336/6775/19
Пр. 2/336/646/2020
30 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі судового засідання Аксьоновій О.А.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування,про позбавлення батьківських прав
за участю учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,-
В жовтні 2019 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх спільних дітей.
Заявлені вимоги мотивовані тим,що сторони у період з 17.10.1998 р.перебували у зареєстрованому шлюбі,є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Восени 2013 р.сторони припинили шлюбні відносини,проживають окремо,спільного господарства не ведуть,09.11.2015 р.рішенням суду шлюб між ними розірвано.
Відповідач залишив сім'ю,проживає окремо від дітей, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків,з дітьми не спілкується,ніякої участі у вихованні та розвитку синів не приймає,життям та здоров'ям не цікавиться,матеріально дітей не забезпечує,має велику заборгованість по сплаті аліментів,всі батьківські обов'язки виконує позивачка самостійно.
Між відповідачем та дітьми не виникло особистих зв'язків та почуття любові,сини тривалий час не спілкувались з рідним батьком,який їх подальшою долею не переймається.
Посилаючись на ці обставини,позивачка з підстав,передбачених ст.150,164 СК України просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,стягнути з відповідача судові витрати.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 28.11.2019 р.
Відповідно до ст.274 ч.4 п.1 ЦПК України,справа розглянута в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.07.2020 р.підготовче провадження закрито.
В судовому засіданні було заслухано вступне слово позивачки,за змістом якого вона підтримала заявлені вимоги у повному обсязі,пояснивши,що протягом з осені 2013 р.відповідач не спілкувався з дітьми без жодних поважних причин,матеріально їх не забезпечує,участі у вихованні,лікуванні,вирішенні будь-яких питань,пов'язаних з розвитком дітей,не приймає,свідомо їх ігнорує.
Представник третьої особи ОСОБА_4 у підготовчому провадженні надала заяву про розгляд справи за її відсутності з урахуванням висновків органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей сторін.
Відповідач в судове засідання не з'явився,зареєстроване місце проживання (перебування)відповідача невідоме,відомості про реєстрацію/зняття з реєстраційного обліку по Запорізькій області відсутні.
Судові повістки,які надсилались на останню відому адресу його проживання,повернуті до суду із зазначенням про закінчення терміну їх зберігання.
Враховуючи,що відповідач належним чином повідомлений про дату,час і місце судового засідання,не з'явився в судове засідання без повідомлення причин,не подав відзиву,позивач не заперечує проти вирішення справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалення заочного рішення,суд згідно ст.280-281 ЦПК України розглядає справу без участі відповідача на підставі наявних доказів та ухвалює заочне рішення.
Відповідно до приписів ст.2 ЦПК України,завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як вбачається з встановлених судом обставин,предметом поданого ОСОБА_1 позову є вимога матері в інтересах неповнолітніх дітей до їх батька про позбавлення батьківських прав.
Правовідносини,які виникли між сторонами,регулюються ч.1 п.2 ст.164 Сімейного України,згідно якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
З матеріалів справи суд встановив,що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,які проживають з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 .
Статтею 4 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р.передбачено, що дитина повинна рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення. При вихованні дитини повинні бути враховані інтереси дитини, те, що їй дуже потрібна турбота і любов,адже благополуччя дитини залежить від благополуччя родини.
Як встановлено ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»(№2402-ііі від 26.04.2001 р.)виховання в сім*ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання, розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов*язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров*я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
При розгляді справи суд встановив,що відповідач з 2013 р. проживає окремо від дітей,без жодних поважних причин не приймає участі у їх вихованні,з синами не спілкується без жодних перешкод для цього.
Такі обставини встановлені судом з показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_5 показала,що протягом останніх 8 років знайома з позивачкою та її дітьми,вони підтримують дружні відносини,постійно спілкуються,батька дітей позивачки свідок бачила 1 раз щонайменше 7 років тому.При спілкуванні діти розповідають,що свого батька давно не бачили,де він і яка його доля,не знають.Після припинення відносин з їх мамою,батько з ними не спілкується,навіть не вітає з днем народження,подарунків не дарує,аліментів не сплачує,не допомагав під час хвороб,хоча позивачка перешкод для участі батька у вихованні дітей не чинила ніколи.
Свідок ОСОБА_6 в суді показала,що товаришує з позивачкою більше 15 років,знає її чоловіка,якого востаннє бачила років 10 тому. Після припинення шлюбних відносин між позивачкою та її чоловіком,останній пішов з сім'ї та викреслив дітей з свого життя,не спілкується з синами та нічим їх не забезпечує,увагу та турботу вони бачать тільки з боку матері,життєві навики як майбутні чоловіки отримують від її друзів,але не від рідного батька. Таке його ставлення призвело до того,що діти на батька дуже ображені,викреслили його із свого життя,почуттів любові,емоційного зв'язку до нього не відчувають,щонайменше до нього байдужі. Всім необхідним їх забезпечує мати,завдяки її намаганням дітям створені належні умови проживання та виховання,вони зростають у повноцінній сім'ї у обстановці любові та піклування з боку матері.
Також відповідач не виконує свого обов'язку батька утримувати дітей матеріально,про що надано інформацію про виконавче провадження,що відповідач як платник аліментів має борг станом на 20.10.2019 р.у розмірі 123 079 гр.80 коп.,місце його проживання та роботи невідомі,за фактом несплати аліментів на користь позивачки відкрито кримінальне провадження за ст.164 ч.1 КК України,він був притягнутий до адміністративної відповідальності за несплату аліментів.
Молодша дитина сторін відвідує шкільний навчальний заклад,згідно інформації з якого,вихованням учня ОСОБА_7 займається мати,відповідач за час навчання дитини жодного разу до школи не з'являвся,з вчителями контактів не підтримує.
Як вбачається із висновків органу опіки та піклування від 27.05.2020 р.,неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 ,яка самостійно займається їх вихованням,утриманням,розвитком,батько від виконання обов'язків по вихованню,матеріальному забезпеченню дітей ухиляється,тому позбавлення його батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дітей.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України в п.16 Постанови Пленуму N 3 від 30.03.2007р.»Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»,особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав,передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце,коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини,її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Встановлені судом обставини переконують у тому,що відповідач як батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,не виконує своїх обов'язків та свідомо ухиляється від піклування про фізичний і духовний розвиток дитини,її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини,не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини,не створює умов для отримання сином освіти.
Фактично між дітьми та батьком не виникло родинних стосунків,притаманних сім*ї,між ними немає почуттів любові,емоційного зв'язку.
Відповідач після припинення шлюбних відносин з позивачкою дітьми не цікавився, проживає окремо,намірів в подальшому змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків не висловлював,не з'явився до органу опіки та піклування на розгляд питання про доцільність позбавлення його батьківських прав,це вказує на те,що виховання дітей матір'ю та самоусунення від участі у житті синів є для нього зручним.
Враховуючи тривалість часу,протягом якого відповідач без жодних об'єктивних перешкод не виконує своїх батьківських обов'язків відносно синів ,його небажання змінити ставлення до виховання дітей та піклуватись про них,суд дійшов висновку,що винна поведінка батька відносно синів знайшла своє підтвердження доказами і до відповідача необхідно застосувати саме такий захід, як позбавлення батьківських прав,який є крайньою мірою впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки,однак є повністю співмірним із характером поведінки батька відносно дітей та інших обставин справи,відображає те негативне ставлення з боку дітей до батька,яке викликано його поведінкою.
З урахуванням наведеного вище суд дійшов до висновку про задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав як ґрунтованого на законі та доведеного доказами.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки суд стягує витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 гр.40 коп.,сплата якого при зверненні до суду підтверджена квитанцією.
На підставі ст.ст. 150, 164, 165 СК України,ст.12,13,76,81,141,258,259,265,280,284,353,355 ЦПК України,суд-
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ,витрати по сплаті судового збору в розмірі 768(сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили,якщо протягом строків,встановлених ЦПК України,не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга,або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Ю.А.Галущенко