Рівненський апеляційний суд
Іменем України
27 жовтня 2020 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
За участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції з ДУ “Городоцький виправний центр (№131)” апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2020 року за участю учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_6 , засудженого - ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_7 , -
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2020 року відмовлено в задоволенні спільного подання ДУ “Городоцький виправний центр (№131)” та спостережної комісії при Рівненській райдержадміністрації щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 , засудженого 12 жовтня 2009 року вироком Апеляційного суду АР Крим за п.п. 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 70 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що засуджений ОСОБА_5 , який відбуває покарання за вчинення особливо тяжких злочинів, на момент прийняття процесуального рішення судом першої інстанції фактично відбув три чверті строку покарання, призначеного судом, однак його поведінка та праця не свідчить про його виправлення, а лише підтверджує належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову ухвалу, якою звільнити його умовно-достроково на невідбутий строк покарання, мотивуючи тим, що фактично відбув три четверті строку покарання, призначеного судом,має позитивну характеристику, умов відбування покарання та розпорядок дня не порушує, дотримується, як правил поведінки, так і правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, працевлаштований, має ряд заохочень, а погашені та зняті стягнення, на його думку, свідчать про те, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів виправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора щодо залишення ухвали суду без змін, перевіривши матеріали провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано лише після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення є законодавчим стимулюванням добросовісного відбування покарання засудженим, визначаючи, що саме від поведінки засудженого значною мірою залежить можливість поліпшення його правового становища.
Згідно положень ст. 81 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким" від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, та якщо засуджений сумлінною поведінкою ( стримування від порушень режиму відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, в тому числі, і в побуті) і ставленням до праці довів своє виправлення.
За змістом закону, висновок суду про виправлення засудженого має бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці не лише за час, який безпосередньо передує розгляду клопотання, а й за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Сумлінна поведінка засудженого полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи та відсутності порушень дисципліни, що само по собі ще не є підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від покарання. Сам по собі факт сумлінного ставлення засудженого до праці та задовільного реагування на заходи виховного впливу, не може служити переконливою підставою для висновку про те, що засуджений виправився та не буде продовжувати вчиняти нові злочини. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Згідно положень п. 17 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року, суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ “Городоцький ВЦ (№131)” за вчинення особливо тяжких насильницьких злочинів, до червня 2018 року відбував покарання у виправних установах у вигляді позбавлення волі, а 25.06.2018 року, відповідно до ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.05.2018 року, якою позбавлення волі замінено на більш м'яке покарання - обмеження волі, прибув у ДУ “Городоцький ВЦ (№131)”, і на момент прийняття процесуального рішення судом першої інстанції фактично відбув три чверті строку покарання, призначеного судом, кінцевий строк якого закінчується 26.10.2021 року.
Однак, характеризуючі дані на засудженого ОСОБА_5 свідчать про те, що він за час відбуття покарання в ДУ “Городоцький ВЦ (№131)” у квітні 2020 року отримав лише одне заохочення та у 2019 році два стягнення, натомість, за весь період відбуття покарання мав, як заохочення, так і шість разів притягувався до дисциплінарної відповідальності з накладенням стягнень у виді попереджень, доган та поміщення в ДІЗО. ОСОБА_5 дійсно дотримується норм і порядку відбуття покарання, що свідчить саме про добросовісне виконання ним своїх обов'язків, як особи, яка відбуває покарання, про що правомірно наголошено судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що за наявності доказів заохочень з боку адміністрації виправного центру і даних про сумлінне ставлення ОСОБА_5 до праці, у встановлений законом строк ні сам ОСОБА_5 , ні виправний центр не позбавлені права повторного звернення з клопотанням до місцевого суду щодо умовно - дострокового звільнення засудженого від покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2020 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Рівненського
апеляційного суду ОСОБА_1 . 28.10.2020 року