дорожнього руху стану доріг, вулиць в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області покладено на сільську раду, на балансі якої перебуває вулично-дорожня мережа; Києво-Святошинський відділ поліції не погоджував встановлення шлагбауму за адресою: с. Гатне, перехрестя вулиць Свободи-Покровська.
З огляду на те, що ані Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, ані Києво-Святошинським відділом поліції не було надано погодження на встановлення спірного шлагбауму, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем було протиправно встановлено шлагбаум на перетині вулиць Покровська та Свободи в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області.
При цьому, доводи відповідача про те, що встановлений шлагбаум є елементом огорожі будівельного майданчика, який межує з перетином вулиць Покровська та Свободи в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області, правомірно відхилені місцевим господарським судом з огляду на наступне.
Так, відповідно до п.6.2.1 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення» (надалі - ДБН), на який посилається апелянт, будівельні майданчики та виробничі дільниці повинні бути огороджені згідно з ГОСТ 23407.
Конструкція захисних огорож повинна задовольняти таким вимогам:
- огорожі, що прилягають до місць проходу людей за межами будівельного майданчика, повинні мати висоту не менше ніж 2,0 м і бути обладнані суцільним захисним козирком із несучою здатністю витримувати снігове навантаження, а також навантаження від падіння дрібних предметів; ці огорожі повинні бути без прорізів, крім воріт і хвірток, які охороняються протягом робочого часу і замикаються після закінчення робіт.
В п. 6.2.6 ДБН зазначається, що біля в'їзду на будівельний майданчик необхідно встановити схему руху автотранспорту. Транспортні засоби та пішоходи повинні потрапляти на об'єкт будівництва і покидати його через різні проходи і проїзди, що призначені для транспортних засобів і пішоходів. Для доступу в основні робочі зони тимчасові автомобільні шляхи повинні бути обладнані пішохідними переходами з відповідними знаками.
З 01.12.2012 прийнятий та набрав чинності ДСТУ Б В.2.8-43:2011 «Огородження інвентарні будівельних майданчиків та ділянок виконання будівельно-монтажних. Технічні умови (ГОСТ 23407-78, MOD) (надалі - ДСТУ Б В.2.8-43:2011) замість ГОСТ 23407-78 «Ограждения инвентарные строительных площадок и участков производства строительно-монтажных работ. Технические условия», що діяв з 01.07.1979.
В п.п. 2.2.1-2.2.3 ДСТУ Б В.2.8-43:2011 зазначається: «Ограждения должны быть сборно-разборными с унифицированными элементами, соединениями и деталями крепления. Высота панелей должна быть:
защитно-охранных (с козырьком и без козырька) ограждений территорий строительных площадок - 2,0 м;
защитных (без козырька) ограждений территорий строительных площадок - 1,6 м;
то же, с козырьком - 2,0 м;
защитных ограждений участков производства работ -1,2 м.»
Панели ограждений должны быть прямоугольными. Длина панелей должна быть 1,2 м; 1,6 м; 2,0 м.».
В п. 2.1.1 ДСТУ Б В.2.8-43:2011 зазначається: «Ограждения должны соответствовать требованиям настоящего стандарта и рабочих чертежей, утвержденных в установленном порядке, а также утвержденным образцам (эталонам).»
В п.2.1.2 ДСТУ Б В.2.8-43:2011 зазначається: «В ограждениях должны предусматриваться выполняемые по типовым проектам ворота для проезда строительных и других машин и калитки для прохода людей.»
Разом з тим, як стверджує позивач, встановлений відповідачем шлагбаум не відповідає вказаним вимогам до огорожі будівельного майданчику. Жодних належних та допустимих доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що встановлення огорожі будівельного майданчика, знесення будівель і споруд та порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки відноситься до підготовчих робіт, які можуть здійснюватися на підставі дозволу виконання будівельних робіт.
Так, до відзиву на позовну заяву відповідачем надано Дозвіл на виконання будівельних робіт №139/04-03/07 від 26.12.2007, виданий Виробничому кооперативу «Підряд», зі строком дії до 01.10.2010.
Таким чином, строк дії вказаного Дозволу закінчився станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на пункт 6 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011, відповідно до якого документи, що надають право на виконання підготовчих робіт, діють до моменту отримання права на виконання будівельних робіт; документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Водночас, вказане положення введено в дію вже після закінчення строку дії Дозволу, наданого відповідачеві, а відтак, безпідставними є доводи останнього про те, що спірний шлагбаум, як елемент огорожі будівельного майданчика, є підготовчими роботами, що здійснюються на даний час на підставі зазначеного Дозволу.
При цьому, колегія суддів враховує пояснення позивача стосовно того, що будинки, які межують з дорогою в с. Гатне по вул. Свободи уже побудовані та їм присвоєно поштову адресу: Київська обл., Києво-Святошинський р- н., с. Гатне, вул. Свободи, буд. 1-А, що підтверджується рішенням Гатненської сільської ради від 05.12.2016 №88 «Про присвоєння поштової адреси багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, що належать ТОВ «ВК Підряд» та розташований в с. Гатне, вул. Свободи, буд. 1-А» (надалі - Рішення №88) та викопіюванням з генерального плану поєднаного з детальним планом території окремих частин с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області місця розташування вул. Свободи, з позначенням місця розташування обмежуючого пристрою (шлагбауму) та нанесенням існуючої багатоквартирної забудови та місцем проведення будівельних робіт.
Рішення №88 прийняте з урахуванням декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29.11.2016, технічного паспорту, складеного ТОВ «Майстерня архітектора І. Бикова» станом на 22.11.2016, договору оренди земельної ділянки загальною площею 48,000 га, та на підставі пп.10 п. б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 04.08.2016 на дату прийняття об'єкта до експлуатації) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Згідно з ч. 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 04.08.2016) зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
В листі Державної реєстрації служби України від 15.04.2013 № 165/06-15-13 зазначається, що документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки.
Таким чином, будинок, що знаходиться за адресою: с. Гатне, вул. Свободи, буд. 1-А та належить відповідачеві, станом на дату звернення з даним позовом до суду, побудований та зданий в експлуатацію, а відтак, доводи апелянта про те, що спірний шлагбаум є елементом огорожі будівельного майданчика для попередження проникнення на будівельний майданчик осіб, що не мають відношення до будівельних робіт та для попередження надзвичайних випадків на території будівельного майданчика, на переконання колегії суддів, є безпідставними та такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3, 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
На переконання колегії суддів, позивачем при зверненні з даним позовом до суду доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, неправомірність встановлення відповідачем на землях комунальної форми власності шлагбауму без отримання відповідних дозвільних документів, а також те, що його права, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, позов Гатненської сільської ради до ТОВ «ВК Підряд» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем шляхом пред'явлення до відповідача вимоги про зобов'язання власними силами та за власний кошт здійснити демонтаж шлагбауму, було обрано спосіб захисту свого права, який є ефективним та відповідає способам захисту, встановленим ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України (відновлення становища, яке існувало до порушення), а відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її задоволення.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/3933/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «ВК Підряд» має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Підряд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/3933/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/3933/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3933/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30.10.2020.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз