Справа № 672/10/20
Провадження № 22-ц/4820/1580/20
28 жовтня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
за участю: заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 672/10/20 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересована особа - Городоцька міська рада, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 червня 2020 року (суддя Сакенов Ю.К.).
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та його представника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту перебування останнього на утриманні у ОСОБА_3 з 2001 року по 30.08.2003.
Після відкриття провадження у справі заявник змінив заявлені вимоги, та просив суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 1997 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . З 1997 року до дня її смерті він проживав із ОСОБА_3 , вели з нею спільне господарство, обробляли земельну ділянку, робили поточні ремонти, вели спільний бюджет.
12.01.2017 заявник звернувся до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Л.В. із заявою про відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом, однак йому було відмовлено у прийнятті заяви та рекомендовано звернутися до суду.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 червня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не з'ясував усі обставини справи та проігнорував докази, які є суттєвими при вирішенні справи. Суд не надав в судовому рішенні належної оцінки показам свідків та не врахував того факту, що Городоцька міська рада не заперечувала щодо встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
В судовому засіданні заявник та його представник підтримали апеляційну скаргу.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка проживала в с. Шишківці Городоцького району Хмельницької області (а.с. 4).
12.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Л.В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва після смерті ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом. Однак, йому було відмовлено у прийнятті заяви за відсутності підстав для спадкування (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.01.2017) (а.с. 14).
Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За приписами статті 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Звертаючись до суду з заявою ОСОБА_1 вказував, що з 1997 року по день смерті ОСОБА_3 він та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, а саме вели спільне господарство, обробляли земельну ділянку, робили поточний ремонт, вели спільний бюджет.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що заявник повинен довести належними доказами не лише факт спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а і факт ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи не містять належних доказів, які б давали суду правові підстави для висновку, що заявник та ОСОБА_3 за життя були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тобто проживали однією сім'єю. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази ведення спільного господарства, наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Сам факт проживання ОСОБА_1 з дружиною та дітьми в домоволодінні ОСОБА_3 , що підтверджено в суді показами свідків, не є підставою для задоволення заявлених вимог, оскільки для їх задоволення заявник повинен довести не лише факт спільного проживання, а і факти, що доводять співпроживання однією сім'єю.
Додана до матеріалів справи довідка Кузьминської сільської ради від 26.12.2016 також не доводить факт спільного проживання заявника та ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років.
Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги фактично за своїм змістом є доводами заяви, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2020 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай