Провадження № 22-ц/803/8924/20 Справа № 189/65/20 Суддя у 1-й інстанції - Гукова Р. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
29 жовтня 2020 року м. Дніпро
Суддя судової палати з цивільних справ Дніпровського апеляційного суду Свистунова О.В. ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,-
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Згідно статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів, на рішення суду - протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 3,4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху, також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Як встановлено матеріалами справи, 05 серпня 2020 року було ухвалено рішення по справі, не погодившись з яким ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 17.09.2020 року (згідно штампу на конверті та поштового номеру відправлення 5002906569540).
Апелянт у своїй заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилається на те, що повний текст рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року апелянт не отримував. Про існування оскаржуваного рішення дізнався 15.09.2020 року з ЄДРСР.
Як вбачається із матеріалів справи, копія рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року отримана донькою апелянта 12.08.2020 року, що підтверджується розпискою (а.с.118).
Згідно ч. 3 ст.130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Згідно п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Оскільки кінцевий строк для подачі апеляційної скарги сплинув 11.09.2020 року, а апеляційна скарга була подана 17.09.2020 року, згідно штампу на конверті та поштового номеру відправлення 5002906569540, тому строк на апеляційне оскарження є пропущеним, а підстави на які посилався апелянт визнані неповажними.
Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням звернення до суду тощо.
Отже, у разі оскарження судового рішення зі спливом значного періоду часу, заявником має бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Проте, будь-яких обставин, які є об'єктивно непереборними та переконливо підтверджують неможливість оскарження рішення суду першої інстанції заявником вказано не було.
У зв'язку з вищезазначеним, апеляційна скарга була залишена без руху з наданням апелянту десятиденного терміну з дня вручення ухвали, для звернення до суду апеляційної інстанції із обґрунтованою заявою щодо підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з належними доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 ЦПК України.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
09 жовтня 2020 року апелянтом отримана копія зазначеної ухвали суду, що підтверджується поштовим повідомленням, проте на теперішній час недоліки зазначені в ухвалі судді усунуто не було.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Принцип правової визначеності - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової визначеності, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року подана з пропуском встановленого законом строку та наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку з урахуванням викладеного не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України,-
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з цього часу.
Суддя: О.В.Свистунова