29 жовтня 2020 року справа № 580/4004/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача встановити трудовий стаж позивача на підставі показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку, визначеному п. 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, та прийняти рішення, яким призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що відповідач в супереч вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 протиправно не встановив трудовий стаж позивача на ЗАТ «НВФ «Прінт» згідно показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки позивач не має необхідного страхового стажу, у зв'язку з тим, що до загального стажу позивача не зараховано період з 02.02.1990 до 01.12.1997 в ЗАТ «НВФ «Прінт», оскільки у трудовій книжці позивача у наказі про звільнення зазначено неправильний рік (запис на звільнення 01.12.1997 зазначено наказ від 28.11.1992 №62-к). Крім того, відповідачем надіслано запит до ліквідатора ЗАТ «НВФ «Прінт» (арбітражного керуючого ОСОБА_4 ) щодо підтвердження стажу роботи позивача на вказаному підприємстві та після одержання відповіді позивача буде повідомлено додатково
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати до страхового стажу період роботи в ЗАТ «НВФ «Прінт».
Листом від 17.06.2020 №2138-2362/Ш-03/8-2300/20 відповідач повідомив позивача, що до загального стажу позивача не зараховано період з 02.02.1990 до 01.12.1997 в ЗАТ «НВФ «Прінт», оскільки у трудовій книжці позивача у наказі про звільнення зазначено неправильний рік (запис на звільнення 01.12.1997 зазначено наказ від 28.11.1992 №62-к). Крім того, відповідачем надіслано запит до ліквідатора ЗАТ «НВФ «Прінт» (арбітражного керуючого ОСОБА_4 ) щодо підтвердження стажу роботи позивача на вказаному підприємстві та після одержання відповіді позивача буде повідомлено додатково.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено право громадян України на державне пенсійне забезпечення.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з наведених вище норм слідує, що ОСОБА_1 не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносились відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 25.04.2019 у справі №159/4178/16-а та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17.
Необхідно зазначити, що правова норма статті 62 вказаного Закону передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або записів у ній, стаж підтверджується у відповідності з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Із матеріалів справи судом встановлено, що період роботи позивача 02.02.1990 до 01.12.1997 в ЗАТ «НВФ «Прінт» не зарахований позивачу до стажу роботи, оскільки у трудовій книжці позивача у наказі про звільнення зазначено неправильний рік (запис на звільнення 01.12.1997 зазначено наказ від 28.11.1992 №62-к).
Згідно п. 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пп. 17, 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. У такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Таким чином, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації - лише в тому випадку, якщо відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку №637.
Судом встановлено, що відповідачем надіслано запит до ліквідатора ЗАТ «НВФ «Прінт» (арбітражного керуючого ОСОБА_4 ) щодо підтвердження стажу роботи позивача на вказаному підприємстві, тому трудовий стаж позивача може бути встановлений на підставі показань не менше двох свідків лише після одержання відповіді ліквідатора ЗАТ «НВФ «Прінт».
Крім того, позивачем до матеріалів позову не надано доказів того, що гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 дійсно працювали з позивачем на ЗАТ «НВФ «Прінт» та мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони можуть підтвердити роботу позивача на цьому товаристві.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Гайдаш