печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7499/17-ц
29 жовтня 2020 року Печерський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,
за участю: представника стягувача - Боруха В.А. ,
представників боржника - Бауліної В.О., Самсоновича О. А.,
державного виконавця - Левіцької А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу Компанії САННЕКС ІНВЕСТМЕНТС ЛЛП (SUNNEX INVESTMENTS LLP) на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. про закінчення виконавчого провадження № 61937076 по примусовому виконанню ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у справі № 757/7499/17-ц, -
САННЕКС ІНВЕСТМЕНТС ЛЛП (SUNNEX INVESTMENTS LLP) звернулось до суду зі скаргою в порядку ст. 450 ЦПК України на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. про закінчення виконавчого провадження.
Вимоги скарги обґрунтовувались тим, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва (нині - Київський апеляційний суді) від 20 квітня 2017 року у справі № 757/7499/17-ц, забезпечено позов шляхом встановлення обов'язку для АТ КБ «Приватбанк» щодо належного виконання депозитних договорів та заборони утримуватись від їх виконання до вирішення спору по суті.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 757/7499/17-ц, було роз'яснено п. 1 резолютивної частини ухвали про забезпечення позову.
У зв'язку з чим, SUNNEX INVESTMENTS LLP звернулось до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, скаржник вважає, що постанова про закінчення ВП винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Прийняття Державним виконавцем Кравчук А.С. постанови про закінчення ВП з формальних підстав призвело до того, що судове рішення не було виконано, що у свою чергу суперечить положенням законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.
Вислухавши представника стягувача, який в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та з наведених у ній підстав просив задовольнити, представників боржника та державного виконавця, які виклавши свої доводи у письмових запереченнях проти задоволення скарги заперечували, просили відмовити, суд, вивчивши подану скаргу та заперечення, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 60201912 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц.
Постановою Державного виконавця Левицької А.С. відкрито виконавче провадження.
Вимогою Державного виконавця АТ КБ «Приватбанк» зобов'язано в одноденний термін з моменту отримання вимоги повідомити про повне (часткове) виконання рішення суду.
Державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу на АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 5100,00 грн. Частиною 2 постанови зобов'язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Державним виконавцем Левицькою А.С. прийнято постанову про накладення штрафу від 01 червня 2020 року на АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 10200,00 грн., а також підготовлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до Управління поліції в Печерському районі Головного управління національної поліції в місті Києві.
В подальшому, державним виконавцем Левіцькою А.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61936799 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами п.п. 1, 3, 5, 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 10 Закону унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частиною 2 ст. 63 цього Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За приписами ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Суд погоджується з твердженнями заявника про те, що вчинені державним виконавцем виконавчі дії, а саме: перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу та надіслання заяви про вчинення злочину, не є належними та достатніми заходами виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року у справі № 757/7499/17-ц.
Окрім того, звернення до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення не є свідченням того, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів передбачених чинних законодавством України щодо примусового виконання рішення суду та встановлення неможливості його виконання.
З аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» можна зробити висновок, що основним завданням виконавчого провадження є примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку. Під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа.
У постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 826/14580/16 суд дійшов висновків, що направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду. Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження.
АТ КБ «ПриватБанк» як боржник на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц зобов'язаний вчинити певні дії, при цьому зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» як боржника по цій ухвалі не є нерозривно пов'язаними з особою боржника та не унеможливлюють виконання цього судового рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку.
Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість скарги САННЕКС ІНВЕСТМЕНТС ЛЛП (SUNNEX INVESTMENTS LLP) та необхідність її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Пунктом а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Згідно з п. 3 розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
При цьому слід зважати, що 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, яким внесені зміни, зокрема у п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк на подання цієї скарги є продовженим, а тому вона подана у строк передбачений нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-3, 5, 9, 13, 15, 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Пропущений строк Компанії САННЕКС ІНВЕСТМЕНТС ЛЛП (SUNNEX INVESTMENTS LLP) поновити, а її скаргу задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 61937076 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у справі № 757/7499/17-ц, винесену 01 червня 2020 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою А.С.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання, як передбачено ч. 1 ст. 453 ЦПК України.
Повний текст ухвали виготовлено 30.10.2020.
Суддя В. А. Писанець