29 жовтня 2020 року справа № 580/3357/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення коштів,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м.Черкаси, вул. Смілянська, 57, далі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по грошовому забезпеченні у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 24.06.2020 у сумі 11664 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 в сумі 3179 грн. 13 коп.;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника, починаючи з наступного дня після подання такої заяви після звільнення, а саме з 25.07.2020 по день ухвалення рішення судом.
Ухвалою суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період проходження ним служби в патрульній поліції м. Черкаси з 01.03.2016 по 24.06.2020 йому не виплачувалась доплата за службу в нічний час на загальну суму 11664 грн., що на думку позивача є порушенням Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Крім того, на думку позивача, відповідачем протиправно не виплачено йому заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 в сумі 3179 грн. 13 коп.
Відповідача позов не визнав, проти заявленого адміністративного позову заперечив та надав письмовий відзив на позов в якому зазначив, що позивачу виплачено доплату за службу в нічний час: у травні 2016 року за квітень у сумі 273 грн. 50 коп.; у червні 2016 року за травень у сумі 210 грн.; у серпні 2016 року за липень у сумі 23 грн. 75 коп.; у вересні 2016 року за серпень у сумі 228 грн.; у жовтні 2016 року за вересень у сумі 226 грн. 70 коп.; у листопаді 2016 року за жовтень у сумі 250 грн. 94 коп.; у грудні 2016 року за листопад у сумі 68 грн. 01 коп.; у лютому 2017 року за січень у сумі 326 грн. 23 коп.; у березні 2017 року за лютий у сумі 302 грн. 58 коп.; у квітні 2017 року за березень у сумі 187 грн. 72 коп.; у жовтні 2019 року за вересень у сумі 339 грн. 63 коп.; у листопаді 2019 року за жовтень у сумі 58 грн. 94 коп.; у грудні 2019 року за листопад у сумі 247 грн.; у січні 2020 року за грудень 2019 року у сумі 281 грн. 22 коп.; у лютому 2020 року за січень у сумі 320 грн. 95 коп.; у березні 2020 за лютий у сумі 21 грн. 61 коп.; у квітні 2020 року за березень у сумі 133 грн. 79 коп.; у травні 2020 року за квітень у сумі 248 грн. 48 коп.; у червні 2020 року за травень у сумі 229 грн. 01 коп. При цьому вказано, що оскільки довідки обліку несення поліцейським служби в нічний час до відповідача за інші періоди, які зазначені позивачем, не надходили до відповідача, тому відсутні підстави для виплати надбавки за службу в нічний час. Щодо індексації грошового забезпечення відповідачем зазначено, що індексація повинна здійснюватися позивачу лише із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включення поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення за зазначеною постановою.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Кам'янському відділенні поліції Смілянського відділу поліції Головного управлінні Національної поліції у Черкаській області в період з 07.11.2015 по 16.06.2020 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1.
Відповідно до копії розстановок нарядів ОСОБА_2 в період з 01.03.2016 по 24.06.2020 включно відпрацював 248 нічних змін.
Згідно розрахункових листів позивачу здійснено доплату за службу в нічний час: у травні 2016 року за квітень у сумі 273 грн. 50 коп.; у червні 2016 року за травень у сумі 210 грн.; у серпні 2016 року за липень у сумі 23 грн. 75 коп.; у вересні 2016 року за серпень у сумі 228 грн.; у жовтні 2016 року за вересень у сумі 226 грн. 70 коп.; у листопаді 2016 року за жовтень у сумі 250 грн. 94 коп.; у грудні 2016 року за листопад у сумі 68 грн. 01 коп.; у лютому 2017 року за січень у сумі 326 грн. 23 коп.; у березні 2017 року за лютий у сумі 302 грн. 58 коп.; у квітні 2017 року за березень у сумі 187 грн. 72 коп.; у жовтні 2019 року за вересень у сумі 339 грн. 63 коп.; у листопаді 2019 року за жовтень у сумі 58 грн. 94 коп.; у грудні 2019 року за листопад у сумі 247 грн.; у січні 2020 року за грудень 2019 року у сумі 281 грн. 22 коп.; у лютому 2020 року за січень у сумі 320 грн. 95 коп.; у березні 2020 за лютий у сумі 21 грн. 61 коп.; у квітні 2020 року за березень у сумі 133 грн. 79 коп.; у травні 2020 року за квітень у сумі 248 грн. 48 коп.; у червні 2020 року за травень у сумі 229 грн. 01 коп.
Крім того згідно вищезазначених розрахункових листів встановлено, що позивачу за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує, що відповідно по ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно пп. 3 п. 5 вищевказаної Постанови №988, визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських - затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260).
Згідно п. 5 Розділу І вказаного Порядку №260, Грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач за період з 01.03.2016 по 24.06.2020 включно відпрацював 248 нічних змін.
Розрахунок: 1900 (посадовий оклад позивача у 2016 році) / 160 (тривалість робочого часу на місяць при 40-годинному робочому тижні) х 35% (доплата за службу в нічний час) = 4 грн. 15 коп. (доплата за кожну годину нічної зміни). 4 грн. 15 коп. (доплата на кожну годину нічної зміни) х 160 (кількість годин нічних змін (20 нічних змін х 8 год.) = 664 грн. 20 коп. Крім того, 2470 (посадовий оклад позивача у 2017-2020 роках) / 160 (тривалість робочого часу на місяць при 40-годинному робочому тижні) х 35% (доплата за службу в нічний час) = 5 грн. 40 коп. (доплата за кожну годину нічної зміни). 5 грн. 40 коп. (доплата на кожну годину нічної зміни) х 1824 (кількість годин нічних змін (228 нічних змін х 8 год.) = 9849 грн. 60 коп. Таким чином, загальна сума доплати позивачу за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 24.06.2020 становить 10513 грн. 80 коп.
При цьому суд врахував, що відповідно до розрахункових листів позивача, останньому здійснено нарахування та виплату доплати за службу у нічний час: у травні 2016 року за квітень у сумі 273 грн. 50 коп.; у червні 2016 року за травень у сумі 210 грн.; у серпні 2016 року за липень у сумі 23 грн. 75 коп.; у вересні 2016 року за серпень у сумі 228 грн.; у жовтні 2016 року за вересень у сумі 226 грн. 70 коп.; у листопаді 2016 року за жовтень у сумі 250 грн. 94 коп.; у грудні 2016 року за листопад у сумі 68 грн. 01 коп.; у лютому 2017 року за січень у сумі 326 грн. 23 коп.; у березні 2017 року за лютий у сумі 302 грн. 58 коп.; у квітні 2017 року за березень у сумі 187 грн. 72 коп.; у жовтні 2019 року за вересень у сумі 339 грн. 63 коп.; у листопаді 2019 року за жовтень у сумі 58 грн. 94 коп.; у грудні 2019 року за листопад у сумі 247 грн.; у січні 2020 року за грудень 2019 року у сумі 281 грн. 22 коп.; у лютому 2020 року за січень у сумі 320 грн. 95 коп.; у березні 2020 за лютий у сумі 21 грн. 61 коп.; у квітні 2020 року за березень у сумі 133 грн. 79 коп.; у травні 2020 року за квітень у сумі 248 грн. 48 коп.; у червні 2020 року за травень у сумі 229 грн. 01 коп. Загальна сума виплаченої відповідачем позивачу доплати за службу в нічний час становить в сумі 3790 грн. 90 коп.
Відтак, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу доплату за службу у нічний час за період із 01.03.2016 по 24.06.2020 на суму 6722 грн. 90 коп. (з урахуванням виплаченої доплати за службу в нічний час на загальну суму 3790 грн. 90 коп.).
Суд відхиляє посилання відповідача про не надходження графіків нарядів та довідок обліку несення поліцейським служби в нічний час, оскільки матеріалами справи підтверджений факт несення позивачем служби в нічний час, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Доводи позивача, щодо стягнення із відповідача саме 11664 грн. як доплати за службу у нічний час, є необґрунтованими, оскільки вказана сума позивачем не доведена та спростована вищевказаними розрахунками.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення доплати за службу в нічний час у сумі 6722 грн. 90 коп.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 в сумі 3179 грн. 13 коп., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/isc_u/isc2016m_u.html) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Більш того, в силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Отже, загальна сума індексації, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 2718 грн. 85 коп. (по 50,75 грн. (червень-листопад 2016 року) + по 123,20 грн. (грудень 2016 - лютий 2017 року) + по 188,80 грн. (березень, квітень 2017 року) + 198,71 грн. (травень 2017 року) + по 269,44 грн. (червень-серпень 2017 року) + по 330,06 грн. (вересень-жовтень 2017 року) (50,75 грн. х 6 + 123,2 грн. х 3 + 188,8 грн. х 2 + 198,71 грн. + 269,44 грн. х 3 + 330,06 грн. х 2 = 2718,85 грн.), тому в цій частині позов також підлягає до часткового задоволення.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника, починаючи з наступного дня після подання такої заяви після звільнення, а саме з 25.07.2020 по день ухвалення рішення судом, то суд зазначає наступне.
Законом №580-VIII та іншими спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку при звільненні і відповідальності роботодавців за несвоєчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків. Водночас такий порядок встановлений КЗпП України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Отже, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В силу положень ч. 1-2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, вказаними нормами визначено обов'язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення, а у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні та при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України положення спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум саме у строки, зазначені у статті 116 КЗпП.
Судом встановлено, що остаточного розрахунку з позивачем при звільненні не відбулося, що стало причиною виникнення спору між сторонами у цій справі (не проведено у повному обсязі доплату за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду ц постанові від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У постанові від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень статей 116, 117 КЗпП України, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012, а також правові позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені вище, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові) (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.08.2020 року в справі № 400/3151/19).
Відтак лише на момент припинення вказаного правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог. При цьому для того, щоб права працівника на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні вважалися закінченим складом правопорушення, суду необхідно встановити такі юридично значимі обставини як: 1) невиплата належних працівнику при звільненні сум; 2) проведення із ним остаточного розрахунку.
Тобто, лише факт проведення остаточного розрахунку дасть можливість для встановлення обсягу порушених прав. Інакше, навіть у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на дату судового рішення, спір не буде вирішений, адже за відсутності остаточного розрахунку права працівника на виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні далі вважатимуться порушеними.
Окрім того, суд враховує, що на необхідності проведення остаточного розрахунку, як обов'язкової підстави для звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні також звернуто увагу у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012. Так, аналізуючи положення статей 116, 117 КЗпП України, Конституційний Суд України зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (пункт 2.2 вказаного Рішення).
Таким чином, оскільки у правовідносинах між сторонами в цій справі спірна заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час та по індексації грошового забезпечення позивачу не виплачена, а остаточний розрахунок не проведений, суд вважає позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні передчасними і такими, що фактично спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться у майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату спірних сум недоплати грошового забезпечення. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 808/307/17, від 09.10.2019 року у справі № 805/1917/17-а, від 22.01.2020 року у справі 620/1982/19, від 20.05.2020 року у справі № 816/1640/17.
У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає до часткового задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036,м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 24.06.2020 в сумі 6722 грн. (шість тисяч сімсот двадцять дві) грн. 90 коп.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036,м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 30.10.2017 в сумі 2718 (дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 85 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш