Справа № 597/971/17Головуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В.
Провадження № 22-ц/817/625/20 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
23 жовтня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Міщій О. Я., Сташків Б. І.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №597/971/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року, ухваленого суддею Дудяк С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Заліщицька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Заліщицького районного нотаріального округу Лютий Сергій Іванович про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності на спадкове майно,-
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Заліщицька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Заліщицького районного нотаріального округу Лютий С.І. про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності на спадкове майно.
В обгрунтування вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на вищевказане майно. До кола спадкоємців ОСОБА_4 входять його дружина ОСОБА_1 та сини: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які звернулись у встановлений законом строк у Заліщицьку державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. Нотаріусом було повідомлено відповідачів про наявність заповіту ОСОБА_4 від 07 травня 2015 року, яким останній визначив спадкоємцем всього свого майна позивача ОСОБА_2 та право відповідачки ОСОБА_1 на обов'язкову частку в розмірі 1/8 частини спадкового майна.
Відповідачі звертались до суду з позовом про визнання заповіту ОСОБА_4 від 07 травня 2015 року недійсним, який задоволено судовим рішенням 05 вересня 2017 року, яке набрало законної сили. Оскільки заповіт, що визнаний недійсним вищевказаним рішенням суду, не був складений заповідачем, представники позивача вважають його нікчемним, тому позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 згідно заповіту від 17 березня 2014 року. В даному заповіті було допущено помилки при його складанні, ім'я спадкоємця зазначено « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_6 », дата його народження зазначена помилково « ІНФОРМАЦІЯ_2 », замість правильної «19 січня 1963».
У зв'язку з вищенаведеним, та тим, що один оригінал заповіту втрачений, другий був предметом експертного дослідження та знаходиться в матеріалах судової справи, крім того у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спадкову квартиру, він позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, тому вимушений звертатись до суду з даним позовом, який його представники просять задовольнити в повному обсязі. Також представники позивача просять понесені судові витрати у даній справі стягнути на користь позивача з відповідачів.
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року позов задоволено.
Встановлено, що заповіт від 17 березня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Лютим С.І. та зареєстрований в реєстрі за №239 на ім'я ОСОБА_2 дійсно належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яке складається із: 7/8 часток квартири АДРЕСА_1 , 7/8 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0740 га, яка розташована в АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути в її користь понесені в суді першої інстанції судові витрати з оплати правничої допомоги в розмірі 7000 грн. та з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги. В обгрунтування вимог посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, оскільки останній заповіт судом визнано недійсним. Підстави визнання заповіту недійсним не є підставами, з якими законодавець пов'язує відновлення попереднього заповіту, бо нею попередньо оспорювався останній заповіт з підстав, які викладені в частині 2 статті 1257 ЦК України. Суд не визнав заповіт від 07.05.2015 року нікчемним. Окрім того, поясненнями свідків підтверджено лише ототожнення особи позивача стосовно імені, але не як особи, яка є ідентичною особі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказує на те, що заповіт, який складено 17.03.2014 року ОСОБА_4 , в користь особи на ім'я ОСОБА_6 є одностороннім правочином. Тому, суд не може встановлювати належність його особі, яка не ідентифікується з особою, яка претендує на право спадкування за вказаним заповітом.
Заповіт, який складено 17.03.2014 року ОСОБА_4 , є нікчемним, оскільки на момент його вчинення особи спадкоємця ОСОБА_2 не існувало.
В суд апеляційної інстанції сторони не з'явились, хоч належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає ,що рішення суду цим вимогам відповідає.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Сторони у справі є спадкоємцями померлого.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,0740 га для обслуговування вказаної частини будинку.
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру за життя ОСОБА_4 складено три заповіти, які посвідчені приватним нотаріусом Лютим С.І.,: 28 січня 2010 року за реєстром № 127, 17 березня 2014 року за реєстром № 239 та 07 травня 2015 року за реєстром № 510.
Заповітом від 17 березня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Лютим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за №239, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно ОСОБА_2 .
Заповітом від 07 травня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Лютим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за №510, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно ОСОБА_2 .
14 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся в Заліщицьку державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 07 травня 2015 року після смерті ОСОБА_4
20 жовтня 2015 року в Заліщицьку державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась дружина - ОСОБА_1 . В заяві зазначила, що їй відомо про заповіт від 07 травня 2015 року та про право на обов'язкову частку.
15 грудня 2015 року в Заліщицькій державній нотаріальній конторі зареєстровано заяву відповідача ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
11 вересня 2017 року в Заліщицькій державній нотаріальній конторі зареєстровано заяву позивача, яка посвідчена 07 вересня 2017 року консулом Генерального консульства України в Кракові, про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 квітня 2014 року.
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області 05 вересня 2017 року у справі № 597/87/16-ц визнано заповіт, складений 07 травня 2015 року, підписаний від імені ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Лютим Сергієм Івановичем за реєстровим номером 510 недійсним.
Вищевказане рішення суду набрало законної сили 16 вересня 2017 року.
14 вересня 2017 року державним нотаріусом Заліщицької державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв'язку з наявністю спору між спадкоємцями.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт від 07 травня 2015 року, який складено в користь позивача, є нікчемним, оскільки судом, при розгляді позову про визнання його недійсним в справі №597/87/16-ц, встановлено, що указаний заповіт складено не заповідачем, прізвище, ім'я та по-батькові якого зазначено в заповіті, а іншою особою. Відповідно попередній заповіт від 17 березня 2014 року є чинним. Станом на день звернення до суду з вказаним позовом закон надавав особі право звертатись до суду з приводу встановлення юридичних фактів, оскільки в ЦПК не було виключного переліку, які факти можуть бути встановлені судом, тому спір щодо встановлення належності заповіту, який складено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягає судовому розгляду. Згідно пояснень свідків, сусідів є належні докази ідентифікації позивача з особою, яка вказана у заповіті. Суд визнав право власності на частину спадкового майна, оскільки постановою державного нотаріуса від 14 вересня 2017 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав наявності спору між спадкоємцями.
Колегія суддів погоджується з мотивами суду першої інстанції.
Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Згідно до частини другої статті 1257 ЦК заповіт за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Статтею 1254 ЦК України передбачено наслідки стосовно попередньо складених заповітів у випадку складення нового.
Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить (частина друга статті 1254 ЦК України).
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним (частина третя статті 1254 ЦК України).
Згідно вимог частини четвертої статті 1254 ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції невірно витлумачив норми матеріального права стосовно права позивача на спадкування за заповітом, оскільки останній заповіт судом визнано недійсним. Підстави визнання заповіту недійсним не є підставами, з якими законодавець пов'язує відновлення попереднього заповіту, бо попередньо оспорювався останній заповіт з підстав, які викладені в частині 2 статті 1257 ЦК України. Суд не визнав заповіт від 07.05.2015 року нікчемним та суд безпідставно встановив факт належності заповіту колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані.
Факти, що мають юридичний характер - це факти з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. У статті 256 ЦПК України (в редакції 2004 року), наведено перелік, які саме факти можуть бути встановленні в судовому порядку, проте він не є вичерпним. Вказана норма передбачає встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Враховуючи те, що на підставі заповіту, який складено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спадкоємця виникають відповідні права та обов'язки, така особа вправі звернутись до суду з вимогою про встановлення факту приналежності вказаного заповіту. Згідно пояснень свідків, сусідів є належні докази ідентифікації позивача з особою, яка вказана у заповіті. Постановою державного нотаріуса від 14 вересня 2017 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав наявності спору між спадкоємцями.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області 05 вересня 2017 року у справі № 597/87/16-ц визнано недійсним заповіт від 07 травня 2015 року.
В даній справі суд дійшов висновку про необхідність визнати недійсним зазначений заповіт, оскільки, як указано судом, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, при складанні та підписанні від його імені спірного заповіту.
Судом у справі № 597/87/16-ц встановлено, що згідно висновку повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи №6/380 від 01 серпня 2017 року Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України рукописні тексти та підпис від імені ОСОБА_4 на першому та другому примірниках заповіту від 07 травня 2015 року виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням почерку та підпису ОСОБА_4 .
Аналогічний висновок викладений у висновку комісійної криміналістичної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6065 від 19 січня 2017 року - рукописні записи "Цей заповіт на моє прохання записано нотаріусом з моїх слів, прочитано мною, заповідачем вголос і особисто підписано в присутності нотаріуса о 11 год 30 хв. ОСОБА_4 " розташовані на двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_4 від 07 травня 2015 року виконані однією особою, однак не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4 на другому примірнику заповіту від 07 травня 2015 року виконаний не ним, а іншою особою.
У зв'язку із зазначеним, судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 597/87/16-ц встановлено, що ОСОБА_4 не складав заповіт від 07 травня 2015 року.
Враховуючи зазначене суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що заповіт від 07 травня 2015 року, який складено в користь позивача, є нікчемним, оскільки судом, при розгляді позову про визнання його недійсним в справі № 597/87/16-ц, встановлено, що указаний заповіт складено не заповідачем, прізвище, ім'я та по-батькові якого зазначено в заповіті, а іншою особою. Відповідно попередній заповіт від 17 березня 2014 року є чинним та підставно визнав за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яке складається із: 7/8 часток квартири АДРЕСА_1 , 7/8 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0740 га, яка розташована в АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .
Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 28 жовтня 2020 року.
Головуючий: Г.М. Шевчук
Судді : О.Я. Міщій
Б.І. Сташків