30.10.2020 року м.Дніпро Справа № 908/605/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Подобєда І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020, ухвалене суддею Азізбекян Т.А., повний текст якого складений 27.07.2020 у справі №908/605/20
за позовом Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", м. Запоріжжя
про стягнення штрафу в сумі 89579,78 грн.,
Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” про стягнення штрафу в сумі 89579,78 грн. за договором № 16159/01 від 27.12.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині купівлі електричної енергії (перевищено фактично куплений обсяг електричної енергії порівняно із замовленим обсягом електричної енергії), що є підставою для нарахування штрафу, передбаченого п.5.4.2 договору та обов"язком відповідача його сплатити відповідно до п.п.5.1.6 договору.
У відзиві на позов відповідач заперечив позовні вимоги з підстав відсутності його вини у порушенні зобов"язання; заявив клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій до 0,5% від заявленої суми.
26.05.2020 до Господарського суду Запорізької області відповідачем також подано окреме клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 0,5% від заявленої суми.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі №908/605/20 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції взагалі не з"ясовані обставини справи, безпідставно залишені поза увагою умови укладеного між сторонами договору №16159/01 від 27.12.2018, зокрема пункти 2.1, 3.2, 3.6, 3.7, 3.8, п.п.5.1.6 п.5.1, п.п.5.4.2 п.5.4, які визначають як порядок подачі відповідачем повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії з ОРЕ, так і відповідальність останнього у разі перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії за розрахунковий місяць від заявленого.
Матеріалами справи підтверджене перевищення фактично купленого відповідачем обсягу електричної енергії над заявленим обсягом на 17 742 869 кВт.год або на 10,02%.
За умовами п.п.5.4.2 договору позивач має право у разі перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії електропостачальником за розрахунковий місяць від заявленого (відповідно до повідомлення згідно з п.3.2 договору, з урахуванням п.3.3 договору) на величину, що перевищує 5%, нараховувати штраф у розмірі 1% від вартості об"єму електричної енергії, що перевищує 5% від заявленого обсягу електричної енергії.
Суд вказаним умовам договору та фактичним обставинам справи, доводам позивача щодо порушення відповідачем умов договору, жодної правової оцінки не надав, чим порушив як норми матеріального права, так і норми процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає про відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, вказує, що умовами п.5.4.2 договору визначена можливість (право) продавця нараховувати неустойку (штраф) за перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії, а не обов"язок. При цьому, неустойка має стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов"язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція, викладена у рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013).
Звертає увагу, що згідно умов договору, а також постанови НКРЕКП від 31.07.2018 №807, від 26.10.2018 №1268, Відповідач є, у тому числі, але не виключно, постачальником електричної енергії, на якого відповідно до п.13 розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" упродовж трьох років, починаючи з 01.01.2019, покладено виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, основними споживачами якої є фізичні особи - населення. Тому відповідач не може точно знати, який саме обсяг електричної енергії буде спожитий третіми особами - споживачами за розрахунковий період.
Відповідач не заперечує факту перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії над заявленим у червні 2019 року, але звертає увагу, що на теперішній час відсутні механізми, які встановлені чинним законодавством України, щодо визначення/прогнозування фактичного чіткого обсягу купівлі електричної енергії енергопостачальниками, оскільки споживання обсягу електричної енергії третіми особами - споживачами, є непередбачуваним. Таким чином, зауважує, що з його боку відсутній факт наявності вини (умислу або необережності), за наявності якої передбачено настання відповідальності (ст.614 ЦК України). Вказаним обставинам суд першої інстанції надав оцінку, в зв"язку з чим прийняв обґрунтоване рішення.
У відповіді на відзив, позивач заперечив його відповідність нормам ст.263 ГПК України, зокрема в частині заперечень та доводів, з наданням належних та допустимих доказів, які б спростовували обґрунтованість змісту та вимог апеляційної скарги. В той же час, зауважує, що всі доводи і заперечення відзиву зводяться до того, що умовами п.5.4.2 договору передбачене право постачальника, а не обов"язок по нарахуванню штрафу.
Вимогами як Цивільного, так і Господарського кодексу України передбачено, що зобов"язання (господарські зобов"язання) виникають, зокрема з договору. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.
Як підтверджується матеріалами справи 27.12.2018 між сторонами укладений договір, відповідно до п.2.1 якого, зокрема, позивач зобов"язався продати, а відповідач зобов"язався купувати електричну енергію з метою виконання своєї функції універсального постачальника відповідно до умов договору. Умови визначення обсягів купівлі-продажу електричної енергії визначені розділом 3 договору. Так, у п.п.3.2, 3.2.1, 3.3 договору визначено процедуру замовлення обсягів купівлі електричної енергії, шляхом надання повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а п.п.3.4-3.8 договору визначено процедуру підписання актів прийому-передачі та актів купівлі-продажу електроенергії за місяць, що відображають фактичні обсяги купівлі.
Відповідач не заперечує у своїх заявах по суті справи, поданих обом судам, наявність перевищення обсягу фактично купленої електроенергії у червні 2019 року, торбо порушення умов договору.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що за порушення зобов"язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Аналогічні приписи містяться і у Господарському кодексі.
Умовами договору, зокрема п.5.4.2 передбачене нарахування штрафу за невідповідність фактичного обсягу купівлі електроенергії замовленому обсягу (понад 5%), а п.5.1.6 договору визначений обов"язок відповідача сплатити такий штраф.
Така міра відповідальності відповідає вимогам ч.2 ст.216 ГК України. Крім того, умови договору щодо завчасного інформування оптового постачальника електричної енергії, яким є позивач, шляхом направлення йому відповідного повідомлення на заявлений обсяг електричної енергії, його дотримання і відповідність фактичним обсягам купівлі електроенергії за наслідками розрахункового місяця, відображених в актах купівлі-продажу електроенергії, спрямовані на забезпечення сталого функціонування оптового ринку електричної енергії, специфікою якого є необхідність постійного та безперервного збалансування виробництва і споживання електричної енергії. Аналогічні висновки наведені і у абз.8 п.3.1 рішення Конституційного суду України від 12.02.2002 №3-рп/2002.
Нормами ст.219 ГК України передбачено, що сторони у договорі можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від відповідальності у випадку порушення зобов"язання, а також порядок засвідчення факту виникнення цих обставин.
За умовами договору єдиною підставою для звільнення сторін від відповідальності є настання форс-мажору (обставин непереборної сили). Аналогічні положення містять і вимоги чинного законодавства, а саме ч.2 ст.218 ГК України. Втім, наведені відповідачем пояснення та доводи не дають стверджувати, що останнім вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення умов договору, та всупереч вимогам ст.614 ЦК України не доведено відсутність своєї вини в порушенні умов договору, як і не підтверджено доказами настання обставин непереборної сили.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 (колегія суддів: головуючий - Іванов О.Г., судді - Подобєд І.М., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду; з урахуванням ціни позову, положень ч.1 ст.270 ГПК України, вирішено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
28.09.2020 Державним підприємством "Енергоринок" подано до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 29.09.2020.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
27.12.2018 між Державним підприємством “Енергоринок”, далі ДПЕ, що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання”, далі Електропостачальник, який виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, укладено договір № 16159/01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого ДПЕ зобов'язується продавати, а Електропостачальник зобов'язується купувати електричну енергію з метою виконання своєї функції універсального постачальника - відповідно до умов договору.
Згідно п. 3.2 Договору Електропостачальник надає до ДПЕ Повідомлення на розрахунковий місяць до 16-00 25 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника (уповноваженої особи) Електропостачальника шляхом його завантаження на офіційний веб-сайт ДПЕ у вигляді електронного файлу. Цифрова інформація, що міститься у Повідомленні, також заноситься Електропостачальником у розроблені ДПЕ форми на офіційному веб-сайті ДПЕ. У разі порушень в роботі офіційного веб-сайту ДПЕ або порушень доступу до нього (відповідно до звернення Електропостачальника), в якості резервного способу надання Повідомлення у вигляді електронного файлу використовується електронна пошта, з наступним виконанням необхідних дій на офіційному веб-сайті ДПЕ після відновлення його роботи/доступу до нього. В Повідомленні зазначається заявлений місячний обсяг купівлі електричної енергії Електропостачальником з ОРЕ /Оптового ринку електричної енергії/ (в тому числі окремо по групі “а” та по групі “б” відповідно до Порядку), вартість заявленого обсягу купівлі електричної енергії та розміри оплати за куповану електричну енергію по етапах. Вартість зав'яленого обсягу купівлі електроенергії розраховуються за встановленою НКРЕКП прогнозованою оптовою ринковою ціною з урахуванням встановленої НКРЕКП суми місячного обсягу дотації для компенсації втрат Електропостачальника від здійснення постачання електричної енергії. Розмір оплати по етапах визначаються відповідно до Розділу 4 Договору.
Пунктом 3.3 договору визначено, що у разі необхідності, електропостачальник може скоригувати заявлений обсяг купівлі електричної енергії 15 та/або 25 числа (включно) розрахункового місяця за таких умов:
- поточний скоригований місячний обсяг купованої електричної енергії не повинен відрізнятись більш ніж на 15 процентів від заявленого чи скоригованого раніше заявленого обсягу купівлі електричної енергії;
- надання до ДПЕ скоригованого повідомлення у такому ж порядку, як це передбачено в п. 3.2 договору.
Умовами п.п. 3.6. - 3.8. Договору визначено, що ДПЕ до 11числа місяця, наступного за розрахунковим, надсилає на вказану Електропостачальником адресу електронної пошти Акт купівлі-продажу в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку № 3 до договору. ДПЕ надсилає Електропостачальнику поштою (або за письмовим зверненням Електропостачальника іншим прийнятним для сторін засобом комунікації) до 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони у двох примірниках. Електропостачальник в триденний термін після отримання Акта купівлі-продажу зі свого боку підписує його у двох примірниках та надсилає до ДПЕ один примірник поштою (або за письмовим зверненням Електропостачальника іншим прийнятним для сторін засобом комунікації).
Згідно із п.п. 4.4.1 та 4.4.2. п. 4.4. Договору Електропостачальник здійснює платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до наступного графіку оплати: не пізніше 20-го, 25-го числа та останнього банківського дня розрахункового місяця кожного разу в розмірі, не меншому 10% вартості електричної енергії, замовленої Електропостачальником (відповідно до р. 3.2 Договору) на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; не пізніше 5-го, 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем кожного разу в розмірі, не меншому 20% вартості електричної енергії, замовленої Електропостачальником (відповідно до п. 3.2 Договору) на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; Остаточний розрахунок за куплену Електропостачальником в ДПЕ електричну енергію в розрахунковому місяці на підставі Акта кулів лі-продажу, отриманого Електропостачальником відповідно до п. 3.6 Договору, здійснюється Електропостачальником до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається, як різниця між вартістю купованої Електропостачальником електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Електропостачальником за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. У разі наявності у Електропостачальника зауважень до Акта купівлі-продажу (при наявності розбіжностей), наданого ДПЕ відповідно до п. 3.6 Договору, Електропостачальник повідомляє про це ДПЕ, а остаточний розрахунок за куплену Електропостачальником в ДПЕ електричну енергію здійснюється Електропостачальником до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, у розмірі, визначеному в наданому ДПЕ Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей. У цьому випадку Електропостачальник зобов'язаний обов'язково вказати призначення платежу, в якому обов'язково зазначається відповідний договір, за яким здійснюється купівля-продаж електроенергії, та розрахунковий період.
Пунктом 4.7. Договору визначено, що ДПЕ до 13 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, направляє Електропостачальнику рекомендованим або цінним листом, або передає через уповноваженого представника рахунок-фактуру. Форма рахунку-фактури наведена в додатку № 4 до Договору.
Відповідно до п.п. 5.1.6. п. 5.1. Договору Електропостачальник зобов"язаний у випадку невідповідності місячного обсягу електричної енергії, що Електропостачальник купив у ДПЕ, обсягу електричної енергії, замовленому Електропостачальником в Повідомленні, сплатити на поточний рахунок ДПЕ штраф, який нараховано відповідно до пп. 5.4.2 Договору.
Умовами п.п. 5.4.2. п. 5.4. Договору передбачено, що ДПЕ має право у разі перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії Електропостачальником за розрахунковий місяць від заявленого (відповідно до Повідомлення згідно з п. 3.2 Договору, з урахуванням п. 3.3 Договору) на величину, що перевищує 5%, нарахувати Електропостачальнику штраф у розмірі 1% від вартості об'єму електричної енергії, що перевищує 5% від заявленого обсягу електричної енергії.
Згідно із п. 8.5. Договору, він вступає в силу з 27 грудня 2018 року та діє до 30 червня 2019 року (включно). Договір може бути розірвано в разі письмового повідомлення про це однією Стороною Договору іншої Сторони за місяць до дати розірвання Договору. В цьому випадку дія Договору в частині купівлі-продажу електричної енергії припиняється, а в частині розрахунків дія Договору припиняється після повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до змісту повідомлення № 6/пуп на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України Електропостачальника, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги від 24.05.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” на термін з 01.06.2019 по 30.06.2019 заявлено обсяг купівлі електричної енергії по групі “б” в розмірі 177000000 кВт.год. на суму 156460340,00 грн.
Згідно п.п. 4.1.1 Довідки № 8 сумарного обсягу електричної енергії, відпущеної споживачам по усіх точках комерційного обліку електричної енергії (ТКОЕЕ) Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” при виконанні ним функцій постачальника універсальних послуг на території ліцензованої діяльності ПАТ “Запоріжжяобленерго” у червні місяці 2019 року фактично отримало 194742869 кВт.год.
Отже фактичний обсяг електричної енергії купованої Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” у Державного підприємства “Енергоринок” в червні 2019 року на території ліцензованої діяльності ПАТ “Запоріжжяобленерго” склав 194742696 кВт.год.
Відповідно до умов Договору № 16159/01 від 27.12.2018 сторонами підписаний акт від 30.06.2019 купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 року, в якому зазначено обсяг електричної енергії - 196133,879 тис. кВт.год. та загальну вартість (з ПДВ) - 237083844,79 грн.
Вказаний акт купівлі-продажу підписаний уповноваженими особами Державного підприємства “Енергоринок” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” та скріплений печатками підприємств.
Враховуючи перевищення Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” заявленого обсягу купівлі електроенергії у червні 2019 року на 17742869 кВт.год., Державним підприємством “Енергоринок”, відповідно до п. 5.4.2 Договору № 16159/01 від 27.12.2018, нарахований відповідачу штраф в сумі 89579,78 грн.
17.09.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 970/32 (вих. № 01/32-16925 від 09.09.2019), в якій просив сплатити суму нарахованих штрафних санкцій в сумі 89579,78 грн. Вказана претензія отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.41).
Несплата вказаної суми неустойки (штрафу) і стала підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції констатував, що відповідач не заперечує факт перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії у червні 2019 року, втім, дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” надає універсальні послуги з постачання електричної енергії третім особами - споживачам, на закріпленій за ним території, тобто при заявленні обсягів електричної енергії, відповідач не може точно знати який саме обсяг електричної енергії буде спожитий третіми особами - споживачами за розрахунковий місяць, що виключає наявність його вини у неналежному виконанні зобов"язання. При цьому фактичний обсяг купленої електричної енергії за червень 2019 року ним оплачений у повному обсязі, що не заперечується позивачем.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини, які виникли із договору про купівлі-продажу електричної енергії №16159/01 від 27.12.2018, є господарськими зобов'язаннями, тому згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторонами майнова відповідальність передбачена у п. 5.4.2. Договору, відповідно до якого, ДПЕ має право, у разі перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії Електропостачальником за розрахунковий місяць від заявленого (відповідно до Повідомлення згідно з п.3.2 Договору, з урахуванням п. 3.3 Договору) на величину, що перевищує 5%, нарахувати Електропостачальнику штраф у розмірі 1% від вартості об'єму електричної енергії, що перевищує 5% від заявленого обсягу електричної енергії.
Пунктом 5.1.6 договору передбачений обов"язок Енергопостачальника (відповідача) сплатити нарахований у відповідності до п.5.4.2 договору штраф.
Відповідно до розрахунку позивача та прохальної частини позовної заяви до стягнення заявлено 89 579,78 грн штрафу за перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії над заявленим у червні 2019 року.
Факт перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії над заявленим у вказаному місяці 2019 року (червні) матеріалами справи доведений та відповідачем не спростований, не заперечується ним у відзиві на позовну заяву.
Судом апеляційної інстанції перевірено правильність розрахунку позивача та встановлено, що відповідний розрахунок є арифметично вірним.
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм договору та законодавства, вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов'язань за договором №16159/01 від 27.12.2018 в частині відповідності обсягів фактично купленої електричної енергії замовленому обсягу у червні 2019 року та ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення, підстави для нарахування позивачем штрафу слід визнати обґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про відмову в позові, - як такий, що не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору та суперечить матеріальним нормам права.
При цьому висновок суду щодо відсутності вини відповідача, оскільки він поставляє електроенергію споживачам - фізичним особам та не має можливості дізнатись, який обсяг електричної енергії фактично буде спожитий споживачами у розрахунковому місяці, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, таким, що не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору, зокрема п.3.3 договору, відповідно до якого відповідач мав можливість скоригувати замовлені обсяги електричної енергії, чого не зробив, а суд першої інстанції вказаному пункту договору взагалі не надав жодної оцінки.
Також не приймається до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо неможливості встановити обсяг необхідної кількості електричної енергії кінцевому споживачу та відсутності механізму, встановленого чинним законодавством України, щодо визначення/прогнозування фактичного чіткого обсягу купівлі електричної енергії енергопостачальниками, в силу того, що енергопостачальна організація, з урахуванням відпуску електричної енергії за розрахунковими засобами обліку має можливість встановити приблизний середньомісячний обсяг електричної енергії необхідної для своїх споживачів, в той час, як договором укладеним між сторонами енергопостачальнику ще і надано право скоригувати такий обсяг.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки.
Як вже зазначалось вище, відповідачем у відзиві на позов та окремим додатком заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу до 0,5% від заявленої суми.
Клопотання обґрунтоване відсутністю заборгованості за куплений у червні 2019 року обсяг електричної енергії; тим, що позивачем не надано доказів, які підтверджують наявність у нього збитків за Договором, спричинених перевищенням величин заявлених обсягів купівлі електричної енергії в червні 2019 року з обсягами фактично купленої електричної енергії для її постачання споживачам на території ліцензованої діяльності ТОВ “Запоріжжяелектропостачання”; наявності значної заборгованості побутових споживачів за отриману від відповідача електричну енергію, що вплинуло на фінансовий стан підприємства відповідача; неможливістю вплинути на боржників через заборону припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не у повному обсязі під час карантину в Україні, що впроваджено як на законодавчому рівні - Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ, так і на місцевому рівні - Протоколом №07 від 16.03.2020 позачергового засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя Запорізької міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
З положень наведених норм випливає, що суду надано можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто, по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої ст. 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Підставою для зменшення розміру штрафних санкцій є співвідношення суми таких санкцій з сумою збитків.
Тобто, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи зі ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і за відсутності у чинному законодавстві України переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таким чином, законодавство України передбачає неустойку як засіб забезпечення виконання зобов'язань й захід майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її неспівмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
У даному випадку, при вирішенні питання по зменшенню розміру штрафу суд апеляційної інстанції враховує:
- що порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (іншого позивачем суду не доведено);
- що відповідачем в повному обсязі оплачений фактично отриманий обсяг електричної енергії за червень 2019 року (позивачем вказане не заперечено);
- що відповідач є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків побутовими споживачами послуг, які виконують свої договірні обов"язки з відповідачем неналежним чином, що підтверджено звітністю про діяльність постачальника електричної енергії та звітністю про розрахунки за спожиту електричну енергію, фінансовим звітом відповідача;
- неможливість відповідача вплинути на його боржників через заборону припиненню/зупиненню надання послуг з електропостачання, навіть з урахуванням неоплати/часткової оплати таких наданих послуг.
Таким чином, з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 99,5%, проаналізувавши подані відповідачем докази наявності виключної обставини у даній справі для зменшення штрафних санкцій, взявши до уваги вищенаведені фактори, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, апеляційний господарський суд вирішив, що в даному випадку наявні підстави для зменшення розміру неустойки на 50%, в зв"язку з чим позовні вимоги слід задовольнити частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 44 789,89 грн штрафу.
Заперечення позивача щодо заявленого клопотання про зменшення розміру неустойки, зокрема щодо того, що обставини порушення зобов"язання мали місце у 2019 року, тому не можуть бути прийняті доводи заявника про обставини, які виникли у 2020 році, не приймаються колегією суддів, оскільки з позовом позивач звернувся саме у 2020 році (02.03.2020), а суд при розгляді питання щодо зменшення розміру неустойки має оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи, в тому числі, з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, які мають місце на момент подачі відповідної заяви.
Відповідно до п.п. 1, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є нез'ясування обставин, що мають значення справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, з огляду на наявність підстав для стягнення штрафу, підтверджених позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.74, 76, 77, 79 ГПК України ненадання судом оцінки умовам договору, укладеного між сторонами, колегія суддів зазначає, що вказане є підставою для задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення у справі - про часткове задоволення позовної заяви, з урахуванням зменшення розміру неустойки на 50%.
Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, що зумовлене зменшенням розміру стягуваної неустойки на 50% , судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у справі.
Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги слід компенсувати позивачу за рахунок відповідача, при цьому зменшення розміру неустойки та часткове задоволення позовних вимог в цьому випадку не впливає на розмір стягуваного судового збору.
Оскільки загальна ціна позову становить 89 579,78 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі № 908/605/20 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі №908/605/20 - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", м. Запоріжжя про стягнення штрафу в сумі 89579,78 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", м. Запоріжжя на користь Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ 44 789,89 грн штрафу, 2102,00 грн судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", м. Запоріжжя на користь Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ3153,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення .
Повне рішення складено та підписано 30.10.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя І.М. Подобєд
Суддя С.Г. Антонік