ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)
30 жовтня 2020 року Справа № 160/8296/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Жукової Є.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 липня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок, та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/53/20-с від 19.03.2020 р., починаючи виплату з 18 лютого 2020 р. у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, виходячи з його фактичного розміру, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум, з подальшим перерахунком раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 р. №1515-УІІІ, відповідно до п. 9 ч.5 ст. 126 Конституції України ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку. Наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2016 р. № 147/к ОСОБА_1 було відраховано з 15.09.2016 р. зі складу суддів апеляційного суду.
Позивач зазначає, що розпорядженням відповідача, з урахуванням постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2016 р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 р., ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошового утримання у розмірі 90 % від суддівської винагороди останнього, починаючи з 16.09.2016 р.
Конституційним Судом України 18.02.2020 р. було ухвалено рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ.
19.03.2020 р., на підставі вказаного рішення Конституційного Суду України, Дніпровським апеляційним судом позивачу було надано довідку №04.2/53/20-с, відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці органами Пенсійного фонду України (пункт 1 розділу 2) про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що останній, через портал електронних послуг, звернувся до ПФУ із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання за встановленою на веб-порталі формою (номер звернення 4103), надавши відповідачу всі необхідні сканкопії документів, та підписавши заяву цифровим підписом.
У квітні 2020 р., як зазначає позивач, випадково, через портал електронних послуг ПФУ, останній дізнався, про відмову у проведенні перерахунку, однак сам текст відмови був відсутній на електронній сторінці позивача, будь-яких листів від відповідача позивач не отримував.
Позивач також зазначає, що останній неодноразово телефонував до органів ПФУ, та після повторного звернення в електронному вигляді через портал електронних послуг від 26.05.2020 р., 05.06.2020 р. отримав відповідь за № 408/03.7-22 від 23.03.2020 р. про те, що Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України з запитом щодо порядку перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок про суддівську винагороду, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 р., і після отримання відповідних роз'яснень заява про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці від 23.03.2020 р. буде розглянута, про що мене буде додатково повідомлено.
21.06.2020 року позивач знову звернувся через портал електронних послуг ПФУ до відповідача з приводу розгляду заяви про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, і 02.07.2020 р. позивач отримав через портал електронних послуг ПФУ відповідь, що останньому відмовлено у проведені відповідного перерахунку з посиланням на те, що ОСОБА_1 вже було проведено перерахунок з 01.01.2020 р., виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р., а здійснення перерахунку після 18.02.2020 р. в порядку ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. може бути здійснено органами ПФУ лише у разі збільшення розміру суддівської винагороди після вказаної дати.
Позивач - ОСОБА_1 вважає відмову у перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання протиправною, та такою, що порушує конституційні права останнього.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 р. було відкрито провадження у справі № 160/8296/20, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
31.08.2020 р., представником відповідача, щляхом електронного зв'язку, було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву від 31.08.2020 р. вх.№11043/20-ел., в тексті якого зазначено наступне.
В березні 2020 р. позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 р. №04.2/53/20-с, в якій зазначено суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, станом на 18.02.2020 р. в розмірі 189180, 00 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від №408/03.7-22 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Представник відповідача зазначає, що Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з наступних підстав.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
З 18.02.2020 р. порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється ст.142 ЗУ № 1402-УШ, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше, до 18.02.2020 р., призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ч.4 ст.142 ЗУ № 1402-VIII.
Відповідно до ч.4 ст.142 ЗУ № 1402-УПІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Представник відповідача також зазначає, що п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ №1042-VІІІ визнаний неконституційним і втрачає чинність саме з дня ухвалення Конституційним судом України відповідного Рішення, а саме - 18.02.2020 р.
Враховуючи вищевикладене, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності ЗУ № 1042-VIII, не працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями що надходять після 18.02.2020 р., виникає згідно ст.142 Закону №1042-VIII.
Суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 р. перерахунок проведено з 01.01.2020 р. виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленної відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" №2453-УІ від 07.07.2010, перерахунок буде здійснюватись при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 р.
Крім того проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що зазначено в пункті 16 Рішення №2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності Рішенням №2-р/2020 виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами.
Щодо вимоги позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди встановленою довідкою від 19.03.2020 №04.2/53/20-с, представником відповідача зазначено наступне.
Абз. 2 п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ №1042-VIII, визначався розмір щомісячного довічного грошового утримання, суддів які не пройшли кваліфікаційну оцінку, а саме: зазначався відсоток (80%) від суддівської винагороди.
Стаття 142 ЗУ №1042-VIII, яка діяла до 18.02.2020 р. лише для суддів які пройшли кваліфікаційне оцінювання, зазначено відсоток від суддівської винагороди для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, а саме - 50 % від суддівської винагороди при стажі роботи суддею 20 років.
Враховуючи вищезазначене, з 18.02.2020 р. (з моменту визнання неконституційним п.25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ №1042-VIII) при перерахунку пенсії за новими довідками відповідно до норм ст.142 ЗУ №1042-VIII (з розрахунку посадового окладу у розмірі 30 прожиткових мінімумів) відсоток від суддівської винагороди, який береться для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, зміниться, і замість 90% буде 50%.
На підставі викладеного вище, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні пред'явлених позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд зазначає, що в період з 22.07.2020 р. по 26.07.2020 р. суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 вимушено перебувала вдома на самоізоляції, у зв'язку з хворобою секретаря судового засідання Рубана Антона Вікторовича, що підтверджується листом непрацездатності останнього, а саме: від 20.07.2020 р. Серії АДЮ №130625; від 22.07.2020 р. №130625 Серії АДЮ №130627, копії яких містяться в матеріалах справи, та на підставі установленого карантину, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 «Про запобігання поширенню на території України COVID-19» від 11 березня 2020 р.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка від 20.08.2020 р. №155, складена начальником відділу управління персоналом А.В. Шевченко, в тексті якої зазначено, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 перебувала у щорічній відпустці: з 27.07.2020 р. по 31.07.2020 р. включно; з 03.08.2020 р. по 07.08.2020 р. включно; з 10.08.2020 р. по 14.08.2020 р. включно; з 17.08.2020 р. по 21.08.2020 р. включно; з 25.08.2020 р. по 28.08.2020 р. включно.
В матеріалах справи також міститься довідка від 31.08.2020 р. №164, складена начальником відділу управління персоналом А.В. Шевченко, в тексті якої зазначено, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 в період з 31 серпня по 15 вересня 2020 р. перебувала у щорічній відпустці.
При цьому, відповідно до тексту довідки від 23.10.2020 р. №199, складеної начальником відділу управління персоналом А.В. Шевченко, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 перебувала з 16.09.2020 р. по 14.10.2020 р. на лікарняному; з 15.10.2020 р. по 16.10.2020 р.; з 19.10.2020 р. по 23.10.2020 р.; з 26.10.2020 р. по 29.10.2020 р. - у щорічній відпустці.
Отже, рішення у даній адміністративній справі, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 р., зі змінами, якою визначено, що на усій території України з 12 березня по 31 серпня 2020 року було встановлено карантин, та враховуючи п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення», яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), приймається 30.10.2020 р.
Дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.
В матеріалах справи містяться відомості, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 р. №1515-УІІІ, відповідно до п. 9 ч.5 ст. 126 Конституції України ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку.
Наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.09.2016 р. № 147/к ОСОБА_1 було відраховано з 15.09.2016 р. зі складу суддів апеляційного суду.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом, на підставі ч.3 ст. 77 КАС України, якою визначено, що суд може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків визначених цим Кодексом, за допомогою друку з сайту «Єдиний державний реєстр судових рішень» долучено до матеріалів даної справи як постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22.12.2016 р. у справі №203/5705/16-а (провадження №2-а/0203/182/2016), якою позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано дії Лівобережного обєднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 80% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді виходячи зі стажу роботи на посаді судді 20 років 2 місяці 15 днів неправомірними. Зобов'язано Лівобережне обєднане Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16 вересня 2016 року. Стягнуто з Лівобережного обєднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 коп.), так і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 р. у справі №203/5705/16-а (2а/0203/182/2016), якою апеляційну скаргу Лівобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську - залишено без задоволення. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2016 року - залишено без змін.
Відповідно до норм ст.255 КАС України, постанова Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22.12.2016 р. у справі №203/5705/16-а (провадження №2-а/0203/182/2016) набрала законної сили 16.03.2017 р.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Дніпровським апеляційним судом відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утриманння суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (пункт 1 розділу ІІ) складено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 р. №04.2/53/20-с на ім'я ОСОБА_1 про те, що його суддівська вингагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 189 180,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 126120,00 грн.; доплата за вислугу років - 63060,00 грн. (50 %).
23.03.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ПФУ із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки №04.2/53/20-с від 19.03.2020 р.
23.03.2020 р. начальником відділу з питань перерахунків пенсій №3 було направлено на адресу позивача лист від 23.03.2020 р. за №408/03.7-22 «Щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці», в тексті якого зазначено наступне.
Пенсійним фондом України було направлено запит до Міністерства соціальної політики України щодо порядку перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідок про суддівську винагороду відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. по справі № 2-р/2020.
Після отримання відповідних роз'яснень заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.03.2020 р. буде розглянута, про що буде повідомлено додатково.
26.05.2020 р. позивач позиввач, через портал електронних послуг, звернувся до ПФУ зі зверненням.
Так, 04.06.2020 р. Лівобережним відділом обслуговування громадян у м. Дніпро (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь ОСОБА_1 на звернення останнього від 26.05.2020 р., в тексті якого зазначено наступне.
За повідомленням відділу з питань перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці згідно довідки № 04.2/53/20-С (заява на перерахунок від 23.03.2020).
Лист про відмову в перерахунку надіслано поштою 23.03.2020 р. вих.№ 408/03.7-22.
При цьому, додатково повідомлено, що копію листа від 23.03.2020 р. ОСОБА_1 може отримати в будь-який час (за графіком роботи сервісного центру) на першому поверсі будівлі у чергового спеціаліста.
В матеріалах справи також міститься електронний лист від 26.06.2020 р., відповідно до тексту якого судом встановлено наступне.
Відділ з питань перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України стосовно звернення ОСОБА_1 на веб - портал Пенсійного фонду України від 21.06.2020 р. щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заяві від 23.03.2020 р. згідно довідки щ 04.2/53/20-С від 19.03.2020, повідомляє наступне.
Міністерство соціальної політики розглянуло лист від 13.04.2020 р. № 800030101-5/11687 щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці у зв'язку з прийняттям Великого Палатою Конституційного Суду України у справі № 1-15/2018 (4086/16) рішення від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 (далі - Рішення № 2-р), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", а саме: пункту 7 "та ліквідуються" в частині Верховного Суду України, пункту 14 "Судді Верховного Суду України" та пункту 25, яким було визначено, зокрема, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом суддею, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або який призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
У зв'язку з цим з 18.02.2020 р. порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється ст. 142 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".
Суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 р. перерахунок проведено з 01.01.2020 р., виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2020 р. № 2453-VI, перерахунок буде здійснюватись при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 р.
Крім того, автоматичне проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що зазначено в пункті 16 Рішення № 2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності Рішенням №2-р/2020 виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання наших відповідними судами.
Враховуючи зазначене, провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі №04.2/53/20-С від 19.03.2020 р. немає законних підстав.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначення принципів, засад і механізмів функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, регулююсть нормамми Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 р., Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» №2415-VIII від 15.05.2018р.тощо.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VІІІ від 07.07.2010р. (далі - Закон №2453) було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною 4 ст.142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1402), встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч.1 ст. 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(частина друга статті 142 Закону №1402-VI).
Відповідно до ч.3 ст. 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»(пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІПрикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013(справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України'закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції Українипередбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. № 2-р/2020Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 18.02.2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 Р. у справі № 2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
При цьому, на переконання колегії суддів, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, суд зазначає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 19.03.2020 р. № 04.2/53/20-с, виданої Дніпровським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020 р., оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини п'ятої статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Цneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 від 13.12.1985), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.
Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов'язків. Ці фактори є невід'ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.
У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).
Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституціїабо законах країни; усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».
Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.
Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
На переконання суду різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ, оформлене листом від 26.06.2020 р. щодо відмови у перерахунку позивачу (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналогічні висновки викладені в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного вище, та з метою захисту порушених прав позивача, суд прийшов до висновку про необіхність виходу за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення ГУ ПФУ, оформлене листом від 26.06.2020 р. щодо відмови у перерахунку позивачу (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а як наслідок скасувати останнє.
На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) в частині визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 протиправними, та як наслідок зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок, та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/53/20-с від 19.03.2020 р., починаючи виплату з 19 лютого 2020 р. у розмірі 50 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 16.07.2020 року № 0.0.1770411602.1 за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (сімсот шістдесят вісім грн., 40 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи часткове задоволення позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп).
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, оформлене листом від 26.06.2020 р., щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправним.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, оформлене листом від 26.06.2020 р., щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/53/20-с від 19.03.2020 р., починаючи виплату з 19 лютого 2020 р. у розмірі 50 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова