29 жовтня 2020 року м. Рівне №460/6959/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Н.З. Минько та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Грабовський Віталій Анатолійович,
відповідача: представник Рогозін Богдан Святославович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс"
доРівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)
про визнання неправомірними дії, визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" звернулося до суду з позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просило визнати неправомірними дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Рогозіна Б.С. по прийняттю постанови про стягнення виконавчого збору ВП №61590855 від 06.04.2020 року та визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Рогозіна Б.С. про стягнення виконавчого збору ВП №61590855 від 06.04.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що виконавчий лист №2-11293/10, виданий 28.01.2014 Рівненським міським судом Рівненської області, про зобов'язання позивача виконати зобов'язання за договором про інвестування в будівництво житла від 22.11.2005 шляхом здійснення будівництва та здачі в експлуатацію індивідуального шестикімнатного двоповерхового цегляного будинку, загальною проектною площею 219,80 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Л.Українки, 21, відповідно до договору про інвестування в будівництво житла від 22.11.2005 та проектно-кошторисної документації. Стверджує, що на сьогоднішній день існує дві винесених постанови про стягнення з позивача виконавчого збору щодо одного і того ж виконавчого документа на різні суми, а саме: постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360,00 грн. від 09.10.2015 в межах ВП № 46340581 та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 18892,00 грн. від 06.04.2020 в межах ВП № 61590855. Вважає, що при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 61590855 від 06.04.2020 державним виконавцем порушено вимоги ч. 6 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Тому позивач вважає, що дії державного виконавця по прийняттю такою постанови є неправомірними, і вона підлягає скасуванню. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 20.10.2020 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 29.10.2020.
В судовому засіданні представник позивача, з підстав наведених у позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.
Представник відповідача, у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та вказав, що відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний винести одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення спірної постанови є правомірними. Крім того вказав, що при визначенні суми виконавчого збору, яка підлягає стягненню, державний виконавець зобов'язаний керуватися вимогами ч. 6 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, 28.01.2014 Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист № 2-11293/10 про зобов'язання позивача виконати зобов'язання за договором про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 22.11.2005 шляхом здійснення будівництва та здачі в експлуатацію індивідуального шестикімнатного двоповерхового цегляного будинку, загальною проектною площею 219,80 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Л.Українки, 21, відповідно до договору про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 22.11.2005 та проектно-кошторисної документації.
Судом встановлено, що вказаний виконавчий лист перебував на виконанні відділу державної виконавчої служби двічі.
Так, 05.02.2015 державним виконавцем на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46340581 з примусового виконання виконавчого листа № 2-11293/10, виданого Рівненським міським судом Рівненської області. Вказаною постановою встановлено строк виконання рішення суду боржником (ТОВ "Рівненський МЖК") до 12.02.2015.
09.10.2015 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360,00 грн.
04.03.2020 державним виконавцем у межах ВП №46340581 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ( ОСОБА_1 ) на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
У подальшому ОСОБА_1 повторно пред'явив до виконання виконавчий лист №2-11293/10, виданий Рівненським міським судом Рівненської області 28.01.2014.
У зв'язку з цим, 06.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61590855 з примусового виконання виконавчого листа № 2-11293/10, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 28.01.2014. Вказаною постановою встановлено строк виконання рішення суду боржником (ТОВ "Рівненський МЖК" ) протягом 10 робочих днів.
Також 06.04.2020 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. у межах ВП №61590855.
Вважаючи постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 06.04.2020 ВП № 61590855 протиправною, а дії державного виконавця по її прийняттю неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання неправомірними дії та скасування постанови.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.
Таким чином, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 ст. 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Як свідчать матеріали справи, на момент первинного пред'явлення до виконання виконавчого листа №2-11293/10, виданого 28.01.2014 Рівненським міським судом, та винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 09.10.2015 в межах ВП №46340581, діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).
Судом встановлено, сторонами не заперечується, що виконавче провадження ВП №46340581 з примусового виконання виконавчого листа №2-11293/10, виданого 28.01.2014 Рівненським міським судом, згідно з постановою державного виконавця від 04.03.2020 завершене на підставі п. 1 ч. 1 ст.37 Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стяґувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами ч. 5 цієї статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Отже, положення п. 5 ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ, державний виконавець повинен був відкрити виконавче провадження за постановою від 09.10.2015 ВП № 46340581 про стягнення з ТОВ "Рівненський МЖК" виконавчого збору в сумі 1360,00 грн., однак доказів відкриття такого виконавчого провадження сторони не подали.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що жодних коштів на виконання постанови від 09.10.2015 ВП № 46340581 про стягнення з ТОВ "Рівненський МЖК" виконавчого збору в сумі 1360,00 грн. з позивача не стягнуто та останнім не сплачено.
Водночас, за ч. 6 ст. 27 Закону №1404-VІІІ у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Отже, при повторному пред'явленні державному виконавцю до виконання виконавчого листа № 2-11293/10, виданого 28.01.2014 Рівненським міським судом Рівненської області, виконавчий збір міг стягуватися в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання - 1360,00 грн.
Водночас, постановою про стягнення виконавчого збору № 61590855 від 06.04.2020 з боржника (позивач) стягнуто виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн., що більше від суми виконавчого збору, який не був стягнутий під час попереднього виконання за постановою № 46340581 від 09.10.2015.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи постанову від 06.04.2020 ВП № 61590855, діяв в порушення порядку, визначеного ч. 6 ст. 27 Закону №1404-VIII, оскільки зі змісту постанови про стягнення виконавчого збору № 61590855 від 06.04.2020 вбачається, що з боржника стягнуто виконавчий збір у значно більшому розмірі, ніж розмір нестягнутого виконавчого збору за постановою про стягнення виконавчого збору №46340581 від 09.10.2015.
Таким чином, визначення відповідачем у спірній постанові про стягнення виконавчого збору його розміру в сумі 18892,00 грн. є необґрунтованим, безпідставним, таким, що суперечить вимогам чинного на час прийняття оскаржуваного рішення законодавства, а тому є протиправним.
Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що дії державного виконавця по прийняттю постанови про стягнення виконавчого збору ВП №61590855 від 06.04.2020 є неправомірними, а постанова державного виконавця ВП №61590855 від 06.04.2020, про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. не відповідає вимогам ч. 6 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження обставин правомірності та обґрунтованості своїх дій і прийнятого рішення. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судові витрати у розмірі 4204,00 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 754 від 12.10.2020 що наявне в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" (вул. Гайдамацька, 13-Б, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 13988757) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Замкова, 22а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 35007146) про визнання неправомірними дії, визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Рогозіна Б.С. по прийняттю постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 61590855 від 06.04.2020.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Рогозіна Б.С. про стягнення виконавчого збору ВП № 61590855 від 06.04.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" (код ЄДРПОУ 13988757, вул. Гайдамацька, 13-Б, м. Рівне, 33003) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Замкова, 22а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 35007146) судові витрати у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 29 жовтня 2020 року.
Суддя Д.П. Зозуля