вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" жовтня 2020 р. Справа№ 910/8662/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 про забезпечення позову
у справі № 910/8662/20 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО"
до 1. Компанії Spike Trade AG (Спайк Трейд АГ)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008"
про розірвання контракту та зобов'язяння повернути майно
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії Spike Trade AG (Спайк Трейд АГ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" про розірвання контракту №P200402-FC-1 від 02 квітня 2020 та зобов'язання відповідачів повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО" майно.
Позовні вимоги ограновані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору в частині оплати вартості поставленого на зберігання відповідачу-2 товару - кукурудзи 3 класу в загальній відвантаженій кількості 989,15 метричних тон, вартістю 169144,65 доларів США.
Також позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просив:
- накласти арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО" майно - кукурудзу 3-го класу, не ГМО, походження з України, в кількості 989,15 метричних тон, яке знаходиться на складах (терміналі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008", за адресою: Одеська область, Овідіпольський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 3, та/або на території ДП "МТП "Чорноморськ" та/або на судні, яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ;
- заборонити Компанії SPIKE TRADE AG (місцезнаходження: Haldenstrasse 5, 6340 Baar, Switzerland), а також, будь-яким іншим особам, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО" розпоряджатись будь-яким чином майном - кукурудзою 3-го класу, не ГМО, походження з України у кількості 989,15 метричних тон, поставка якої здійснена за Контрактом №P200402-FC-1 від 02 квітня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/8662/20 заяву ТОВ "КАІС АГРО" про забезпечення позову задоволено частково.
До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі накладено арешт на майно ТОВ "КАІС АГРО" - кукурудзу 3-го класу, не ГМО, походження з України, в кількості 989,15 метричних тон, яке знаходиться на складах (терміналі) ТОВ "Транссервіс 2008", за адресою: Одеська область, Овідіпольський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 3, та/або на території ДП "МТП "Чорноморськ".
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Транссервіс 2008" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/8662/20 та постановити нову, якою відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що позивачем не зазначено жодної пропозиції щодо зустрічного забезпечення, на що суд не звернув уваги та постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального закону. За доводами апелянта, судом при постановленні оскаржуваної ухвали не було взято до уваги те, що вжиті заходи забезпечення не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Накладення арешту на майно, згідно доводів апелянта, завдає значного збитку господарській діяльності відповідача. Також апелянт зазначає, що в основу судового рішення покладено лист відповідача-1 про визнання ним боргу, при цьому, суд на підставі документальних доказів не пересвідчився в наявності дійсної заборгованості відовідача-1 перед позивачем.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020, справа № 910/8662/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Транссервіс 2008" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, поновлено ТОВ "Транссервіс 2008" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транссервіс 2008" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/8662/20; розгляд справи призначено на 26.10.2020; встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань.
Від позивача та відповідача-1 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали першої інстанції в апеляційному порядку.
23.10.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що адвокат Оплачко В.О., як єдиний представник позивача, під час відрядження контактував з особами, в яких пізніше було виявлено позитивний тест на наявність коронавірцусної інфекції. У зв'язку з тим, що представник очікує результат зданого ним тесту на виявлення COVID-19 та знаходження на самоізоляції, просив перенести судове засідання на іншу дату.
Колегія суддів, дослідивши доводи заявленого представником позивача клопотання, заслухавши думку представника апелянта, дійшла висновку про відмову в його задоволенні як таке, що не було підтверджено жодними доказами, зокрема, документальне підтвердження звернення адвоката до відповідної лабораторії. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що представник позивача не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про його участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
В судове засідання 26.10.2020 представники позивача та відповідача-1 не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому чинним процесуальним законом порядку. Згідно поштових повідомлень про вручення поштових відправлень вказану ухвалу суду отримано позивачем 08.10.2020, а також представниками відповідачів - 09.10.2020.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 242 ГПК України).
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача-1, які належним чином повідомлені про перегляд оскаржуваної ухвали суду в апеляційному порядку.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні 26.10.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача-2, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ "КАІС АГРО" про розірвання контракту №P200402-FC-1 від 02.04.2020 та зобов'язання відповідачів повернути позивачу поставлений за його умовами товар - кукурудзу 3 класу в загальній відвантаженій кількості 989,15 метричних тон, вартістю 169144,65 доларів США.
Обґрунтовуючи звернення з заявою про забезпечення позову, ТОВ "КАІС АГРО" посилався на те, що на підставі контракту №P200402-FC-1 від 02.04.2020 у період з 13.04.2020 по 21.04.2020 позивачем було доставлено до місця призначення товар, який не оплачений відповідачем-1. Позивач з листами-вимогами звертався до відповідача-1, митного брокера та вантажоодержувача - відповідача-2, в яких вимагав не відвантажувати поставлений на термінал відповідача-2 товар на кораблі до повного погашення заборгованості відповідача-1. Однак вказані вимоги позивача не були виконані відповідачем-1, товар не повернуто та без достатньої правової підстави утримується відповідачем-2 на своєму терміналі.
Водночас, листами від 28.04.2020 та від 01.06.2020 відповідач-1 повідомив про тимчасові фінансові труднощі, що спричинили затримку розрахунків, а в листі від 01.06.2020 визнав неоплату поставленої партії товару за спірним договором, при цьому, вимагав надати митному брокеру документи, що необхідні для митного оформлення експорту неоплаченого товару.
За наведених обставин, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на поставлений згідно контракту №P200402-FC-1 від 02.04.2020 товар.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 136, 137 ГПК України, виходив з того, що позивачем доведено наявність імовірності відчуження майна (зерна), що знаходиться на терміналі вантажоодержувача - ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», за адресою: Одеська область, Овідіпольський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 3, на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Колегія суддів, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2020, погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується шляхом подання позову про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватись майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).
Правовий аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Проте особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Беручи до уваги те, що належними засобами доказування позивачем підтверджено поставку товару за контрактом №P200402-FC-1 від 02.04.2020, а також з огляду на наявність обставин вчинення відповідачем-1 дій з підготовки до вивезення товару, про витребування якого пред'явлено позов у даній справі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно, оскільки має місце наявність достатньо обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача.
Таким чином, наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам.
Твердження апелянта щодо завдання значних збитків діяльності відповідача визнаються судом апеляційної інстанції непереконливими, оскільки документально жодними доказами не підтверджені.
Щодо посилань апелянта на необхідність при розгляді заяви про забезпечення позову досліджувати питання зустрічного забезпечення, то необхідно зазначити, що ч. 1 ст. 141 ГПК України встановлено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства (аналогічна правова позиція щодо застосування інституту зустрічного забезпечення викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18; від 21.05.2020 у справі № 906/20/20).
Аргументація апеляційної скарги щодо недослідження судом першої інстанції на підставі розрахункових документів наявності заборгованості відповідача-1 не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки встановлення вказаних обставин підлягає з'ясуванню під час вирішення спору по суті та не є підставою для забезпечення позову. Натомість, суд у зв'язку із встановленням фактичних обставин щодо вчинення відповідачем-1 дій, пов'язаних із можливим зникненням або зменшенням витребуваного у цій справі майна, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача. Доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції у даній справі не спростовують.
Отже, посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 02.07.2020, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 136, 137, 234 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача-2 у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 про забезпечення позову у справі № 910/8662/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 про забезпечення позову у справі № 910/8662/20 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008".
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/8662/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк
Повний текст постанови складено 02.11.2020