Справа № 560/1700/20
іменем України
28 жовтня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 04.04.2019 року №0030512-5106-2212, №0030513-5106-2212 та податкову вимогу від 03.09.2019 року №216919-15.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 "Про встановлення та затвердження місцевих податків і зборів на 2018 рік на території Новоушицької селищної ради, яка входить до складу Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади", яким визначені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, скасоване рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 №560/1818/19. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що формування та вручення позивачу спірних податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік здійснене до 01.07.2019 згідно діючих ставок органу місцевого самоврядування, які прийняті і оприлюднені належним чином. Позивач не надав доказів виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 №560/1818/19. Зазначає, що на момент винесення податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 04.04.2019 № 0030512-5106-2212 на суму 19350,29грн, форми "Ф" від 04.04.2019 №0030513-5106-2212 на суму 4761,72 грн діяв підпункт 5.2.2.2 рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради Новоушицько району Хмельницької області VII скликання від 23.06.2017 року №11, яким встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців які здійснюють (займаються) комерційну діяльність. Ставка податку в розмірі 1.5 % скасована лише 28.10.2019 року. Враховуючи викладене, в задоволені позову просить відмовити.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Відповідно до Свідоцтва про право власності індексний номер серії НОМЕР_2 від 19.06.2012 року ОСОБА_1 на праві приватної власності, зареєстрованому 19.06.2012 року, належить нежитлова будівля, магазин молочних продуктів, м'ясних та рибних продуктів загальною площею 346,5 кв.м., розташована в смт.Нова Ушиця вул.Стара поштова, та на праві приватної спільної часткової власності 1/3 частки будівлі ветеринарної аптеки, яка розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2018 року, індексний номер витягу 112139900.
Рішенням позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 встановлені ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність.
Згідно з пунктом 5.2.2.2 вказаного рішення ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність, встановлюється у розмірі 1,5 відсотки мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр загальної площі для об'єктів нежитлової нерухомості, які розташовані (знаходяться) на території смт. Нова Ушиця, яка входить до складу Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади.
На підставі вказаного рішення, Головне управлінням ДФС у Хмельницькій області прийняло:
податкове повідомлення-рішення №0030512-5106-2212 від 04.04.2019, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 19350,29 грн за 2018 рік;
податкове повідомлення-рішення №0030513-5106-2212 від 04.04.2019, яким визначило позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 4761,72 грн за 2018 рік.
У зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно в установлені законодавством строки, позивачу сформована та надіслана податкова вимога від 19.09.2019 №560/1818/19.
Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, та вимогою звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Згідно з підпунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст.266 ПК України).
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Рішенням позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 встановлена ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність.
Згідно з пунктом 5.2.2.2 вказаного рішення ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність, встановлюється у розмірі 1,5 відсотки мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр загальної площі для об'єктів нежитлової нерухомості, які розташовані (знаходяться) на території смт. Нова Ушиця, яка входить до складу Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади.
На підставі вищевказаного рішення відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 року № 0030512-5106-2212 та №0030513-5106-2212.
Разом з тим, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №560/1818/19 визнано протиправним та нечинним пункт 5.2.2.2 рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11, яким встановлена ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, які здійснюють (займаються) комерційну діяльність. Вказане рішення набрало законної сили 28.10.2019.
Втрата чинності нормативно-правового акта відбувається з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (стаття 255 Кодексу адміністративного судочинства України) відповідно до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Розгляд і вирішення адміністративних справ про оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині, здійснюється з огляду на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Мушта проти України"; §§ 47, 52 рішення у справі "Пономарьов проти України").
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України). Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (C.G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, пункт 39), «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, пункт 170)).
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
В рішенні у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.
Вчинення органом державної влади дії (прийняття рішень) з порушенням приписів Конституції України та Закону, який регулює відповідні правовідносини, призводить до визнання таких дій (рішень) незаконними та відсутності правових наслідків таких дій (рішень).
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27 січня 2016 року по справі №21-425а14.
Оскільки чинним Податковим кодексом України мінімальна ставка податку не передбачена, а рішення Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 визнано протиправним та нечинним в частині визначення ставки податку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Позивач не зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке визнано в судовому порядку протиправним та нечинним в частині пункту 5.2.2.2.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Суд зазначає, що застосування до осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №160/1088/19 (К/9901/36421/19) від 10 березня 2020 року.
Тому, протиправні положення рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11 в частині пункту 5.2.2.2 не можуть мати правових наслідків для позивача у вигляді обов'язку виконання вимоги Головного управлінням ДФС у Хмельницькій області від 03.09.2019 року №216919-51, щодо сплати податку визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 04.04.2019 №0030512-5106-2212 та №0030513-5106-2212 на підставі неправомірного рішення органу місцевого самоврядування.
Отже, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 №0030512-5106-2212 та №0030513-5106-2212 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи з ставки податку, встановленої рішенням позачергової сесії Новоушицької селищної ради від 23.06.2017 №11, підлягають скасуванню.
Вирішуючи позовні вимоги щодо скасування податкової вимоги "Ф" від 03.09.2019 року за №216919-51, винесеної в тому числі і на підставі оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 04.04.2019, суд враховує, що вона підлягає скасуванню в частині суми податкового боргу по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, як власниками нежитлової нерухомості за 2018 рік в розмірі 23994,53 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги необхідно задовольнити.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства сплачений позивачем судовий збір слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 04 квітня 2019 року №0030512-5106-2212 та №0030513-5106-2212.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 03.09.2019 року №216919-51, видану Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області на ім'я ОСОБА_1 із зазначенням суми податкового боргу по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, як власниками нежитлової нерухомості за 2018 рік в розмірі 23994,53 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1681,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук