Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 жовтня 2020 року № 520/8213/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61022), третя особа Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання бездіяльності протиправною та зняття арешту з майна,
установив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить: визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області правонаступником якого є Міськрайонний відділ Державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) щодо не зняття арешту накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження серії АА № 051443 від 20.09.2010 року; зняти арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна належного ОСОБА_1 , який був накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження серії АА № 051443 від 20.09.2010 року, яка була винесена виконавцем Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області та зобов'язати Міськрайонний відділ Державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) вчинити необхідні дії щодо зняття арешту невизначеного майна, всього нерухомого майна належного ОСОБА_1 .
Ухвалою від 06.07.2020 у справі відкрито провадження. Ухвалою від 27.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду в порядку, визначеному п.8 ч.1 ст.240 КАС України.
В судове засідання сторони не прибули, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, отже, враховуючи положення ст.205, 229 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем недотримано вимоги Закону України "Про виконавче провадження" в частині зняття арешту, що обумовило звернення до суду.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому з посиланням на положення ст.37,40,59 Закону України «Про виконавче провадження» проти задоволення позовних вимог заперечував.
Третя особа правом надання пояснень не скористалася.
Судовим розглядом встановлено, що Сумським районним судом Сумської області відносно позивача видано виконавчий лист 1-79/10 від 09.08.2010 про стягнення штрафу у розмірі 12 тис. грн на користь держави; виконавчий лист 1-79/10 від 18.06.2010 про конфіскацію в дохід держави грошові кошти в сумі 2800 дол. США, вилучені в ході особистого обшуку у ОСОБА_1 19.09.2009 року, якими він планував розрахуватися з ОСОБА_2 за контрабандне переміщення ікри лососевої з території Росії на територію України, що знаходяться на відповідальному зберіганні у фінансовому відділу управління СБУ в Сумській області; виконавчий лист 1-79/10 від 18.06.2010 про конфіскацію всього належного ОСОБА_1 майна; виконавчий лист 1-79/10 від 18.06.2010 про конфіскацію всього належного ОСОБА_1 майна; виконавчий лист 1-79 від 18.06.2010 про конфіскацію в дохід держави мобільного телефону «Nokia», модель 6700c-1, ІМЕІНОМЕР_5 ,з sim-карткою мобільного оператора "Київстар", серійний номер НОМЕР_2 , мобільний телефон «NOKIA» модель -6300, IMEI НОМЕР_3 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_4 , що зберігаються в камері речових доказів УСБУ в Сумській області .
Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що позивачу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стало відомо про арешт невизначеного майна, всього нерухомого майна, яке належить йому на праві власності.
Зазначене обтяження накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 051443 від 20.09.2010 р. Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області та зареєстрована під № 10352992, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Позивач 27.03.2020 звернувся до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), який є правонаступником Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області, із запитом, в якому прохав надати копію документів виконавчого провадження, повідомити про стан виконавчого провадження тощо.
Листом від 06.04.2020 № 28610 позивача повідомлено про те, що на примусовому виконанні в Люботинському МВ ДВС ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 21566230, відкрите 20.09.2010 з примусового виконання виконавчого листа 1-79/2010 виданого 07.07.2010 Сумським районним судом про конфіскацію всього майна належного ОСОБА_1 .
18.05.2020 р. позивач звернувся до Відділу ДВС із вимогою про скасування арешту майна, на яку листом від 11.06.2020 № 40601 повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту.
Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що постановою державного виконавця відділу ДВС Люботинського управління юстиції Харківської області ВП 21566230 від 20.09.2010 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом 1-79/2010 виданому 07.7.2010 про конфіскацію всього належного ОСОБА_1 майна.
Постановою про повернення виконавчого документа ВП 21566230 від 17.11.2010 вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу в порядку п.2 ч.1 ст.401 Закону України «Про виконавче провадження» та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. (а.с.37).
Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІУ (у редакції, що діяла на момент винесення постанови) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно із частиною 1 статті 55 Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІУ арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Приписами ст.40,401 Закону України «Про виконавче провадження» ( в ред. чинній на момент винесення постанови) визначено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві в тому числі: 2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.
Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної скарги до розгляду. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна та на момент існування виконавчого провадження відносно позивача), у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 №1404 "Про виконавче провадження", а саме ч.1 ст.40.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Аналогічні положення містяться у п.1 р.10, п.2,4 р.11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями", затверджених наказом Мінюсту від 07.06.2017 за № 1829/5 якими визначено, що завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Справи (документи), які підлягають знищенню, включаються до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, який формується Системою.
Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Згідно листа відповідача від 06.04.2020 № 28610 виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на майно позивача, знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Суд зазначає, що постановою про повернення виконавчого провадження від 17.11.2010 ВП № 21566230 припинено чинність арешту майна боржника (позивача по справі) та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, проте арешт майна містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуженням об'єктів нерухомого майна (а.с.11-12).
Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів того, що відносно позивача на момент розгляду справи наявні відкриті виконавчі провадження.
Отже, відсутність виконавчих проваджень, в яких позивач виступає як боржник, припинення чинності арешту майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення відносно позивача, свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання відносно позивача, а отже, і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.
Відповідно до ч.2,5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404 (в редакції, на момент звернення позивача до суду), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За правилами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність відкритого виконавчого провадження та не підтверджено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на майно позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст.72-77, 242-246, 255, 268-272, 287 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області правонаступником якого є Міськрайонний відділ Державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) щодо не зняття арешту накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження серії АА № 051443 від 20.09.2010 року.
Зобов'язати Міськрайонний відділ Державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) зняти арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна належного ОСОБА_1 , який був накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження серії АА № 051443 від 20.09.2010 року, яка була винесена виконавцем Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.