12 жовтня 2020 року Справа № 160/8096/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-
15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018459-5440-0427 від 18.02.2020 року прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0018459-5440-0427, за яким у відповідності з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 19962,80 грн.
Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0018459-5440-0427 від 18.02.2020 року не відповідає чинному законодавству та істотно порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки нежитлова будівля, що належить йому, не є об'єктом оподаткування податком на майно відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою суду від 20 липня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
10 серпня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
У статті 266 ПК України не визначено такого платника, як фізична особа - підприємець. Тому такий платник, власник об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, сплачує податок за нормами передбаченими для фізичних осіб. Тобто в таких платників відсутній обов'язок обчислення та декларування суми податкового зобов'язання, оскільки відповідно до п.п. 266.7.2, п. 266.7, ст. 266 ПК України така сума визначається контролюючим органом.
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права позивач на підставі договору купівлі - продажу ВВО №993174, реєстровий №3239, виданий 20.12.2004 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу, позивач є власником нежитлової будівлі (корівника), загальною площею 1594,6 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про власність - 8142953 від 27.12.2004 року.
З урахуванням викладеного, Західно - Донбаським управлінням ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0018459-5440-0427 від 18.02.2020 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 роки, на загальну суму 19962,80 грн.
Системний аналіз норм чинного податкового законодавства доводить, що для віднесення певних об'єктів нерухомого майна до об'єктів, що використовується у сільськогосподарській діяльності необхідно визначити фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості шляхом обчислення на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення. Платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об'єкта нерухомості доцільно звертатись до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду.
Так, відповідно до інформації, розміщеної на загальнодоступному інформаційно- довідковому ресурсі «ЗІР ДПС» (http://zir.tax.gov.ua/), відповідач робить висновки про те, на підставі яких документів визначається належність будівлі до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».
Отже, відповідно до п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
З метою уніфікації об'єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено та затверджено наказом від 17.08.2000 № 507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Класифікатор), який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою - їх цільовим функціональним призначенням (далі - Методика).
Оскільки фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Класифікатором, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення, то платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об'єкта нерухомості доцільно звертатись до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (корівника) від 20.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Головко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3 239 ОСОБА_1 - позивач став власником нежитлової будівлі корівника загальною площею 1594,6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка має такі характеристики: будівля корівника (ЛІТ А-1) площею 1594,6 кв.м. Вказана будівля використовується особисто позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції та розведення і вирощування сільськогосподарських тварин, зберігання кормів для тваринництва.
18 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0018459-5440-0427, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної на загальну суму 19962,80 грн.
Вирішуючи правомірність оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2. статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1.5-відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до частини 2 підпункту 266.7.1, статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пункту ж), підпункту 266.2.2. статті 266 ПК України, в редакції яка діяла в 2019 році, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об'єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто звільняється від оподаткування об'єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності.
Додатковою обов'язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об'єкта сільськогосподарському товаровиробнику.
Таке розуміння правової норми відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 р. у справі №806/2461/17, в яких суд прийшов до висновку, що системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).
Виходячи з положень Державного класифікатора будівель та споруд Коди продукції сільського господарства та пов'язані з цим послуги визначені розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Підрозділом 01.41 ДК 016:2010 визначено вид сільськогосподарської продукції - худоба велика рогата молочних порід, жива, та сире молоко великої рогатої худоби молочних порід.
З метою застосування норм п.п. 266.2.2 п. 266.2 п. 266 ПК Україна до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництв та рибного господарства". Цей клас включає підклас 1271.1 - «Будівлі для тваринництва» (зокрема, товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники, зерносховища).
Таким чином, такий об'єкт нежитлової нерухомості кваліфікується як споруда сільськогосподарського призначення.
Що стосується поняття "сільськогосподарський товаровиробник", то суд має зауважити, що визначення сільськогосподарського товаровиробника, як юридичної особи, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах та здійснює операції з її постачання, наведене у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосоване бути не може, позаяк воно прямо передбачене лише для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу, тобто виключно для застосування такого спеціального податкового режиму, як спрощена система оподаткування, обліку та звітності.
Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001- 2004 років" №2238-ІІІ від 18.01.2001, сільськогосподарським товаровиробником називає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
За термінологією Закону України "Про сільськогосподарський перепис" №575-VI від 23.09.2008 року виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності. В свою чергу, домогосподарство це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із цих стосунків, або перебувати і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.
Відповідно до цього, в розумінні чинного законодавства нерухоме майно, яке використовує позивач призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Окремо необхідно зауважити, що від оподаткування звільняються будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а не лише ті, які належать таким товаровиробникам саме на праві власності.
Належні позивачу будівлі, які стали базою нарахування податку на нерухомість та використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000:
будівля корівника (ЛІТ А-1) площею 1594.6 кв.м., (код будівлі 1271.1, будівлі для тваринництва).
Відповідно до Додатку № 1 Рішення Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області від 13.12.2017 року за № 378-15/VІІ на 2018 рік були встановлені наступні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб на нежитлові об'єкти нерухомості, зокрема будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області:
код будівлі 1271.1. будівлі для тваринництва 0.00 відсотка;
код будівлі 1272.2 будівлі для птахівництва 0.00 відсотка;
код будівлі1272.3 будівлі для зберігання зерна 0.00 відсотка;
код будівлі1272.4 будівлі силосні та сінажні 0.00 відсотка;
код будівлі1272.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства 0.00 відсотка;
код будівлі 1272.6 будівлі тепличного господарства 0.00 відсотка;
код будівлі 1272.7 будівлі рибного господарства 0.00 відсотка;
код будівлі 1272.8 будівлі підприємств лісництва та звірівництва 0.00 відсотка;
код будівлі 1272.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші 0.00 відсотка;
Вищевказане Рішення Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області від 13.12.2017 року за № 378-15/VІІ щодо встановлення ставок податку на нерухоме майно діяло в 2019 році і втратило чинність на підставі п. 4 Рішення Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області за № Р-912- 40/VIІ від 01.07.2019 року.
Таким чином, належна позивачу нежитлова будівля корівника підпадає під ставку оподаткування 0.00%.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
На підставі ст. 139 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018459-5440-0427 від 18.02.2020 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник