ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 жовтня 2020 року м. Київ № 640/4785/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 05.11.2019 № 778-10;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.01.2020 про опис майна в податкову заставу;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 ((податковий номер НОМЕР_1 ) за платежем: 85 11010500 00, назва податку: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) пені на суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2016 № 0003961306, прийнятого ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві відкоригувати дані інтегрованої картки ОСОБА_1 ((податковий номер НОМЕР_1 ) за платежем: 85 11010500 00, назва податку: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2016 № 0003961306, прийнятого ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 ((податковий номер НОМЕР_1 ) за -платежем: 30 11011001 00, назва податку: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) пені на суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2016 № 0003951306, прийнятого ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві відкоригувати дані інтегрованої картки ОСОБА_1 ((податковий номер НОМЕР_1 ) за платежем: 30 11011001 00, назва податку: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2016 № 0003951306, прийнятого ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що керуючись частиною 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України своєчасно сплачено грошове зобов'язання визначене згідно податкових повідомлень-рішень від 19.09.2016 № 0003961306 та № 003951306, прийнятих ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, що виключає одну із умов нарахування пені та доводить відсутність складу податкового правопорушення.
Враховуючи викладене, вважає вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 13.01.2020 № 778-10, про сплату податкового боргу в розмірі 103120,82 гривень та рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.01.2020 № 778-10 про опис майна в податкову заставу незаконними та протиправними.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому вказував, що відповідачем не спростовано обставин, викладених у позовній заяві, а також не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своєї позиції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2020 відкрито провадження у справі № 640/4785/20, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, про що складено акт від 01.09.2016 № 214/26-54-13-06-17-2597312473, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 178 160,36 грн. за 2015 рік; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, що призвело до неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік; пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ за даними перевірки військового збору у сумі 13 407,70 грн. за 2015 рік.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0003691306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 222 870,45 грн., з яких 178 160,36 грн. за основним платежем та 44 710,09 грн. штрафні (фінансові) санкції, №0003951306, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 16 759,63 грн., з яких 13 407,70 грн. за основним платежем та 3 351,93 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, та прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019 у справі № 826/4578/17 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.09.2016 №0003961306. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.09.2016 №0003951306.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі № 826/4578/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019 скасовано та прийняв нове, яким в задоволенні позову відмовив.
Вказана постанова набрала законної сили 24.07.2019, тобто грошові зобов'язання визначені згідно податкових повідомлень-рішень від 19.09.2016 № 0003961306 та 0003951306, прийнятих ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві є узгодженими 24.07.2019.
ОСОБА_1 02.08.2019 оплачено грошове зобов'язання визначене згідно податкових повідомлень-рішень від 19.09.2016 № 0003961306 та № 003951306, прийнятих ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
13 січня 2020 року податковим органом сформовано та направлено позивачу податкову вимогу форми "Ф" № 778-10 на суму 103120,82 грн., з яких основний платіж складає 76 003,12 грн., штрафна санкція - 27 117,70 грн., та пеня 0,00 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу № 778-10.
Не погоджуючись із податковою вимогою від 13.01.2020 № 778-10 та рішенням про опис майна у податкову заставу від 13.01.2020 № 778-10, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 1130).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. За положеннями пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 89.1.2. пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає зокрема у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено грошове зобов'язання визначене згідно податкового повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0003961306, прийняте ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та сплачено грошове зобов'язання визначене згідно податкового повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 003951306, прийняте ДГІІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- платіжне доручення AT «Універсал Банк» квитанція № MONO_742310845 на суму 239 630 (двісті тридцять дев'ять тисяч шістсот тридцять) 08 коп, від 02.08. 2019:
- платіжне доручення AT «Універсал Банк» квитанція № 19724934 на суму 16 759 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) 63 коп. від 02.08.2019.
Ураховуючи викладене, а також встановивши відсутність у позивача податкового боргу, суд дійшов висновку про протиправність податкової вимоги Головного управління ДПС у м. Києві від 13.01.2020 № 778-10.
Зважаючи на визнання судом протиправною оспорюваної податкової вимоги та на відсутність доказу наявності у зв'язку з цим у ОСОБА_1 податкового боргу, суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 13.01.2020 № 778-10.
Крім того, враховуючи, що не відображення в інтегрованій картці платника податку списання суми податкового боргу тягне за собою неправомірне нарахування пені та застосування штрафних санкцій до платника податків та інших правових наслідків, позивачем у позові обраний такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника ОСОБА_1 .
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 816/2042/16, здійснивши аналіз норм Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, який набув чинності з 10.06.2016, Верховний Суд дійшов висновку, що наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків, є правомірними.
Оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів.
При цьому не зарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов'язань з вини банку не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов'язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган зобов'язаний відкоригувати дані інтегрованої картки ОСОБА_1 ((податковий номер НОМЕР_1 ) за платежем: 30 11011001 00, назва податку: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2016 № 0003951306, прийнятого ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та дані інтегрованої картки ОСОБА_1 ((податковий номер НОМЕР_1 ) за платежем: 85 11010500 00, назва податку: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2016 № 0003961306, прийнятого ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Приймаючи до уваги, що інтегрована картка платника є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, то відсутність зазначення в цій картці суми податку, яка вже фактично сплачена, порушує права позивача, оскільки не відображає дії за сплати позивачем коштів в оплату податкових зобов'язань.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність такого способу захисту порушеного права позивача як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.
Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували позицію позивача, відповідач під час розгляду справи не надав, відтак не довів правомірності сформованої ним вимоги про сплату боргу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3554,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 48076046, № 48076116, № 48076128, № 48076144 від 26.02.2020, оригінал якої наявний в матеріалах справи.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь у повному обсязі.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 05.11.2019 № 778-10.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.01.2020 про опис майна в податкову заставу.
4. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб та військового збору пені на суму грошового зобов'язання, визначену в податкових повідомленнях-рішеннях від 19.09.2016 № 0003961306 та № № 0003951306.
5. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві відкоригувати дані інтегрованих карток ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб та військового збору шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 19.09.2016 № 0003961306 та № 0003951306.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати у розмірі 3 554 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась