Справа № 593/508/20Головуючий у 1-й інстанції Шміло В.І.
Провадження № 33/817/349/20 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
30 жовтня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
з участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - адвоката Колодовського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 липня 2020 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , гр.України, пенсіонера,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 420, 40 гривень судового збору.
Згідно даної постанови, ОСОБА_1 19.05.2020 року, біля 21 год. 02 хв. в м. Бережани по вул. Лепких, 29 А Тернопільської області, керував транспортним засобом марки " ВАЗ 321053" д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп"яніння: нестійка хода, запах з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився, в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі, у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вказані вимоги мотивує тим, що докази наявні у справі не доводять його вини та не відповідають вимогам закону.
Зазначає, що зазначені інспектором місце вчинення порушення та складання протоколу не співпадають із постановою про накладення адміністративного стягнення, при цьому номер паспорта на підставі якого встановлювала його особу не відповідає дійсності.
Крім того факт його відмови від проходження огляду підтверджено лише одним свідком, а інший вказав у поясненнях, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд тільки за допомогою газоаналізатора.
Вважає, що він не може бути притягнутим до відповідальності, бо не має посвідчення водія.
У доповненнях до апеляційної скарги апелянт вважає недопустимим доказом відео, долучене до матеріалів справи з тих підстав, що здійснено воно було не з нагрудних камер, а іншим пристроєм.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника апелянта ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, прихожу до наступних висновків.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги були дотримані судом першої інстанції у повному обсязі.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом і детально викладені у постанові.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ДПР18 № 466602 від 19.05.2020 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, у присутності двох свідків, пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі у присутності двох свідків.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, місце складання протоколу про адміністративне правопорушення та зазначане у ньому місце скоєння адміністративного правопорушення повністю відповідає місцю складання постанови про накладення адміністративного стягнення та зазначеному у ній місцю скоєнню адміністративного правопорушення.
Також необґрунтованими є твердження, що у протоколі зазначено номер паспорта, який не існує, оскільки зазначено п'ятизначний номер, а не шестизначний, що в даному випадку є опискою, так як у постанові про накладення адміністративного стягнення повно відображено серію, номер та дата його видачі і така обставина не впливає на суть встановлених обставин у справі та правильність висновків суду першої інстанції.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що він був запрошений працівниками поліції бути свідком при перевірці водія ОСОБА_1 на стан його сп'яніння. Огляд проводився у його присутності, а також у присутності іншого свідка. ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння. Пристрій для визначення стану алкогольного сп'яніння у працівників поліції був в наявності. Чи пропонували працівники поліції ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, він не чув.
З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , які наявні в матеріалах справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 в його присутності та присутності ще одного свідка відмовився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу, а також відмовився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння у медичному закладі.
Відповідно до відтвореного відеозапису, працівники поліції на місці зупинки транспортного засобу пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, а також пропонували пройти такий огляд у медичному закладі, на що останній чітко та категорично відмовився у присутності двох свідків. Із вказаного відео також вбачається, що одразу після зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , останній не заперечував факту вживання ним алкогольних напоїв.
Тому доводи апелянта, що з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд тільки за допомогою газоаналізатора, а у медичному закладі пройти огляд йому не пропонували, не відповідають дійсності та спростовуються вищевикладеним.
При цьому, посилання захисника на те, що зазначене відео, яке долучене до матеріалів справи не може бути взяте судом до уваги, оскільки зйомка була здійснена не з нагрудних камер працівників поліції, а іншим пристроєм, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказаний доказ не суперечить вимогам ст.251 КУпАП.
Крім того посилання ОСОБА_1 , що він не може бути притягнутим до відповідальності, бо не має посвідчення водія є безпідставними, адже відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, в даному випадку відповідальність поширюється на будь-яку особу, яка керує транспортним засобом і не пов'язана з наявністю у такої особи спеціального права на керування транспортними засобами, тобто посвідчення водія.
З долученого до справи відео, а саме з відеореєстратора автомомбіля патрульної поліції, вбачається, що автомобілем, який було зупинено поліцейськими, керував ОСОБА_1 , а не інша особа.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Що стосується призначеного стягнення ОСОБА_1 , то воно судом першої інстанції визначено вірно з дотриманням вимог ст.ст. 33-35 КупАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його сімейного стану, характеризуючих даних, місця роботи, враховано відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність за вчинене правопорушення та визначено стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов'язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі, а тому його доводи про скасування постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя