29 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1865/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом акціонерного товариства "Ельворті" (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:
1) скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 р. №0000210402;
2) зобов'язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані про узгодження контролюючим органом всієї суми бюджетного відшкодування, вказаної в декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 р. в розмірі 4056442 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання вимог Податкового кодексу України товариством було подано декларацію з ПДВ за листопад 2019 р., разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 4056442 грн.. Так, із загальної суми від'ємного значення (5395844 грн.) до складу податкового кредиту наступного звітного періоду була зарахована сума 1339402 грн. (рядок 21) та підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 4056442 грн. (рядок 20.2.1). При цьому, позивачем було фактично сплачено у попередніх та звітному податкових періодах своїм постачальникам товарів/послуг та до бюджету податок на додану вартість в сумі, заявленій до бюджетного відшкодування (4056442 грн.) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України (7521311 грн.), що також було перевірено відповідачем та підтверджено документально. Однак, відповідачем було відмовлено в бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 985090 грн. з підстав, які не передбачені Податковим кодексом України та суперечать його положенням, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому суду відзиві та додаткових поясненнях вказував те, що перевіркою визначення частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої позивачем постачальникам, яка підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено, що на порушення п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України товариство не мало права на суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банках за листопад 2019 р. в розмірі 985090 грн.. Таким чином, позивачу відмолено в наданні суми бюджетного відшкодування за листопад 2019 р. на зазначену суму, оскільки операції при придбанні електроенергії в ДП "Оператор ринку" (інп. 430644426592) не формують від'ємне значення податку на додану вартість у листопаді 2019 р. на суму ПДВ - 985090 грн. та, відповідно, така сума не має право брати участь в розрахунку бюджетного відшкодування (а.с.108-113).
Представник позивача у поданій до суду відповіді на відзив не погодився з позицією відповідача та просив позов задовольнити (а.с.153-155).
Представник відповідача подав заперечення щодо відповіді на відзив, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.163-165).
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що згідно наказу від 14.01.2020 р. № 82 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ "Ельворті", керуючись п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідач проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ "Ельворті" з метою визначення правомірності нарахування від'ємного значення за період діяльності з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року та з метою достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за період з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року, за результатами якої складно акт від 17.02.2020 №78/11-28-04-02/05784437 (а.с.32, 33-52).
Згідно абзацу 2 висновків акту, на порушення п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, вимог наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" та на підставі п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України було відмовлено в наданні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банках за листопад 2019 р. на 985090 грн..
На підставі таких висновків 10.03.2020 р. винесено відповідне податкове повідомлення-рішення №0000210402 (а.с.54-55), яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін (а.с.60-63).
За результатами адміністративного оскарження рішення залишено без змін (а.с.60-63).
Незгода з рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі по тексту - ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 ст.198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (п.п.200.7.1, 200.7.2 п. 200.7 статті 200 ПК України).
Згідно з п. 200.8 ст. 200 ПК України, до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.
Відповідно п.200.10 ст.200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.11 ст.200 ПК України передбачено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.
Згідно п.200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п. 200.13 ст.200 ПК України).
Водночас, п. 200.14 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
- у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Отже, зі змісту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених у п.200.11 ст. 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.
Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд встановив, що позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за звітний період листопад 2019 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 4056442 грн., яка відображена у зазначеній податковій декларації (а.с.14-22).
Контролюючим органом було проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податків з інших платежів, що сплачується до державного бюджету за листопад 2019 р..
За результатами перевірки булоскладено довідку №11/11-28-04-02/05784437 від 14.01.2020 р., згідно висновків якої, камеральною перевіркою не встановлено порушення, але наявні підстави відповідно статті 78.1.8 Податкового кодексу України для проведення документальної позапланової перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад 2019 року (а.с.30-31, 116-118).
Керуючись п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України призначено документальну позапланову виїзну перевірку відповідно до наказу від 14.01.2020 р. №82 (а.с.32).
У контексті з наведеним суд зважає на п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, якою визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому, така перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Аналізуючи зміст наведених норм п.п.200.10, 200.11 ст. 200, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України у сукупності Верховний Суд під час перегляду в порядку касаційного провадження схожих спорів за участю органів ДФС (постанови від 14.05.2019 р. у справі №813/3175/15, від 12.03.2019 р. у справі № 809/2927/15) дійшов висновків, що перевірка за п.п.78.1.8 п. 78.1 ст.78 ПК України має відмінність, застосування якої залежить від того, чи заявлено платником податку відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Якщо так, для проведення перевірки необхідна наявність підстав, визначених у розділі V цього Кодексу. Якщо бюджетне відшкодування не заявлено - така вимога відсутня.
Тобто контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України) і якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.
У такому разі перевірка від'ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо достовірності суми бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю за умови, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями. При цьому, тривалість проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлена статтею 200 зазначеного кодексу.
Беручи до уваги зміст наведених норм Кодексу, правові позиції Верховного Суду, а також виходячи з обсягу встановлених у справі обставин, суд вважає, що у відповідача не було жодної із перелічених п.200.11 ст.200 ПК України підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача, оскільки за даними податкової декларації з ПДВ за листопад 2019 р. від'ємне значення податку на додану вартість, за рахунок якого позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування, було сформовано ним за операціями, вчиненими після 1 січня 2017 року.
Отже, суд погоджується із позицією позивача, що документальна позапланова невиїзна перевірка з питання законності декларування сум бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2019 р. призначено відповідачем за відсутності передбачених п.200.11 ст.200 ПК України підстав.
Досліджуючи наявність підстав для бюджетного відшкодування ПДВ суд відмічає таке.
Як зазначалось, на підставі наказу від 14.01.2020 р. №82 посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання правомірності нарахування від'ємного значення за період діяльності з 01.11.2019 р. по 30.11.2019 р. та з метою достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку у банку за період з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року.
Результати такої перевірки оформлені актом від 17.02.2020 р. №78/11-28-04-02/05784437 (а.с.33-52).
В акті вказано, що позивачем при здійсненні господарської діяльності з придбання в листопаді 2019 електричної енергії у ДП "Оператор ринку" та її реалізація в листопаді 2019 р. на споживачів електричної енергії було віднесено суми ПДВ як до складу податкового кредиту (при придбанні) так і до податкового зобов'язання (при реалізації). Отже, сплачений позивачем у листопаді 2019 податок на додану вартість при придбанні (розмитненні) товару у ДП "Оператор ринку" компенсовано покупцем такого товару реалізації.
Тому, в порушення п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України позивачу відмовлено в наданні суми бюджетного відшкодування за листопад 2019 р. в загальній сумі 985090 грн..
Дослідивши і проаналізувавши зміст вказаного акту перевірки, заслухавши пояснення допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 , який здійснював таку перевірку, слід вказати, що з урахуванням положень п.п. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду платник ПДВ має право заявити таку суму, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом декларації, до бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника податку у банку та/або сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету шляхом заповнення рядка 20.2 та відповідно рядків 20.2.1 та/або 20.2.2 декларації, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за №159/28289 (далі - Порядок №21).
Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість встановлений Розділом V Порядку №21.
Відповідно до п.п.3,4 п.5 розділу V Порядку № 21, сума від'ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20.
Сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації):
- зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1);
- підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).
Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.
Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
Залишок від'ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.
Відповідно до п.п.5 п. 5 розділу V Порядку № 21 сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2019 р. (а.с.14), в якій зазначено, зокрема, наступне:
- в рядку 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення) - 5395844 грн.;
- в рядку 20 "Сума від'ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1) - 5395844 грн.;
- в рядку 20.1. "зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість" - прочерк;
- в рядку 20.2 "підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3) - 4056442 грн.;
- в рядку 20.1.2 "на рахунок платника банку" - 4056442 грн..
До податкової декларації з ПДВ за листопад 2019 р. позивачем було додано:
- Додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування Д3", в якому було зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 4056442 грн. (а.с.17-зв.);
- Додаток 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника Д4", в якому зазначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 4056442 грн. (а.с.18);
- Додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів Д5" (а.с.19-22).
За результатами камеральної перевірки декларації з ПДВ за листопад 2019 р., оформленої довідкою від 14.01.2020 р. №11/112-28-04-02/05784437, порушень не встановлено (а.с.116-118).
Варто відмітити, що у довідці камеральної перевірки контролюючим органом також встановлено, що при відображенні у декларації за листопад 2019 від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 5395844 грн. (рядок 19 декларації), сума від'ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 Кодексу на момент подання податкової декларації у сумі 5395844 грн. (рядок 20 декларації) суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1339402 грн. (рядок 21 декларації), бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 4056442 грн. (рядок 20.2.1 декларації) та у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету у сумі 0,0 грн. (рядок 20.2.2) арифметичних та педологічних порушень не встановлено (п.3.10 довідки).
Станом на дату складення довідки сума податкового боргу складає 0,0 гривень (п.3.9 довідки).
Таким чином, контролюючим органом не заперечується факт відсутності у позивача податкової заборгованості, підтверджується наявність податкового кредиту з ПДВ та факт сплати відповідних сум до Державного бюджету України.
При цьому, суд відмічає, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, отже, на відміну від доводів відповідача, така сума не залежить від обставин реалізації конкретного виду товару за яким нараховані суми податку на додану вартість та визначається у відповідний податковий період.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин щодо виконання позивачем всіх необхідних умов, передбачених Податковим кодексом України, для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 4056442 грн., податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 р. №0000210402, яким позивачу відмовлено у поверненні бюджетного відшкодування у розмірі 985090 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо зобов'язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані про узгодження контролюючим органом всієї суми бюджетного відшкодування, вказаної в декларації з ПДВ за листопад 2019 р. в розмірі 4056442 грн., слід вказати таке.
Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно із п.п.200.7.1 п.200.7 ст.200 ПК України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до вимог п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.п. "ґ" п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року №26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі - Порядок № 26).
Відповідно до п.4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:
- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);
- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;
- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;
- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Згідно із п.6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Пунктом 7 Порядку № 26 передбачено, що у разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.
Згідно до п. 12 Порядку № 26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, передбачають, що його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, здійснюється саме контролюючими органами.
Згідно з п.200.15 ст.200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Відповідно до п.п.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно із п.60.5 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак, у разі скасування податкового повідомлення-рішення, яким, зокрема, було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, останнє вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому, на наступний робочий день, після отримання відповідного рішення, у контролюючого органу виникає обов'язок щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
За таких обставин, суд вважає передчасними вимоги в частині зобов'язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відомості щодо узгодження контролюючим органом всієї суми бюджетного відшкодування, задекларованої в декларації за листопад 2019 року.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.72 КАС України).
Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та оцінки поданих суду доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 16878,35 грн. згідно платіжного доручення № КЗ010631 від 02.06.2020 (а.с.11, 12), тобто, за вимогу майнового характеру в сумі 14776,35 грн. (985090 грн. х 1,5) та немайнового характеру в сумі 2102 грн..
Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 14776,35 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 10 березня 2020 року №0000210402.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь акціонерного товариства "Ельворті" (код ЄДРПОУ 05784437) судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 14776,35 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 35 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько