29 жовтня 2020 року
м. Рівне
Справа № 569/14092/19
Провадження № 22-ц/4815/1016/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Гордійчук С. О.
суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,
секретар судового засідання: Шептицька С.С.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Державне підприємств "Сетам", ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кожемякіна В.І. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2020 року, ухвалене в складі судді Кучиної Н.Г., у справі № 569/14092/19,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Державного підприємства " Сетам", ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недісними, визнання недісним та скасування протоколу проведення електронних торгів, в якому просив суд визнати недійсними електронні торги, проведені ДП "СЕТАМ" з реалізації нерухомого майна - нежитлових приміщень, площею 302,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (лот №341712) та визнати недійсним та скасувати протокол проведених електронних торгів № 404059 від 06.05.2019 року та акт державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 13.06.2019 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в іпотеку передавалось майно площею 213,5 кв.м., а решта - 88,7 кв.м. були добудовані спільно ним та ОСОБА_3 як подружжям пізніше. У зв'язку з цим позивач вважає, що оспорювані торги порушують його право спільної сумісної власності щодо добудови предмету іпотеки.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2020 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що рішення прийнято без повного та всебічного з'ясування обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та позовні вимоги задоволити.
Зазначає, що іпотечне майно було продано в рамках виконавчого провадження про стягнення коштів, що суперечить Закону України “Про іпотеку” та Закону України “Про виконавче провадження”.
Покликається на відсутність в постанові про опис та арешт майна боржника про те, що нежитлове приміщення загальною площею 302,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці, натомість в заявці про реалізацію арештованого майна вже значиться майно як таке, що перебуває в іпотеці.
Окрім того, зазначає, що ДП “Сетам” порушено вимоги ст. 43 Закону України “Про іпотеку”, а саме підприємством не було опубліковано повідомлення про продаж у засобах масової інформації.
Вказує, що ДП “Сетам” не направлялось письмового повідомлення про проведення прилюдних торгів ні скаржнику, як співвласнику майна, ні іпотекодавцю.
У відзивах на апеляційну скаргу, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Державне підприємств "Сетам", ОСОБА_2 заперечують доводи останньої, просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Установлено, що 06 травня 2019 року ДП «СЕТАМ» були проведені електронні торги з продажу нежитлового приміщення загальною площею 302,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке було предметом іпотеки згідно іпотечного договору №101/06 від 15 лютого 2006 року.
Відповідно до звіту про оцінку нежитлового приміщення (реєстраційний номер звіту 190206/1) загальною площею 302,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було оцінено в 2 548 200 (два мільйони п'ятсот сорок вісім тисяч двісті) грн.
Переможцем торгів стала ОСОБА_2 , що підтверджується Протоколом №404059 проведення електронних торгів.
14 червня 2019 року на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Бенецькою Русланою Богданівною було видано свідоцтво та здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 .
Реалізація нежитлового приміщення загальною площею 302,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з електронних торгів відбулась в рамках виконавчого провадження №56438500, відкритого Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в межах виконавчого провадження № 56437815, то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Іпотека є дійсною до припинення основного зобов'язання та не припинається, якщо основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, є невиконаним. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна.
Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно; стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання. Крім того, незважаючи на існуючі рішення судів, заборгованість за кредитними договорами не погашена, що у свою чергу надає банку право на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Дана позиція також відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2020 року у справі № 921/107/15-г/16.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п.2 ч. 5 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено перелік обов'язкових реквізитів, що зазначаються у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення, споруди.
Таким чином, саме в Законі України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язкові реквізити, що мають бути вказані у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Оскільки, серед таких вимог відсутня така умова, як перебування об'єкта опису в іпотеці (заставі) відповідно не вбачається порушень закону в разі не зазначення такої інформації в постанові.
Відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року, державний виконавець зазначає відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).
В заявці на реалізацію арештованого майна державним виконавцем вказано про всі умови, що впливають на укладення договору та є істотними щодо цього договору, в тому числі про наявність всіх обтяжень та про обтяження іпотекою.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Цей висновок узгоджується і з нормами ст.ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1 - 3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Для застосування вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання прилюдних торгів недійними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації та інших норм законодавства при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати прилюдних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати прилюдних торгів.
Разом з тим, оскільки зі змісту частини першої статті 215 ЦК України слідує, що підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його вчинення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а позивач такі дії не оскаржував, у зв'язку із чим його доводи щодо порушень, допущених посадовими особами державної виконавчої служби до початку торгів не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Аналогічні висновки щодо застосування норм законодавства викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі № 450/2829/17, від 04.12.2019 року у справі № 201/2257/17, від 27.03.2019 року у справі № 234/5177/17, від 11.06.2018 року у справі № 489/2306/14, від 18.04.2018 року у справі № 1423/16201/12, від 06.04.2016 року у справі № 6-116цс12 та від 24.10.2012 року у справі № 6-116цс12.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
За наведених обставин суд першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, обґрунтовано вважав, що позивача не надано належних доказів про те, що обставини, на які він посилається у позовній заяві, вплинули на результати торгів, чим порушено його права. Доказів на підтвердження вимог про визнання електронних торгів недійсними, внаслідок порушення правил проведення електронних торгів та про наявність підстав для визнання результатів електронних торгів недійсними також не надано.
Доводи апеляційної скарги проте, що ДП “Сетам” порушено вимоги ст. 43 Закону України “Про іпотеку”, а саме не було опубліковано повідомлення про продаж у засобах масової інформації не заслуговують на увагу, оскільки підприємством опубліковано інформацію про реалізацію лоту № 341712, іпотеки. Нежитлові приміщення, АДРЕСА_1 в двох друкованих засобах інформації, в газеті “Aviso” від 10.04.2019 року № 12 та в газеті “Вісті” від 12.04.2019 року № 14 (а.с. 54, 55 у т.2).
Також, не знайшли свого підтвердження доводи щодо не надіслання повідомлення про проведення прилюдних торгів, оскільки сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічних висновків у дійшов Верховний Суд України у постановах від 17 грудня 2014 року № 143цс14 та від 18 листопада 2015 року№ 6-1884цс15.
Окрім того, повідомлення про реалізацію лоту № 341712 направлено сторонам виконавчого провадження, зокрема ОСОБА_5 листом від 08.04.2019 року за № 3996/17-18-19, що підтверджується витягом із журналу вихідної кореспонденції ДП “Сетам” за 2019 рік (а.с.56 у т. 2)
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кожемякіна В.І. залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.