Справа № 2-5/10
Іменем України
21 квітня 2010 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
В складі: головуючого: судді: Войтко Ю.Б.
при секретарі: Штойко О.П.
з участю позивача: ОСОБА_1
представників: ОСОБА_2, ОСОБА_3
третьої особи без самостійних вимог: ОСОБА_4
відповідача: ОСОБА_5
представника відповідача: ОСОБА_6
третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_7
представника третіх осіб: ОСОБА_8
представника відповідача: ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, стягнення вартості майна, стягнення вартості усунення недоліків, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, припинення права власності, визнання недійсним права на користування земельною ділянкою, скасування реєстраційного свідоцтва, стягнення моральної шкоди, позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 з участю третіх осіб, без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_12, ОСОБА_13, Фермерського господарства «ОСОБА_5» до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району та області з участю третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача Вінницької філії АКІБ "Укрсиббанк" про визнання недійсним договору купівлі продажу, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на цілісний майновий комплекс, стягнення коштів, позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до ОСОБА_5, Фермерського господарства «ОСОБА_5 "ОСОБА_7", ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору купівля-продажу цілісного майнового комплексу частково недійсним, суд -
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_5 з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, стягнення вартості майна, стягнення вартості усунення недоліків. Зазначав, що в договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу від 22 жовтня 2004 року, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, внесено, крім належних ОСОБА_5 на праві приватної власності житлового будинку загальною площею 304,6 кв.м., готелю - їдальні з прибудовами площею 733 кв.м., сауни площею 64,3 кв.м., коптильні площею 62,7 кв.м., туалету, погребу з шиєю, огорожі, трансформаторної підстанції, газопроводу, громовідвідної вежі, також і споруди, які належать Відкритому акціонерному товариству по газифікації та газопостачанню "Вінницягаз", а саме: артезіанська свердловина № 5, вартістю 27048,66 грн., водонапірна башта рожновського № 6, вартістю 10418,74 гривні, та водопровід II, вартістю 11287,43 гривні, тобто майна на загальну суму 48 754, 83 гривні.
Це майно, що є власністю ВАТ "Вінницягаз", ОСОБА_5 незаконно продав згідно з вказаним договором купівлі - продажу ОСОБА_1 та отримав за нього 102872,69 грн..
Згідно договору купівлі - продажу ціна майнового комплексу визначена в 795975 грн.. Дійсна ціна, що зазначена в матеріалах ВООБТІ, 376 365 грн. Коефіцієнт збільшення вартості складає 2,11 (795 975:376 565). Вартість майна, яке належить ВАТ "Вінницягаз" за договором купівлі - продажу, складає 48 754 х 2,11 = 102 872, 69 грн.. Ця сума повинна бути стягнута на користь позивача з ОСОБА_5.
Таким чином, договір купівлі - продажу від 22 жовтня 2004 року є частково недійсним в частині включення до договору артезіанської свердловини № 5, водонапірної башти рожновського № 6 і водопроводу II.
Оскільки це майно не могло бути включено в договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу, а ОСОБА_1 сплатив за нього кошти, то ці кошти підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, а зазначене майно підлягає виключенню з договору купівлі - продажу з цілісно майнового комплексу.
Крім того, після укладення договору купівлі - продажу позивач ОСОБА_1 виявив приховані недоліки фундаменту та двоповерхової будівлі, гідроізоляції і т.п..
З метою утеплення фасаду двоповерхового будинку, ОСОБА_1 звернувся за допомогою в будівельну компанію "ЕФА" - ПП "ЕФА -СТРОЙ".
При здійсненні спеціалістами дослідження будівлі були виявлені такі приховані недоліки: фундамент неспроможний сприймати навантаження двоповерхової цегляної будівлі; є недостатньою гідроізоляція фундаменту; перемички над гаражними воротами досить слабкі для існуючого навантаження. Для усунення зазначених недоліків необхідно затратити 43199 гривень, як визначено повторною судово-будівельно-технічною експертизою. Всі ці недоліки ОСОБА_1 усунув згідно з вимогами будівельно-технічних норм і правил. Кошти в сумі 43199 гривень підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1.
За таких обставин позивач просить визнати частково недійсним договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу від 22.10.2004 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 в частині включення до договору ( п.1) майна, а саме: артезіанської свердловини № 5, башти рожновського № 6, водопроводу II; виключити з договору купівлі продажу зазначені об'єкти. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 102 872,69 гривні, які надмірно сплачені за об'єкти, що не були власністю продавця. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 43 199 гривень як відшкодування витрат, необхідних для усунення виявлених прихованих недоліків житлового будинку по вулиці 6-й кілометр Турбівського шосе у с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області; витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 10800 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1065,25 грн., а всього 157 939,94 грн..
ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 з участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, припинення права власності, визнання недійсним права на користування земельною ділянкою, скасування реєстраційного свідоцтва, стягнення моральної шкоди. В своїй позовній заяві зазначив, що 22 жовтня 2004 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, який знаходиться у Вінницькому районі на 6-му км. Турбівського шосе.
15 березня 1996 року Вінницькою районною державною адміністрацією за № 43 було зареєстровано фермерське господарство „ОСОБА_5 „ОСОБА_7".
05 травня 2004 року було внесено зміни та доповнення до Статуту, які зареєстровані за № 562. Згідно із доповненнями до п. 2 Статуту членами фермерського господарства є позивач, ОСОБА_5, як голова господарства, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 - члени господарства. Таким чином, правомірно, з підстав, що не заборонені законом, а саме із правочину, всі члени господарства набули право власності на майно фермерського господарства.
22 жовтня 2004 року позивач, не розуміючи значення своїх дій, під впливом обману підписав у приватного нотаріуса Вінницького нотаріального округу ОСОБА_15 договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу із розстроченням платежу ОСОБА_1. За цим договором ОСОБА_5, як фізична особа, без згоди інших членів господарства, передав у власність ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс, до складу якого входить: житловий будинок „А", загальною площею 304,6 кв.м. житловою площею 113.0 кв.м., готель-їдальню з прибудовами „Б", загальною площею 733,3 кв.м., сауна „В", загальною площею 64,3 кв.м., коптильня „Г", загальною площею 62,7 кв.м., туалет „У", погріб із шиєю „Д", огорожа № 1-№ 3, трансформаторна підстанція № 4, артезіанська свердловина № 5, башта рожновського № 6, громовідвідні вежі № 7-№ 8, газопровід „І", водопровід „И", що знаходиться в АДРЕСА_1. На даний час ОСОБА_1 не розрахувався.
З 05 травня 2004 року членами фермерського господарства „ОСОБА_7" є ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7. Згідно з Законом України „Про фермерське господарство" N 973-IV, 19.06.2003, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Воно має своє найменування, адресу, печатку і штамп і діє на основі Статуту. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Він укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.. Майно фермерського господарства належить господарству на праві власності. Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, може бути відчужене лише на підставі цивільно-правових угод і лише за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону.
Статтею 355 ЦК України також передбачено, що майно, яке є у власності двох чи більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Згідно із ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Розпорядження майном здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин, щодо розпорядження спільного майна, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
З реєстраційної картки Вінницької районної державної адміністрації, зареєстрованої 27 квітня 2004 р., видно, що за адресою АДРЕСА_1, зареєстроване фермерське господарство „ОСОБА_7".
Акт прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом жилого будинку і господарських споруд індивідуального забудовника, акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, технічний паспорт на жилий будинок індивідуального житлового фонду, реєстраційне свідоцтво № 2009 на будинковолодіння, державний акт на право постійного користування землею також підтверджує те, що на АДРЕСА_1 погоджувалось будівництво фермерського господарства „ОСОБА_7".
Це видно також і з акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, а саме: їдальні, готелю, гаража, бару, сауни, коптильні та інших допоміжних приміщень, на території фермерського господарства „ОСОБА_7", що знаходиться на АДРЕСА_1.
Під час судових розглядів, які тривають довгий час, значно погіршилось здоров'я позивача, він став інвалідом першої групи. Вважає, що дане погіршення здоров'я сталося з вини відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 Тому, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації. Тяжко оцінити розмір душевних страждань, про те позивач вважає, що грошова компенсація, яка об'єктивно могла б компенсувати понесені переживання, повинна скласти 150 тисяч гривень. На думку позивача, вина ОСОБА_1 у завданій шкоді більш ніж очевидна.
Також позивач вважає, що Вінницько-хутірською сільською радою було незаконно видано реєстраційне свідоцтво за № 168 від 23 вересня 2004 року, оскільки у ньому зазначено, що спірний майновий комплекс належить не фермерському господарству «ОСОБА_7» а особисто позивачу, як фізичній особі, чим грубо порушено права інших членів фермерського господарства.
Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з розстроченням платежу, посвідчений 22 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрований в реєстрі за № 5300 щодо передачі ОСОБА_5 у власність ОСОБА_1, до складу якого входить: житловий будинок „А", загальною площею 304,6 кв.м. житловою площею 113.0 кв.м., готель-їдальня з прибудовами „Б", загальною площею 733,3 кв.м., сауна „В", загальною площею 64,3 кв.м., коптильня „Г", загальною площею 62,7 кв.м., туалет „У", погріб із шиєю „Д", огорожа № 1-№ 3, трансформаторна підстанція № 4, артезіанська свердловина № 5, башта рожновського № 6, громовідвідні вежі № 7-№ 8, газопровід „І", водопровід „ІІ", що знаходиться в АДРЕСА_1. Припинити право власності ОСОБА_1 на цілісний майновий комплекс, який він прийняв у власність від ОСОБА_5 згідно із договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексі із розстроченням платежу, посвідченого 22 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрований в реєстрі за № 5300, що знаходиться в АДРЕСА_1 з моменту прийняття судом такого рішення. Визнати недійсним право користування земельною ділянкою площею 4,0 га ОСОБА_1 на території земельної ділянки фермерського господарства „ОСОБА_7", розташованої на 6 км Турбівського шосе території Вінницько-Хутірської Сільської ради Вінницького району, Вінницької області. Скасувати реєстраційне свідоцтво № 168 від 23 вересня 2004 року. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь 150 000 тисяч моральної шкоди.
ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 звернулися з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району та області з участю третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача Вінницької філії АКІБ "Укрсиббанк" про визнання недійсним договору купівлі продажу, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на цілісний майновий комплекс, стягнення коштів. Мотивували свої вимоги тим, що в червні 1989 року на загальних зборах членів сім'ї, до якої входили ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (сьогодні ОСОБА_7) ОСОБА_7, було прийнято рішення про створення сільськогосподарської кооперативної артілі «ОСОБА_7», а також на вказаних зборах було затверджено Статут кооперативної артілі «ОСОБА_7».
Відтак, маючи намір розпочати господарську діяльність, в рамках тоді діючого законодавства, вони звернулися до виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів із клопотанням зареєструвати Статут артілі. До клопотання було долучено: 1)виписку із протоколу № 2 загальних зборів колгоспників колгоспу їм. Шевченка с. Вінницькі Хутори від 6 липня 1986 року, відповідно до якого «бувшу міську звалку сміття Вінницького міськкомунгоспу площею 18 га.» колгосп приймав до фонду колгоспних земель із умовою передачі її в оренду артілі «ОСОБА_7» для рекультивації згідно договору оренди земельної ділянки міського сміттєзвалища загальною площею 18 га. строком на 20 років, укладеного між колгоспом ім.. Шевченка та сільськогосподарською кооперативною артіллю «ОСОБА_7» від 18 жовтня 1989 року.
Так, 24.01.1990 року виконавчим комітетом Вінницької районної ради народних депутатів було прийнято рішення про реєстрацію Статуту кооперативної артілі «ОСОБА_7». Відтак, фактично із січня 1990 року вся сім'я позивачів, створивши кооперативну артіль «ОСОБА_7», розпочала працювати на території колишнього міського сміттєзвалища, рекультивуючи його.
03 лютого 1995 року у зв'язку із змінами, які пройшли в законодавстві, Вінницька районна рада народних депутатів видала позивачам Свідоцтво № 20116526 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. На той час на території колишнього сміттєзвалища вони уже збудували деякі приміщення, а саме: готель та кілька підсобних приміщень. Зазначені об'єкти були зареєстровані в ДКП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» під інвентарним номером № 2709 (реєстраційний номер № 1837), доказом цього є «Технический паспорт на жилой дом индивидуального жилищного фонда» від 20.09.1993 р., який долучений до матеріалів справи.
Крім того, електрифікували збудовані ними об'єкти, провівши з цією метою окрему електричну лінію. Доказом цього є Договір № 132 від ЗО травня 1996 року.
Проте, проаналізувавши форму господарювання яку вони вели в артілі та врахувавши зміни в законодавстві - дійшли висновку, що по своїй природі їм більше підходить не кооперативна артіль, а фермерське господарство. Тому на загальних зборах сільськогосподарської кооперативної артілі «ОСОБА_7» 10 березня 1996 року було прийнято рішення про ліквідацію сільськогосподарської кооперативної артілі «ОСОБА_7» та створення на її базі фермерського господарства, а також було вирішено про передачу усього майна і землі із сільськогосподарської кооперативної артілі «ОСОБА_7» до фермерського господарства. Протокол вище вказаних загальних зборів був долучений до матеріалів справи.
Отже, 15 березня 1996 року Вінницькою районною державною адміністрацією за № 43 було зареєстровано фермерське господарство «ОСОБА_5 „ОСОБА_7". 14 вересня 1999 р. на 7 сесії 23 скликання Вінницької районної ради народних депутатів було прийнято рішення про надання ОСОБА_5 в постійне користування для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 16,4504 га - земельної ділянки колишнього міського сміттєзвалища. 19 листопада 1999 р. на ім'я ОСОБА_5 було видано відповідний державний акт на право постійного користування землею.
Всі позивачі по справі та відповідач ОСОБА_5, безперервно працювали спочатку в сільськогосподарській кооперативній артілі «ОСОБА_7», а потім і в фермерському господарстві «ОСОБА_7». Вони спільно усією сім'єю вкладали свою працю і зароблені ними кошти в благоустрій території та будівництво житлового будинку, готелю-їдальні, сауни, господарських будівель та іншого на фермерській землі по вулиці АДРЕСА_1.
Проте, вони лише добросовісно та віддано трудились, а щодо ведення усієї документації та відповідних оформлень - то цілком і повністю довіряли чоловіку і батьку - голові фермерського господарства - ОСОБА_5.
З'ясувавши, що члени сім'ї не є автоматично членами фермерського господарства - 05 травня 2004 року за власною ініціативою позивачі зібрали збори на яких було внесено зміни та доповнення до Статуту, а саме Статут було доповнено п. 42 згідно якого ОСОБА_5 - голова господарства, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 - члени господарства.
Таким чином, всі вони стали рівноправними членами фермерського господарства, а, відтак, на підставі ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. набули права на участь у вирішенні будь-яких питань, які стосуються розпорядження майном фермерського господарства.
Але, у той час вони не вдавалися у дослідження тих чи інших обставин, а тому і не знали, що на території господарства, через необізнаність їх чоловіка та батька і непрофесійність чиновників, одні збудовані ними, як членами фермерського господарства, об'єкти нерухомості реєструвалися на праві власності за ОСОБА_5, інші - за господарством.
Так, виконкомом Вінницько-Хутірської сільської ради 14 березня 1998 року на ім'я ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради № 05 від 30.01.1998 року було видано Свідоцтво № 2008 про право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.
Про наявність зазначеного рішення та виданого на його підставі Свідоцтва, їм, позивачам по справі, стало відомо лише під час слухання даної цивільної справи, а саме, під час ознайомлення із матеріалами інвентарної справи.
ОСОБА_5 не був і не є одноособовим власником вищевказаного житлового будинку. Житловий будинок будувався коштами фермерського господарства на фермерській землі. ОСОБА_5 земля під забудову житлового будинку із числа земель, призначених для ведення фермерського господарства, не виділялася, дозволу на будівництво житлового будинку ОСОБА_5 не мав також. В матеріалах інвентарної справи на 14 аркуші знаходиться Рішення 19 сесії 22 скликання від 25.04.1996 р. про надання «гр. ОСОБА_5» дозволу на будівництво «житлового будинку ...на колишньому смітнику в районі Тяжилова». Проте, Рішення 19 сесії 22 скликання від 25.04.1996 р. на вимогу прокурора Вінницького району було скасоване Рішенням 1 сесії 23 скликання від 10.04.1998 року.
Відтак, рішення виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради № 05 від 30.01.1998 року є незаконним та підлягає скасуванню, а видане на його основі Свідоцтво № 2008 про право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 від 14 березня 1998 року - є недійсним.
Крім того, як їм стало пізніше відомо, 22 жовтня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, який розташований у Вінницькому районі по вул. 6-й км. Турбівського шосе. За цим договором ОСОБА_5, як фізична особа, без згоди інших членів господарства, передав у власність ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох чи більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Згідно із ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Розпорядження майном здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин, щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Також, відповідно до ст. 89 ЗК України земля, що належить членам фермерського господарства перебуває у них на засадах спільної сумісної власності і розпорядження такою земельною ділянкою здійснюється за договором або законом, а не на підставі згоди лише одного власника, яким виявився ОСОБА_5
З реєстраційної картки Вінницької районної державної адміністрації, зареєстрованої 27 квітня 2004 р. видно, що за адресою АДРЕСА_1, зареєстроване фермерське господарство „ОСОБА_7". Викопіровка із генерального плану також підтверджує те, що на АДРЕСА_1 погоджувалось будівництво фермерського господарства „ОСОБА_7". Це видно також і з акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, а саме: їдальні, готелю, гаража, бару, сауни, коптильні та інших допоміжних приміщень на території фермерського господарства „ОСОБА_7", що знаходиться на АДРЕСА_1. З цього ж акту випливає, що сільський голова Вінницько-Хутірської Сільської ради ОСОБА_9 входив до складу державної технічної комісії, яка приймала будівництво до експлуатації, що підтверджено його підписом та гербовою печаткою сільської ради і добре знав, що майновий комплекс належить фермерському господарству. Тому свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, виданий 23 вересня 2004 року лише на ім'я ОСОБА_5, як на приватну особу, є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням від 13 серпня 2004 р. Вінницько-Хутірська сільська рада виділяє ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,0 га., а також, 23 вересня 2004 р. виконавчий комітет Вінницько-Хутірської сільської ради видає ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс на підставі власного рішення від 23 вересня 2004 року за № 168., і той же сільський голова підписує вказані документи.
Проте, на вимоги членів фермерського господарства про скасування рішення 12 сесії 4-го скликання Вінницько-Хутірської сільської ради від 13.08.2004 р., сільський голова ОСОБА_9 листом за № 26 від 21 січня 2004 р. повідомив, що земельна ділянка, яка надана в користування фермерському господарству „ОСОБА_7", не відноситься до компетенції сільської ради в зв'язку з тим, що знаходиться за межами населеного пункту - с. Вінницькі Хутори.
Саме на підставі цього свідоцтва в КП ВООБТ1 було зареєстровано право особистої власності на майновий комплекс за ОСОБА_5, і це свідоцтво та довідка-характеристика стали підставою для оформлення нотаріусом договору купівлі-продажу.
Позивачі просять визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, а саме, житлового будинку „А", загальною площею 304,6 кв.м. житловою площею 113.0 кв.м., готелю-їдальні з прибудовами „Б", загальною площею 733,3 кв.м., сауни „В", загальною площею 64,3 кв.м., коптильні „Г", загальною площею 62,7 кв. м., туалету «У», погрібу із шиєю «Д», огорожі № 1-№ 3, трансформаторної підстанції № 4, артезіанської свердловини № 5, башти Рожновського № 6, громовідвідних веж № 7-№ 8, газопроводу «І», водопроводу «II», що знаходяться в АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_5, як фізичною особою, та ОСОБА_1 від 22 жовтня 2004, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_15. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради, Вінницького району Вінницької області, № 05 від 30.01.1998 року на підставі якого було видано ОСОБА_5 Свідоцтво № 2008 про право власності на житловий будинок № 2 по вул. 6 км. Турбівського шосе в с. Вінницькі Хутори, Вінницького району Вінницької області від 14. 03. 1998 року. Поновити пропущений строк на оскарження рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради, Вінницького району Вінницької області № 05 від 30.01.1998 року. Визнати недійсним Свідоцтво № 2008 про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, Вінницького району Вінницької області видане на ім'я ОСОБА_5 згідно рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради № 05 від 30.01.1998 року. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради, Вінницького району Вінницької області № 168 від 23.09.2004 року «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс». Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс видане виконкомом Вінницько-Хутірської сільської ради, Вінницького району Вінницької області від 23 .09.2004 р., яким посвідчено, що об'єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Визнати за фермерським господарством «ОСОБА_5» право власності на цілісний майновий комплекс, а саме, житлового будинку „А", загальною площею 304,6 кв.м. житловою площею 113.0 кв.м., готелю-їдальні з прибудовами „Б", загальною площею 733,3 кв.м., сауни „В", загальною площею 64,3 кв.м., коптильні „Г", загальною площею 62,7 кв. м., туалету «У», погрібу із шиєю «Д», огорожі № 1-№3, трансформаторної підстанції № 4, артезіанської свердловини № 5, башти Рожновського № 6, громовідвідних веж № 7-№ 8, газопроводу «І», водопроводу «II», що знаходяться в АДРЕСА_1 Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 795 975 грн., які ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_5 по договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, а саме, житлового будинку „А", загальною площею 304,6 кв.м. житловою площею 113.0 кв.м., готелю-їдальні з прибудовами „Б", загальною площею 733,3 кв.м., сауни „В", загальною площею 64,3 кв.м., коптильні „Г", загальною площею 62,7 кв. м., туалету «У», погребу із шиєю «Д», огорожі № 1-№ 3, трансформаторної підстанції № 4, артезіанської свердловини № 5, башти Рожновського № 6, громовідвідних веж № 7-№ 8, газопроводу «І», водопроводу «II», що знаходяться в с. Вінницькі Хутори, Вінницького районну Вінницької області по вул. 6 км Турбівського шосе укладеного між ОСОБА_5, як фізичною особою, та ОСОБА_1 від 22 жовтня 2004, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_15.
Відкрите акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Вінницягаз» м. Вінниця, як третя особа з самостійними вимогами, звернулося з позовними вимогами до ОСОБА_5, Фермерського господарства «ОСОБА_5 "ОСОБА_7", ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору купівля-продажу цілісного майнового комплексу частково недійсним. Позивач зазначив, що Згідно договору від 5 листопада 1995 року укладеного між ВАТ "Вінницягаз" та сільськогосподарською кооперативною артіллю "ОСОБА_7" в подальшому перейменованої на фермерське господарства "ОСОБА_7" в особі ОСОБА_5 сторони домовились про спільне будівництво водопостачання для Вінницької АГЗС та сільськогосподарської артілі "ОСОБА_7" .
Кошторисна вартість робіт склала 141637 грн. Після вводу в експлуатацію була проведена бухгалтерська звірка вартості затрат кожної сторони.
У відповідності до даних бухгалтерського обліку у власності ВАТ "Вінницягаз" знаходиться наступне майно: артезіанська свердловина залишковою вартістю 27 048,66 грн.; водонапірна вежа залишковою вартістю 10418,74 грн.; водопровід залишковою вартістю 11205,93 грн.; насос водяний залишковою вартістю 81,50 грн., всього на 48754,83 грн..
22 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу до складу якого ввійшли: житловий будинок, готель-їдальня, сауна, коптильня, туалет, погріб, огорожа, трансформаторна підстанція, артезіанська свердловина, башта рожновського, громовідвід, газопровід загальною вартістю 795 975 гривень. Таким чином в перелік майна належного до продажу ввійшло майно ВАТ "Вінницягаз", а саме: артезіанська свердловина, водонапірна башта рожновського, водопровід, насос водяний.
В порушення ст. 659 ЦК України продавець майна ОСОБА_5 не повідомив покупця про права третіх осіб на майно, а в п. 5 договору купівлі-продажу вказав завідомо неправдиву інформацію, що на весь майновий комплекс треті особи прав не мають.
Діями ОСОБА_5 завдана матеріальна шкода покупцю ОСОБА_1 та порушені майнові права та інтереси ВАТ "Вінницягаз" в частині безпідставного відчуження на користь ОСОБА_1 майна належного позивачу та вилучення коштів у ОСОБА_1.
Позивач просить постановити рішення яким визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 22.10.2004 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_15 Вінницького районного нотаріального округу в частині продажу артезіанської свердловини , водонапірної башти рожновського та водопроводу, які є власністю ВАТ "Вінницягаз". Стягнути з винної сторони на користь ВАТ "Вінницягаз" 487грн. 55 коп. держмита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу в суді.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники позовні вимоги підтримали, позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_5 та позовні вимоги ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 не визнали, надавши суду письмові заперечення, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Вінницягаз» м. Вінниця визнали.
ОСОБА_5 та його представник позовні вимоги по зустрічному позову підтримали, позовні вимоги ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Вінницягаз» м. Вінниця не визнали, позовні вимоги ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 визнали повністю.
ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та їх представник позовні вимоги підтримали, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5 не заперечували.
Представник Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Вінницягаз» м. Вінниця позовні вимоги товариства підтримав, заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7.
ОСОБА_4 та її представник не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 не визнали, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Вінницягаз» м. Вінниця визнали повністю.
Представник Вінницько-Хутірської сільської ради в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 покладається на розсуд суду, суду пояснив, що ОСОБА_5 звернувся до сільської ради для отримання свідоцтва про право власності як фізична особа і надав необхідні для цього відповідні документи, тому сільська рада розглядала питання згідно поданої до сільської ради заяви фізичної особи.
Представник фермерського господарства «ОСОБА_5» у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Вінницягаз» м. Вінниця не визнав.
Треті особи без самостійних вимог ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7.
Представник третьої особи без самостійних вимог Вінницької філії АКІБ "Укрсиббанк" надав заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачів по справі не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 22.10.2004 року між сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який на той час вже не перебував у шлюбі, був укладений договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу з розстроченням платежу. Даний договір був посвідчений 22.10.04 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за № 5300. Згідно даного договору продавець ОСОБА_5 передав у власність покупцеві ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняв у власність цілісний майновий комплекс, до складу якого входить: житловий будинок „А”, загальною площею 304.6 м.кв, житловою площею 113,0 м.кв.; готель-їдальня з прибудовами „Б”, загальною площею 733.3 м кв.; сауна „В”, загальною площею 64.3 м кв.; коптильня „Г”, загальною площею 62.7 м кв.; туалет „У”; погріб з шиєю „Д”; огорожа №1-№3, трансформаторна підстанція №4; артезіанська свердловина №5; башта рожновського №6; громовідвідні вежі №7-№8; газопровід „І”; водопровід „ІІ”, що знаходяться в АДРЕСА_1.
Цей продаж вчинявся за 795 975 гривень, що відповідало 150 000 доларам США станом на 22.10.2004 року з яких 159 195 грн., що відповідало 30000 доларам США, отримано продавцем до підписання цього договору, а решту 636780 грн., що відповідало 120000 доларам США станом на 22.10.2004 року, покупець зобов'язувався передати продавцю, а продавець зобов'язувався прийняти в строк до 22.11.2004 р..
Згідно заяви ОСОБА_5 від 22.11.2004 р., посвідченої приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_15, ОСОБА_5 підтвердив факт отримання 22.11.04 року від ОСОБА_1 грошей в сумі 636 744 грн., що за офіційним курсом валют станом на 22.11.04 р. складало 120000 доларів США, як остаточний розрахунок за проданий цілісний майновий комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1. Будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунку за договором укладеним між ними, він до ОСОБА_1 не мав. Дана заява є підтвердженням повного розрахунку за відчужуваний за договором від 22.10.2004 р. цілісний майновий комплекс і є невід'ємною частиною даного договору, що передбачено абзацом 2 п.3 вищезазначеного договору. 07.12.04 року за № 1837 Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 було видано реєстраційне посвідчення на вищезазначений майновий комплекс.
Згідно пояснень позивача ОСОБА_1, з метою утеплення фасаду жилого будинку, він звернувся за допомогою в будівельну компанію ЕФА ПП „ЕФА - С.Т.Р.О.Й.”. При здійсненні спеціалістами даної компанії візуального огляду будівлі були виявлені приховані недоліки: фундамент був недостатньо спроможним сприймати навантаження двоповерхової цегляної будівлі, була відсутня гідроізоляція фундаменту, перемички над гаражними воротами були досить слабкі для існуючого навантаження.
Данні факти відповідають договірним зобов'язанням.
Згідно ст. 678 ч. 1 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Позивач ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог посилається на Звіт № 455 «Дослідження, обстеження та оцінки технічного стану фундаментів житлового будинку в АДРЕСА_1», проведеної Науково-дослідною лабораторією ефективних будівельних конструкцій Вінницького національного технічного університету від 12.12.06 р., згідно якого встановлено, що при замочуванні ґрунтів основи фундамент будинку не спроможний сприймати навантаження двоповерхової цегляної будівлі. Врахування можливого замочуванням ґрунтів є обов'язковим згідно до вимог чинного СНіП 2.02.01.-83 „Основания зданий и сооружений”. При проектуванні та влаштуванні фундаментів порушені вимоги чинного СНіП 2.02.01-83 „Основания зданий и сооружений”, згідно до якого мають проектуватися фундаменти. Для усунення невідповідності фундаментів внутрішніх стін вимогам діючих норм необхідно виконати підсилення їх шляхом влаштування залізобетонних банкетів.
Встановлена ціна робіт, які необхідно провести для усунення виявлених прихованих недоліків і кошторисна вартість підсилення фундаментів складає 43199 грн..
Однак суд бере до уваги той факт, що сторонам при укладенні договору купівлі-продажу було відомо про те, що зазначена будівля була побудована в 1995 році господарчим способом, а тому недоречним є посилання сторони в своїх доводах на висновок, що при проектуванні та влаштуванні фундаментів порушені вимоги чинного СНіП 2.02.01-83 „Основания зданий и сооружений”, згідно до якого мають проектуватися фундаменти, оскільки зазначений ц ілісний майновий комплекс взагалі будувався без проекту господарчим способом .
Крім того, спеціаліст Маєвська І.В. суду пояснила, що вона працює старшим науковим співробітником НДЛ „Ефективні будівельні конструкції” Вінницького національного технічного університету, якій було доручено провести судову будівельно-технічну експертизу згідно ухвали суду від 8.11.05 р.. Зазначила, що сумарна величина осадок і просадок несучих стін не перевищує допустиме значення, але у випадку аварійного замочування ґрунту основи виникнуть неприпустимі нерівномірні деформації основи. Висновки викладені у звіті підтримала.
Допитаний у судовому засіданні експерт Казак О.М. підтримав висновки судової експертизи, суду пояснив, що Звіт № 455, що виготовлено НДЛ Вінницького політехнічного інституту, зроблено на високому професійному рівні, оскільки основу підошву фундаменту можливо визначити лише при геологічному дослідженні. Але, разом з тим дані висновки ґрунтуються на припущеннях повного замочування ґрунтів. Враховуючи десятирічний термін експлуатації будівлі на той час, можливо припустити, якщо при улаштуванні даного фундаменту і були допущені недоліки, то вони могли негативно вплинути на цілісність конструктивних елементів будівлі, але під час натурального обстеження, експертом не встановлені пошкодження у цегляній кладці стін та у штукатурному шарі оздоблення, що є позитивним фактором на підставі якого можливо стверджувати, що в цілому, фундамент об'єкта дослідження спроможний сприймати навантаження двоповерхової цегляної будівлі. На даний час, як йому відомо, таких пошкоджень також не має. ОСОБА_5 будував будівлю без проекту, однак оскільки будував «для себе», то використовував такі матеріали або такі об'єми матеріалів, оскільки відповідних проектних розрахунків не проводилося, щоб забезпечити максимальну міцність конструкцій, однак в загальній практиці так не будують, оскільки це дорого, а тому економічно не оправдано.
Також суд бере до уваги, що до даних правовідносин слід враховувати вимоги ст. 674 ЦК України, відповідно до яких відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 1999 року встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно з державними будівельними нормами, порушень вимог органів Державного архітектурно-будівельного контролю, Державного санітарно-епідеміологічного контролю та інш. при будівництві не встановлено, об'єкт готовий до введення в експлуатацію й будівля була прийнята в експлуатацію у 1999 році.
Таким чином, суду не доведено про дійсну необхідність проведення робіт на які посилається позивач, оскільки такий висновок ґрунтується тільки на припущеннях і таких теоретичних припущень, як зазначив експерт Казак О.М. може бути багато. Відповідність товару вимогам законодавству підтверджується Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 1999 року, а посилатися на відсутність проектування фундаменту, що є порушенням СНиП, є недоречним, оскільки зазначений ц ілісний майновий комплекс взагалі будувався без проекту господарчим способом, що було відомо покупцю та не може бути усунути продавцем на даний час, що дає право покупцю звернутися з вимогами, що зазначені в п. 2 ст. 678 ЦК України.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22.10.2004 року, за якими позивач посилається на те, що це майно є власністю ВАТ «Вінницягаз», оскільки в цьому разі відповідачем ОСОБА_5 порушено право третьої особи за договором - ВАТ «Вінницягаз», яка має право звернутися до суду за захистом свого порушеного право. Права ж та законні інтереси позивача діями відповідача не порушені, а тому не підлягають судовому захисту.
Позовні вимоги ОСОБА_5 та позовні вимоги ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.01.1990 року виконавчим комітетом Вінницької районної ради народних депутатів було прийнято рішення про реєстрацію Статуту кооперативної артілі «ОСОБА_7». Позивач по зустрічному позову ОСОБА_5, згідно з рішенням 10 сесії 22 скликання Вінницько-Хутірської сільської Ради народних депутатів від 25 квітня 1996 року, отримав на своє ім'я дозвіл на «будівництво житлового будинку, ферми, готелю з рестораном і баром та господарських будівель ( сарай, склад, коптильня, базар для продажу сільськогосподарських тварин) на колишньому смітнику в районі Тяжилова». На земельній ділянці він збудував будинок і одночасно вів будівництво їдальні, готелю та інших споруд.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про селянське фермерське господарство» громадяни, що ведуть селянське (фермерське) господарство, мають право зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди на відведеній їм у власність і користування земельній ділянці за погодженням з сільською, селищною міською Радою народних депутатів.
В 1996 році сільськогосподарська артіль «ОСОБА_7» ліквідована, і це підтверджується оглянутими у судовому засіданні 2 - ма меморіальними ордерами, які долучені до матеріалів цивільної справи, що відповідало вимогам ст. 37 Цивільного Кодексу України ( в ред.. 1963 року). Ліквідація юридичної особи означає припинення її діяльності і всі непред'явлені до затвердження ліквідаційного балансу претензії не підлягають задоволенню.
Оскільки такого поняття як «майно сільськогосподарської артілі» або «майно селянського фермерського господарства» як майна юридичних осіб до 19 червня 2003 року не існувало, рішенням виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради народних депутатів від 30 січня 1998 року № 5 було видано свідоцтво № 2008 від 14 березня 1998 року на право власності на жилий будинок по 6 км. Турбівського шосе №2 , за яким цей цілісний жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами дійсно належить громадянину ОСОБА_5.
15 березня 1996 року було створено та проведено державну реєстрацію фермерського господарства «ОСОБА_5». Засновником та головою цього господарства був ОСОБА_5. Будучи головою господарства, ОСОБА_5 продовжував зводити інші споруди.
Актом Державної технічної комісії від 13 липня 1999 року на ім'я ОСОБА_5, як фермера, було введено в експлуатацію «їдальню, готель та інші допоміжні приміщення - гаражі, бар, сауна, коптильня». Затверджений рішенням державної технічної комісії акт свідчить про те, що ОСОБА_5 був єдиним власником цих зведених будівель, що відповідало діючому на той час Закону України «Про селянське фермерське господарство». В подальшому, після набуття чинності 19 червня 2003 року Закону України «Про фермерське господарство», регулювання формування майна фермерського господарства здійснювалося відповідно до ст..ст. 19 та 20 зазначеного закону.
Подавши відповідну заяву до Вінницько-Хутірської сільської ради, 23 вересня 2004 року позивач ОСОБА_5 отримав право власності на спірний об'єкт і став власником цілого майнового комплексу, зареєструвавши свідоцтво в ВООБТІ.
22 жовтня 2004 року приватний нотаріус Вінницького нотаріального округу ОСОБА_15 в реєстрі за № 5300 зареєструвала договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу із розстроченням платежу між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1. Покупець ОСОБА_5 кошти за договором отримав в повному обсязі, про що подав нотаріусу заяву з посиланням на те, що жодних претензій до покупця не має.
В позовні заяві, та і в судовому засіданні, позивач ОСОБА_5 зазначив одною із підстав недійсності договору купівлі-продажу те, що він під впливом обману з боку покупця, не розуміючі своїх дій щодо правочину підписав у нотаріуса зазначений договір. Однак відповідних доказів на підтвердження даної обставини суду не надав, також таке ствердження спростовується тим, що ще до укладення договору ОСОБА_5 мав намір продажу об'єкта, подавши оголошення про продаж майнового комплексу у газету «РІА» № 22 від 02.06.2004 року та № 28 від 14.07.2004 року, замовляючи довідку-характеристику у ВООБТІ та вчиняючи інші дії щодо отримання документів, необхідних для вчинення правочину.
Враховуючи викладене, а також те, що підставою задоволення своїх вимог позивач ОСОБА_5 зазначає порушення його діями прав та законних інтересів інших осіб, в даному випадку інших членів фермерського господарства, суд вважає, що права та законні інтереси самого позивача відповідачем не порушені, а тому не підлягають судовому захисту, а позовні вимоги задоволенню.
Не підлягає задоволенню вимога позивача ОСОБА_5 про припинення права власності ОСОБА_1 на майновий комплекс з моменту прийняття судом такого рішення, що передбачено ст.. 346 ЦК України, оскільки такого рішення судом не приймалося.
Не підлягають задоволенню позивача і позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь моральної шкоди, оскільки данні договірні зобов'язання не передбачають відшкодування моральної шкоди, позивач сам зазначає, що своїми діями порушив право третіх осіб, у зв'язку з чим виник спір. Також суду не доведено причинний зв'язок між погіршенням стану здоров'я позивача та встановленими судом спірними правовідносинами, а також взагалі не зазначено в чому є неправомірні дії чи бездіяльність відповідача.
З встановлених вище судом обставин цивільної справи не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі продажу, незаконними та такими, що підлягають скасуванню рішення Вінницько-Хутірської сільської ради та свідоцтва про право власності.
Даним фактам, що зазначають в позовні заяві позивачі, відповідають правовідносини, що виникають з права спільної власності.
Так позивачі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 , в обґрунтування позовних вимог, посилаються на ст. 355 ЦК України, яка визначає поняття і види права спільної власності, а також на положення ст. 369 ЦК України щодо підстав розірвання договору купівлі-продажу, відповідно до якої згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений однім із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Однак, з врахуванням положень ст.. 328 ЦК України, законом покладається на позивачів обов'язок довести у судовому засіданні підстави набуття права такої спільної власності. Таких обставин, що випливають із закону щодо набуття права спільної власності на нерухоме майно, позивачами суду не доведено, чим не виконано вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Більш того, в своїй позовні заяві (а.с. 242 т. 4) позивачі зазначили, що вони з'ясували, що члени сім'ї не є автоматично членами фермерського господарства, а тому 05 травня 2004 року було внесено зміни та доповнення до Статуту фермерського господарства й позивачі стали членами господарства, тобто після отримання ОСОБА_5 права власності на цілісний майновий комплекс.
З цих самих підстав не мають правового значення посилання ОСОБА_5 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 на покази свідків які бачили, як при здійсненні господарської діяльності фермером ОСОБА_5 на території фермерського господарства знаходилися члени його сім'ї.
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 про визнання майнового комплексу власністю фермерського господарства «ОСОБА_7», оскільки заінтересована юридична особа - фермерське господарство «ОСОБА_5 "ОСОБА_7", за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу до суду з таким позовом не зверталась, права ж та законні інтереси позивачів не порушені, а тому право такої вимоги не мають.
Позовна вимога ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 про стягнення коштів у сумі 759 000 грн. з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає встановленим судом спірним між сторонами правовідносинам, а випливають з правовідносин між сторонами договору купівлі-продажу (ст. 216 ЦК України).
Не підлягають задоволенню позовні позивачів щодо поновлення пропущеного строку на оскарження рішення виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради № 5 від 30 січня 1998 року. В 1996 році, як зазначають в позовні заяві самі позивачі, було прийнято рішення про ліквідацію сільськогосподарської артілі «ОСОБА_7», однак своє право, як вважають позивачі на спільне майно, вони не відшукували, а враховуючи те, що поважних причин для поновлення строку на оскарження рішення виконкому суду не надали, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» про визнання договору купівля-продажу цілісного майнового комплексу частково недійсним.
Позивач посилається на ту обставину, що згідно договору від 05 листопада 1995 року укладеного між ВАТ «Вінницягаз» та сільськогосподарською кооперативною артіллю «ОСОБА_7» в особі ОСОБА_5 була домовленість про спільне будівництво водопостачання для потреб сторін. Позивач просить визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 22.10.2004 року посилаючись на те, що продавець майна ОСОБА_5, в порушення ст.. 659 ЦК України, не повідомив покупця про права третіх осіб на майно, при цьому позивач посилається на порушення договором його права, оскільки це майно належить йому.
Даним фактам відповідають правовідносини витребування майна від добросовісного набувача.
При цьому законом прямо передбачено ст.. 660 ЦК України право третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару.
Однак позивач пред'явив позов про визнати частково недійсним договір купівлі-продажу, при цьому так і не зазначив з яких саме підстав, що передбачені ст.. 215 ЦК України, його слід визнати недійсним. Також не надав суду докази, що частина товару за договором належить ВАТ «Вінницягаз».
Згідно договору від 05 листопада 1995 року сторони домовились про сумісну діяльність по будівництву водопостачання об'єктів сторін. Припустивши, що сторони побудували водопостачання і ввели його в експлуатацію, строк дії даного договору закінчився відповідно до п.п.7.1. договору. Продовжуючи спільно користуватися майном, позивач і на даний час, вже після вступу в дію Цивільного кодексу України в ред. 2003 року, не набув право власності на новостворене майно, оскільки таке право виникає з моменту державної реєстрації (ст.. 311 ЦК України, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ).
Крім того, наданою позивачем документацією, а саме копіями робочих проектів, копіями типових проектів, актами робочих комісій неможливо ідентифікувати спірне майно, оскільки в інвентаризаційній справі майнового комплексу за 1996 р. було зазначено дві башти під №№ 12 і 4, причому башта № 12 мала бути збудована в перспективі за межами комплексу.
Враховуючи наведене, не має правового значення посилання представника позивача, як на обставину належності позивачу спірного майна, на довідку 03/2-1532 від 05.10.2007 року про знаходження зазначеного майна на балансі підприємства (т. 2 а.с. 60).
Згідно ст.. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню позовні вимоги сторін щодо стягнення з іншої сторони на їх користь судових витрат, оскільки позивачам у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 37, 430 ЦК України (в ред. 1963 р.), ст.ст. 216,328, 330, 346, 355, 369, 390,655-660, 674, 678, 1167 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про селянське фермерське господарство» від 20.12.1991 року, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про фермерське господарство», суд -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, стягнення вартості майна, стягнення вартості усунення недоліків.
Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, припинення права власності, визнання недійсним права на користування земельною ділянкою, скасування реєстраційного свідоцтва, стягнення моральної шкоди.
Відмовити ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі продажу, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на цілісний майновий комплекс, стягнення коштів.
Відмовити Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівля-продажу цілісного майнового комплексу частково недійсним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: