Справа № 420/6759/20
29 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південного управління ГУ ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, вимоги, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південного управління ГУ ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №0199135005 від 24 жовтня 2019 року та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2020 року №Ф-18560-50.
Ухвалою суду від 28.07.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 02.09.2020р. ухвалено перейти до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що не погоджується із оскарженими рішенням №0199135005 від 24.10.2019р. та податковою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2020 року №Ф-18560-50. Позивач вказав, що згідно акту №235139-50 від 04.02.2020р. «звірка по розрахункам зі сплати єдиного внеску, нарахування роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності за 2019 рік» ФОП ОСОБА_1 має заборгованість станом на 01.01.2019р. у розмірі 36 635,50 грн. Вказана заборгованість виникла внаслідок того, що ФОП ОСОБА_1 здійснив платіж допустивши технічну помилку, що стало причиною перерахування коштів у розмірі 37 021,11 грн. до того ж органу, але на інший рахунок, а саме - «для сплати платежів та зборів для фізичних осіб-підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність». Разом з тим, як зазначив позивач, 21.01.2019р. він самостійно здійснив виправлення технічної помилки щодо невірного перерахування коштів, шляхом подання до ГУ ДПС в Одеській області заяви про зарахування коштів на вірний рахунок та відповідну операцію з переведення коштів на вірний рахунок відображено в акті №235137-50 від 04.02.2020р. Позивач зазначив, що згідно акту №235139-50 від 04.02.2020р. ФОП ОСОБА_1 станом на 21.12.2019р. має заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахованої роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності за 2019 рік у розмірі 9 598,60 грн. та несплачену пеню у розмірі 12 576,93 грн., що створює розбіжності між даним актом та вимогою. Позивач наголосив, що наявність будь-якої заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в проміжку з 23.05.2017р. по 06.04.2020р. не відповідає дійсності, що підтверджується звітністю про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску і квитанції про сплату єдиного внеску за весь зазначений період з 23.05.2017р. по 29.02.2020р. Позивач також вказав, що згідно інформації, що була надана інспектором ГУ ДПС в Одеській області, ГУ ДПС в Одеській області наклало штраф на суму, що була через технічну помилку перерахована на невідповідний рахунок, а подальші здійснені сплати суми єдиного внеску за вірними реквізитами зараховувались в рахунок погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені, всупереч вказаним у платіжках призначеннях платежу, що стало причиною постійного прострочення сплати суми єдиного внеску та накладення нових штрафних санкцій та пені. Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та практику Верховного Суду зазначив, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
04.09.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується з вимогами позивача та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Так, відповідач вказав, що згідно даних інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71010000 за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість за 2017 рік у сумі 10 582,00 грн., за 2018 рік у сумі 26053,50 грн. в зв'язку з тим, що роботодавець подав звіти до Приморської ДПІ додаток 4 «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за квітень - грудень 2017 рік, за січень - грудень 2018 рік, а сплата на відповідний рахунок не надійшла. За 2019 рік проведено нарахувань згідно зданих звітів на 61 870,21 грн., всього за три роки нараховано 98 505,71 грн., а сплата склала 88 907 грн., в тому числі 19.03.2019р. було перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший, платіжним дорученням №136 від 19.03.2019р. згідно заяви ОСОБА_1 від 21.01.2019р. №6713/М/15-32 у сумі 37 021,11грн. За таких обставин, як зазначив відповідач, за період з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня, що настає за днем подання заяви платником, застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня за несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на суму 24 737,92 грн. за період 23.05.2017 року по 06.09.2019р. згідно рішення від 24.10.2019 р. №0199135005. У зв'язку з викладеним та посилаючись на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
14.09.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказав, що не погоджується із доводами викладеними відповідачем у відзиві, посилаючись на те, що згідно з доданими до відзиву документами, а саме розрахунку штрафної санкції стає зрозумілим порядок розрахування штрафних санкцій (пені та штрафу) за період 23.05.2017р. по 06.09.2019р. тобто, Головне управління ДПС в Одеській області здійснило нарахування саме штрафних санкцій за весь зазначений період - на загальну суму - 24737,92грн., однак походження недоїмки на кінець 2017 - початок 2018 року відповідач не надає. У зв'язку з викладеним та посилаючись на те, що твердження наявності боргу за квітень-грудень 2017 року спростовується наявним у матеріалах справи за цей період копіями звітності та платіжними дорученнями на сплату відповідних коштів, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Учасники справи повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання їх представники не з'явились. 20.10.2020р. до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України судом продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Південного управління у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області №0199145005 від 24.10.2019р. застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 12160,99грн. та пеню у розмірі 12576,93грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.05.2017р. по 06.09.2019р. (а.с.5 т.2).
Поряд з цим, Південним управлінням у м.Одесі ГУ ДПС в Одеській області виставлено ОСОБА_1 вимогу від 06.04.2020р. №Ф-18560-50, згідно якої загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 31.03.2020р. становить 21358,19 грн. (а.с.10 т.1).
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. N 2464-VI.
Згідно із п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до положень ч.7, 8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Частинами 10, 11 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом
Згідно із ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Частиною 5 ст.45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" 05.04.2001р. №2346-III визначено, що під час використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Як встановлено судом під час з'ясування офіційних обставин справи позивачем своєчасно подавались звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів та своєчасно сплачувались зазначені ним суми ЄСВ за періоди квітень 2017 року - вересень 2019 року, що підтверджується наданими до суду звітами та квитанціями про сплату (а.с.23-179 т.1), однак вказані кошти помилково сплачувались до ГУ ДКСУ в Одеській області - на р/р 37198204011553 ДПІ у Приморському районі (кбк 71040000), замість вірного р/р37191201011553 ДПІ у Приморському районі в КОР платника (кбк 71010000).
При цьому, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до начальника Південного управління м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області із заявою від 21.01.2019р. про перенесення переплати у сумі 37 021,11грн. по ЄСВ з кбк 71040000 на ЄСВ найманих працівників кбк71010000 (а.с.11 т.2).
Згідно службової записки заступника начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Південного управління у м.Одесі ГУ ДФС в Одеській області від 12.03.2019р. адресованої начальнику Південного управління у м.Одесі ГУ ДФС в Одеській області, відділ адміністування податків і зборів з фізичних осіб Південного управління у м.Одесі ГУ ДФС в Одеській області на підставі листа платника єдиного внеску від 21.01.2019р. №6713/М/15-32 ОСОБА_1 узгодив перерахування коштів по ОСОБА_1 з р/р НОМЕР_1 ДПІ у Приморському районі (кбк 71040000), замість вірного р/р 37191201011553 ДПІ у Приморському районі в КОР платника (кбк 71010000) у сумі 37021,11 грн. (а.с.12 т.2).
У ході судового розгляду справи представник відповідача не заперечував того, що рахунок на який були сплачені позивачем вказані кошти є також рахунком Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у ГУ ДКСУ в Одеській області.
Разом з тим, помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів - податкового органу не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк.
Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом по справі №813/2487/17.
При прийнятті рішення суд враховує правову позицію у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Враховуючи викладене та те, що позивачем виконано зобов'язання зі сплати єдиного внеску у встановлені Законом терміни та розмірі, суд вважає, що відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та відповідно позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №0199135005 від 24 жовтня 2019 року та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2020 року №Ф-18560-50, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з квитанції від 16.07.2020р. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у загальному розмірі 840,80 грн.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає наявні підстави для стягнення солідарно з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.
Щодо заявленого позивачем у прохальній частині позовних вимог клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн., судом встановлено наступне.
Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи вищевикладене та те, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат позивач не подав до суду жодних доказів понесення витрат у визначений ним сумі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Південного управління у м.Одесі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0199135005 від 24 жовтня 2019 року.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06 квітня 2020 року №Ф-18560-50.
Стянути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, м. Одеса, вул. Семінарська,5 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Стянути з Південного управління у м.Одесі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (м.Одеса, пр-т Ак. Глушка 17/2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.