вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" жовтня 2020 р. Справа№ 910/7947/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Калатай Н.Ф.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,
за участю представників:
від позивача - Кислощук Я.С., адвокат, довіреність №007.20р-68-1219 від 28.12.2019;
від відповідача - Ткаченко Р.Ю., адвокат, довіреність №11/20 від 03.03.2020,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/7947/20 (суддя Чинчин О.В., повний текст складено - 10.09.2020) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» до товариства з обмеженою відповідальністю «Єгаз» (після зміни найменування - товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія») про визнання додаткової угоди укладеною
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єгаз» про визнання укладеною додаткової угоди в редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.
У своїх доводах позивач зазначає про безпідставне ухилення відповідача від підписання додаткової угоди до договору купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019, необхідність укладення якої обумовлюється зміною ціни на газ на підставі постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/7947/20 у позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки між сторонами підписаний договір купівлі-продажу природного газу, в якому сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема, щодо предмета, ціни та строку дії договору, і договір виконаний відповідачем в частині поставки природного газу в січні 2020 року про, що не заперечує сам позивач, отже, зміна ціни на вже переданий позивачу природний газ відповідно до умов договору, та з дотриманням вже закінчених процедур передачі природного газу, в порядку передбаченому Кодексом ГТС в січні 2020 року, є недопустимим і суперечить вимогам статті 632 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» до товариства з обмеженою відповідальністю «Єгаз» про визнання додаткової угоди до договору купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019 укладеною (в редакції, яка наведена позивачем у позовній заяві).
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 та прийняти нове, яким позов задовольнити.
За доводами апелянта, обов'язковість укладення додаткової угоди до договору купівлі-продажу природного газу є беззаперечною та не залежить від волі сторін, а обумовлена змінами у законодавстві. Як стверджує апелянт, внаслідок відмови відповідача від укладення додаткової угоди щодо зміни ціни, ТОВ «Рівнегаз Збут» зазнало збитків в загальній сумі 14 983 406,08 грн. (без ПДВ), оскільки товариство вимушене було придбати природний газ у постачальника за більшою ціною (6,6 грн. за 1 куб.м.), ніж ціна подальшої реалізації цього природного газу кінцевим споживачам (5,58 грн. за 1 куб.м. без торгової націнки та замовленої потужності Оператора ГТС). Крім того, скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні судом надано перевагу доводам відповідача, при цьому не наведено причин відхилення доводів позивача.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В ході здійснення апеляційного провадження, відповідачем було повідомлено апеляційний суд про зміну найменування товариства відповідача з товариства з обмеженою відповідальністю «Єгаз» на товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія».
З огляду на те, що у даному випадку відбулась лише зміна найменування відповідача зі збереженням організаційно-правової форми товариства, вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 52 Господарського процесуального кодексу України не потребується.
Враховуючи надані учасниками справи пояснення, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» (змінено найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «Єгаз», а в подальшому на - товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»), як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу№РВЗ-Н-02-2019-270/11, за умовами п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати покупцеві у 2019 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
У п. 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцю з 01.04.2019 по 30.04.2019 (включно) природний газ обсягом 787,830 тис.куб.м.
Продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).
Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору передача газу за цим договором здійснюється шляхом надання оператору ГТС сторонами торгових сповіщень (в розумінні кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому, зокрема, зазначаються обсяги природного газу, визначені покупцем (заявка покупця) згідно з пунктом 2.1 цього договору. У разі відхилення оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених у п. 2.1 цього договору), продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього договору в частині передачі природного газу. Обсяги газу, зазначені продавцем в торговому сповіщенні згідно з п.п. 2.1 та 3.2 цього договору, можуть відрізнятись від обсягів газу, фактично відібраних покупцем за цим договором і визначених ним в акті приймання-передачі природного газу. При цьому, підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу свідчить про повне виконання продавцем своїх зобов'язань в частині передачі газу за цим договором.
Згідно п. 4.1 договору кількість природного газу, яка передається покупцю, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.215 №2494.
За умовами п.п. 5.1, 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. газу разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Порядок та умови проведення розрахунків за природний газ визначено у розділі 6 договору.
Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширю свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2019, і діє в частині продажу природного газу до 30.04.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Крім того, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019, якими вносились зміни та доповнення до вказаного договору, зокрема, щодо строку поставки природного газу, його вартості, а саме - додаткова угода №1 від 19.04.2019, додаткова угода №2 від 12.06.2019, додаткова угода №3 від 21.06.2019, додаткова угода №4 від 12.07.2019, додаткова угода №5 від 15.08.2019, додаткова угода №6 від 18.09.2019, додаткова угода №7 від 15.10.2019, додаткова угода №8 від 18.11.2019, додаткова угода №9 від 29.11.2019, додаткова угода №10 від 11.12.2019, додаткова угода №11 від 07.02.2020, додаткова угода №12 від 24.02.2020, додаткова угода №13 від 25.02.2020, додаткова угода №14 від 03.03.2020, додаткова угода №15 від 06.03.2020, додаткова угода №16 від 24.03.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» звернулось до відповідача з листом №337-Сл-1772-0220 від 05.02.2020, в якому запропонувало на підставі постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 внести зміни, в тому числі, до договору №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019, в частині визначення з 01.01.2020 по 31.01.2020 ціни на газ в розмірі 5,58 грн. за 1 куб.м. з урахуванням податку на додану вартість. До вказаного листа додано відповідну додаткову угоду.
Листом №167-Сл-132-9-0220 від 07.02.2020 відповідач заперечив щодо внесення запропонованих позивачем змін до договору з посиланням на статтю 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а також зауважив, що згідно з приписами ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Листом №337-Сл-1936-0220 від 10.02.2020 позивач звернувся до відповідача та ініціював внесення змін до договору №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019 в частині ціни за природний газ на підставі постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020, а також надіслав для погодження і підписання акти приймання-передачі газу за січень 2020 року, в яких вартість спожитого природного газу визначено за ціною, встановленою постановою Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020.
В свою чергу, відповідач листом №167-Сл-141-4-0210 від 11.02.2020 повідомив позивача про відсутність підстав для зміни ціни природного газу, оскільки статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а також зауважив, що згідно з приписами ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Враховуючи відмову відповідача від укладення додаткової угоди до договору купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019 в частині зміни ціни природного газу з 01.01.2020 по 31.01.2020, у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1, 2 ,3 ст. 632 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.
Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов'язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації. Це положення не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов'язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності (п. 1 Положення).
Як вбачається зі змісту додатку до Положення, позивач включений до переліку постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям.
Відповідно до пункту 7 Положення постачальник природного газу, який має ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу, уклав договір постачання природного газу з побутовим споживачем, релігійною організацією (крім обсягів, що використовуються для провадження її виробничо-комерційної діяльності) або державним підприємством України «Міжнародний дитячий центр «Артек» та є постачальником такого споживача у місяці (місяцях) постачання з 1 листопада 2018 року по 1 липня 2020 року, має право подати до НАК «Нафтогаз України» заявку на купівлю природного газу в обсязі, необхідному йому для здійснення постачання такому споживачеві. У разі відсутності вузла обліку природного газу в такого споживача вважається, що необхідним є обсяг природного газу, визначений відповідно до норм споживання, встановлених законодавством.
Згідно абзацу другого пункту 7 Положення НАК «Нафтогаз України» не має права до 1 липня 2020 року відмовити в задоволенні зазначеної заявки.
Відповідно до п. 13 Положення (в редакції, що діяла до змін, внесених Постановою КМУ №17 від 24.01.2020) з 01.01.2020 НАК «Нафтогаз України» здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем) на відповідні періоди поставки (місяць або квартал), але не вище середньої арифметичної ціни газу, за якою Компанія пропонує газ промисловим споживачам за умови попередньої оплати до відповідного періоду поставки газу (місяць або квартал). Вимоги щодо граничного рівня ціни застосовуються окремо до кожного періоду поставки.
Відтак, відповідно до умов Положення (в редакції, що діяла до змін, внесених Постановою КМУ №17 від 24.01.2020) НАК «Нафтогаз України» здійснювала продаж/постачання природного газу з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року за ціною, що визначалась на рівні 5,50 гривень без урахування податку на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 6,60 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» №17 від 24.01.2020, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».
Абзац п'ятий пункту 6 Постанови КМУ від 19.10.2018 №867 викладено в такій редакції: «З 1 січня 2020 року ціна придбання природного газу не може бути вищою за ціну продажу природного газу, визначену відповідно до пункту 13 цього Положення, за вирахуванням торговельної надбавки (націнки) НАК «Нафтогаз України» на рівні 1,917 відсотка зазначеної ціни».
Пункт 13 Постанови КМУ від 19.10.2018 № 867 викладено в такій редакції: «З 1 січня 2020 року НАК «Нафтогаз України» здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який, зокрема, враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на нідерландському газовому хабі (ТТF) за період 1-22 числа місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з'єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною».
Після прийняття даної постанови на офіційному веб-сайті НАК «Нафтогаз України» опубліковано повідомлення, що у січні 2020 року оптова ціна на природний газ для потреб населення, виробників тепла та інших захищених споживачів, яким НАК «Нафтогаз України» постачає газ в рамках спеціальних обов'язків (ПСО), становитиме 4,65 грн. за кубометр (без врахування ПДВ, націнки газзбутів та витрат на транспортування газу магістральними і розподільними трубопроводами). Нова ціна була розрахована НАК «Нафтогаз України» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020.
Зі змісту Положення вбачається, що відповідач не є суб'єктом, на якого покладені будь-які спеціальні обов'язки відповідно до Положення, відтак обов'язки, визначені даним Положенням, в тому числі в частині застосування ціни, не розповсюджуються на відповідача, чим спростовуються доводи позивача про протилежне.
У додатковій угоді №10 від 11.12.2019 сторони погодили доповнити пункт 5.1 договору купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019, зокрема, підпунктом 5.1.9 наступного змісту: «Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) - 5500,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 6600,00 грн.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, вказана ціна повністю відповідала вимогам постанови КМУ від 19.10.2018 №867 (до внесення змін Постановою КМУ №17 від 24.01.2020) та не була дискримінаційною по відношенню до позивача .
У відповідності до умов договору купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019, відповідач передав, а позивач фактично прийняв в січні 2020 року природний газ ввезений на митну територію України в обсязі 17627536,56 м.куб., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2020, підписаним обома сторонами. Факт передачі газу сторонами не заперечується.
Тобто, наведене свідчить про виконання відповідачем зобов'язання з поставки газу обсягом 17627536,56 м.куб. у відповідний період та прийняття такого виконання позивачем.
Окрім того, відповідач у своїх доводах зазначив, що відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, сторонами вчинялись юридично-значимі дії, що передували постачанню природного газу та підписанню акту приймання-передачі природного газу до договору, а саме протягом січня 2020 року Оператором ГТС через інформаційну платформу було погоджено передачу природного газу від ТОВ «Єгаз» до ТОВ «Рівнегаз збут» шляхом погодження торгових сповіщень, що в подальшому було відображено в алокаціях на ТОВ «Рівнегаз Збут» та у акті приймання-передачі природного газу від 31.01.2020.
Приписами ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Враховуючи встановлений судом факт виконання відповідачем взятого на себе договірного зобов'язання з поставки позивачу газу обсягом 17627536,56 м.куб. у січні 2020 року, за ціною погодженою сторонами у договорі купівлі-продажу природного газу №РВЗ-Н-02-2019-270/11 від 19.03.2019 суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зміна ціни на вже переданий позивачу природний газ відповідно до умов договору, та з дотриманням вже закінчених процедур передачі природного газу, в порядку передбаченому Кодексом ГТС в січні 2020 року, є недопустима і суперечить вимогам статті 632 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, твердження апелянта про те, що обов'язковість укладення додаткової угоди до договору купівлі-продажу природного газу є беззаперечною та не залежить від волі сторін, а обумовлена змінами у законодавстві апеляційним судом відхиляються, оскільки зі змісту постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020, як і з положень ст. 117 Конституції України, ст.ст. 6, 7, 12, 179 Господарського кодексу України не вбачається наявність у сторін договору безумовного обов'язку щодо внесення змін до договору в частині ціни уже переданого газу.
Також судом не приймаються доводи скаржника про завдання йому збитків у розмірі 14 983 406,08 грн. внаслідок відмови відповідача від укладення додаткової угоди, оскільки розмір таких збитків обґрунтований саме різницею між договірною ціною та ціною, визначеною у постанові Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020, підстави для застосування якої у даному випадку відсутні.
Інші, доводи апелянта не спростовують правомірність оспорюваного рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання додаткової угоди укладеною.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/7947/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 28.10.2020 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Н.Ф. Калатай
М.А. Дідиченко