30 жовтня 2020 року Справа 160/13743/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, -
26.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, яка виявилася у не належному застосуванні управлінської функції в розумінні п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ при розгляді його заяви від 10.02.2020 року вх. 19 і не підкоренню ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 29 Конституції України, ст. 42, 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»;
- визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, яка виявилась у не винесенні за результатами розгляду звернення від 10.02.2020 року вх. 19, рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ і ст. 3, 19 ч. 3 ст. 32, ст. 34, 49 Конституції України та зазначити закон, вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України;
- визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, яка виявилась у не вжитті заходів для забезпечення права на отримання інформації у відмові надати копію статуту КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 КМР після розгляду заяви від 10.02.2020 року вх. 19 до правової позиції ст. 3, 22 ч. 3 ст. 32, ст. 34, 68 Конституції України;
- визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, яка виявилась у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням підприємства, у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 10.02.2020 року вх. 19.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов необхідно залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Також, пунктом 5 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що у разі пропущення строку для звернення до суду, позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. При цьому, необхідною рисою таких підстав повинна бути саме поважність причин пропуску строку.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати протиправною бездіяльність комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, щодо не розгляду його звернення від 10.02.2020 року, при цьому з даним адміністративним позовом звертається лише 26.10.2020 року, тобто з пропуском шестимісячного строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
При цьому, в порушення вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, не долучив відповідної заяви про поновлення строку на звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
Крім того, до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою - 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 840,80 грн.
Позивачем не надано доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Разом із позовною заявою надано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Дане клопотання позивач обґрунтовує тим, що предметом позову є частково захист соціальних прав та його тяжкий майновий стан.
Розглянувши заяву позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що наразі неможливо його розглянути з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
У контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити його та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
У своїй заяві позивач посилається на довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 15.10.2020 року №6018 про суму отриманої ним компенсаційної виплати працездатній особі, що не працює/не вчиться/і здійснює догляд за інвалідом І групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку за період з жовтня 2018 року по вересень 2020 року.
Проте, суд зазначає, що зазначена довідка не дає можливості оцінити майнове становище заявника для того, щоб вирішити клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки отримання позивачем компенсації по догляду за інвалідом є лише одним із видів доходу.
При цьому, достатнім підтвердженням фінансового стану заявника буде інформація про виплачені доходи органів податкової служби.
Посилання позивача у клопотанні про звільнення від сплати судового збору на наявність можливості у суду отримати інформацію про доходи позивача у Єдиному реєстрі фізичних осіб є помилковим, оскільки інформація надається суб'єкту звернення при заповненні ним низки персональних даних.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд зазначає, що диспозиція ч. 1 ст. 80 КАС України чітко передбачає право учасника справи подати клопотання про витребування доказів, у разі неможливості самостійно надати докази.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позивачем недостатньо обґрунтовано клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки не надано достатньо доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому. Отже, адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку, а також доказів на підтвердження майнового стану для вирішення заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець