20.10.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5147/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач),
суддів:Березкіної О.В., Орєшкіної Е.В.,
Секретар судового засідання Абадей М.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 року (суддя Загинайко Т.В.) у справі №904/5147/19
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
про стягнення 61 358 746 грн. 68 коп.
До господарського суду Дніпропетровської області звернулося Акціонерне товариство "Укртрансгаз" з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" 61 358 746 грн. 68 коп., що складає: 57 397 340 грн. 86 коп. - заборгованості за послуги з балансування добових небалансів за березень, квітень, травень, червень 2019 року, 3 648 111 грн. 99 коп. - пені та 313 293 грн. 83 коп. - 3% річних.
Рішенням господарського суду в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що сторонами не погоджені додатки 1 - 3 до Договору, які є обов'язковими. Крім того Договором передбачено чіткий перелік послуг, які надає позивач і така послуга як добове балансування не передбачена та не визначено порядок її розрахунку та оплати. Суд зазначив, що складені позивачем односторонні акти врегулювання щодобових небалансів не є належними доказами на підтвердження визначення обсягу та, відповідно, вартості послуг балансування газу.
Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду.
В обґрунтування апеляційних вимог, посилаючись на норми діючого законодавства України, скаржник зазначає, що:
- суд врахували лише доводи та аргументи, на яких грунтувались заперечення відповідача проти позовних вимог, і не врахував надані позивачем докази для задоволення позовних вимог, які в їх сукупності дають можливість встановити та перевірити фактично надані послуги, в т. ч. і в частині обсягу газу який склав обсяги небалансу відповідача;
-відповідач до цього часу не виконав свої зобов'язання з оплати вказаних рахунків на оплату за добові небаланси за березень, квітень, травень, червень 2019 року на загальну суму 57 397 340,86 грн, чим порушив умови п. 2.6 Договору та п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, а також порушив права та інтереси позивача як кредитора у спірних правовідносинах, при тому що під час розгляду даної справі в суді першої інстанції відповідачем не заперечувались обсяги допущених ним небалансів, а також не надано жодного належного та допустимого доказу який би свідчив про протилежне.
-судом всупереч п. 8 ч. 4 ст. 238 ГПК України не зазначено у рішенні мотивів незастосування, зокрема, п. 1 глави 1, п. 2,6,19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС;
- з урахуванням постанови Великої палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17, господарським судом не надано правової кваліфікації застосуванню ч. 3 ст. 11 та ст. 692 ЦК України, у зв'язку з чим також не зазначено мотивів незастосування таких норм права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу AT «Криворіжгаз» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Березкіної О.В.., Орєшкіної Е.В. від 17.08.2020 року у справі № 904/5147/19 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження у справі №904/5147/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, встановила наступне.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497 затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до постанови є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
17.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", (правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз"), як оператором, та Публічним акціонерним товариством Криворіжгаз" (правонаступником якого є відповідач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз"), як замовником, було укладено Договір № 1512000738 транспортування природного газу (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (надалі-послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує Оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Згідно пункту 2.2. Договору, послуги надаються на умовах, визначених у кодексі (Кодекс газотранспортної системи), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
В пункті 2.3. Договору наведено перелік послуг, які можуть бути надані замовнику, а саме:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (надалі - розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (надалі - транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (надалі - балансування).
Приписами пункту 2.4. Договору передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.5. Договору).
Згідно з пунктом 2.6. Договору, замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Відповідно до пункту 2.7. Договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього Договору; при цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8 Договору).
В пунктах 3.1., 3.2 Договору сторони визначили права і обов'язки оператора, а пунктами 4.1., 4.2. - замовника.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.
Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання (пункту 5.2. Договору).
За порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього Договору (пункт 5.3. Договору).
Згідно з пунктом 5.4. Договору, окремим додатком 3 до цього Договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/ виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.
Відповідно до пункту 5.5. Договору, на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі -ЗВТ).
Пунктами 6.1., 6.2. Договору передбачено, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності).
Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу.
Згідно з п.6.3. Договору, надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом; форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті.
У відповідності до пункту 7.1. Договору, вартість послуг розраховується: - розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; - транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; - балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua (пункт 7.2. Договору).
Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення; визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору (п. 7.3. Договору).
В пунктах 8.1. - 8.4 Договору сторони погодили визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність.
Згідно з пунктом 9.1 Договору, у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування; негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу.
Відповідно до пункту 9.2. Договору, вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про місячний небаланс відповідача за формулою:
В балансування= БЦГ х К х Qбг, де
БЦГ - базова ціна газу;
QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника;
К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2; при розмірі небалансу до 5% від обсягу природні газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
В пункті 9.3. Договору сторонами узгоджено, що базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу; оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, розміщує її на своєму веб-сайті.
Пунктом 9.4 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2016 за №ДУ-1/1512000738 до Договору, умови якої застосовуються до відносин сторін з 29 грудня 2016 року), передбачено, що оператор до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок; замовник, крім вартості послуг, вказаних у абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів; оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. за №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
Відповідно до пункту 13.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.
В ході розгляду справи встановлено, що Додатки 1, 2, 3 до Договору від 17.12.2015 №1512000738 транспортування природного газу, які є невід'ємною частиною Договору, відсутні і сторонами не укладалися. Отже при підписанні Договору сторонами не були узгоджені: розподіл потужності (додаток 1) та/або обсяг транспортування (додаток 2) та перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу (додаток 3).
Позивач, як оператором ГСТ, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019р. виявив наявність небалансів, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за кожний місяць, про що склав в односторонньому порядку наступні Акти:
- №03-2019-1512000738 за газовий місяць березень 2019 року, згідно якого плата за добовий небаланс природного газу становить 27 886 091 грн. 10 коп.;
- №04-2019-1512000738 за газовий місяць квітень 2019 року, згідно якого плата за добовий небаланс природного газу становить 14 099 664 грн. 55 коп.;
- №05-2019-1512000738 за газовий місяць травень 2019 року, згідно якого плата за добовий небаланс природного газу становить 9 555 949 грн. 01 коп.;
- № 06-2019-1512000738 за газовий місяць червень 2019 року, згідно якого плата за добовий небаланс природного газу становить 5 855 636 грн. 20 коп. (а.с.32, 34, 36, 38-39, т. 1).
В Актах зазначено, що вини складені в односторонньому порядку в тому, що відповідно до умов договору транспортування природного газу від 17.12.2015р. №1512000738 АТ «Укртрансгаз» в особі Філії «Оператор ГТС України'здійснено врегулювання щодобових небалансів Замовника ПАТ «Криворіжгаз».
У зв'язку з цим позивачем відповідачу було виставлено рахунки за добові небаланси:
- від 31.03.2019 №03-2019-1512000738 на оплату за добові небаланси за березень 2019 року на загальну вартість 27 886 091 грн. 10 коп.;
- від 30.04.2019 №04-2019-1512000738 на оплату за добові небаланси за квітень 2019 року на загальну вартість 14 099 664 грн. 55 коп.;
- від 31.05.2019 №05-2019-1512000738 на оплату за добові небаланси за травень 2019 року на загальну вартість 9 555 949 грн. 01 коп.;
- від 30.06.2019 №06-2019-1512000738 на оплату за добові небаланси за червень 2019 року на загальну вартість 5 855 636 грн. 20 коп. (а.с.33, 35, 37, 40; т. 1).
Відповідачем не були оплачені вказані рахунки за добові небаланси за березень, квітень, травень, червень 2019 року, що і стало причиною звернення позивача до суду.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється згідно Кодексу газотранспортної системи, Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також згідно положень Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Пунктами 7, 45 ч.1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Згідно з абз.36 п.5 гл. 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (надалі - Кодексу), договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Отже дані норми права вказують на те, що транспортування природного газу здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до Типового, згідно з яким оператор зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі, а замовник зобов'язується сплатити оператору встановлену в договорі вартість послуг.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п.2.3., розділом ІХ договору, однією із послуг які надає оператор замовнику є послуга з балансування негативного місячного небалансу, а не добового. Сторонами не надано доказів на підтвердження внесення сторонами змін до існуючого Договору щодо врегулювання саме щодобових небалансів.
За приписами ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ч.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ч.ч.1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Колегія суддів зазначає, що предметом договору (п.2.1.,2.4.), укладеного між сторонами, є надання послуг транспортування природного газу, обсяг яких визначається додатком 1 (розподіл потужності) та додатку 2 (транспортування) і які відповідно до п.2.8. Договору є його невід'ємною частиною. Оскільки сторони не укладали додатки 1, 2 до Договору, то фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою. А неузгодження істотних умов договору свідчить про те, що договір є неукладеним і, відповідно такий договорі не створює наслідків для його сторін.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 у подібних правовідносинах.
За таких обставин посилання позивача на договір транспортування природного газу № 1512000738 від 15.12.2015р. є безпідставним.
Тому складені позивачем односторонні акти врегулювання щодобових небалансів, в яких зазначено, що вони складені у відповідності до Договору, не є належними доказами на підтвердження визначення обсягу та, відповідно, вартості послуг балансування газу. А надані позивачем акти приймання-передачі природного газу від 01.04.2019, від 01.05.2019, від 01.06.2019 та від 01.07.2019 підписані без посилання на договір від 17.12.2015 №1512000738 та не передбачають обліку такої послуги як балансування у визначені періоди.
Посилання апелянта на те, що зобов'язання відповідача сплатити за добові небаланси випливає лише з Кодексу ГТС не приймається до уваги, оскільки відповідно до п.2 ст.1 розд.І Кодексу ГТС, він є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. І як даним Кодексом так і Законом України «Про ринок
Природного газу» встановлено, що підставою для надання послуг з транспортування є саме договір, і саме в договорі на транспортування природного газу сторони визначають які послуги з транспортування, на який період і на яких умовах будуть надаватися оператором ГТС, а також вартість послуг, умови та порядок оплати замовником.
Також недоречним є посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17, оскільки в даній справі розглядалося питання про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без укладання договору оренди і Велика палата зазначила, що дані відносини є кондикційними і застосуванню підлягає ст.1212 ЦК України, оскільки неотримані кошти є не збитками, а безпідставно збереженими.
У зв'язку з наведеним апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 року у справі №904/5147/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30.10.2020р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Березкіна
Суддя Е.В.Орєшкіна