Справа № 420/6039/20
29 жовтня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування наказу, -
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №3 «СК» від 02.12.2014 року про скасування державної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ в Одеській області за №ОД18211097617 від 08.12.2011 року.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Судом розглянуто клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цій справі та 29 жовтня 2020 року прийнято рішення про відмову у його задоволенні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позов обґрунтований тим, що у позивача наявний дозвіл на виконання будівельних робіт, недостовірних даних зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації не містить, а тому винесення оскаржуваного наказу відповідачем є безпідставним. Крім того, позивач зазначає, що проведення перевірок даних Декларації обмежено часовими рамками та в разі реєстрації права власності на об'єкт він може бути самочинним.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про зупинення провадження у цій справі, в задоволенні якого судом відмовлено. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не наданий.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Авангардівської селищної ради ХХІ сесії ХХІІІ скликання №336 від 8 грудня 2000 року зареєстрований договір дарування ОСОБА_1 земельних ділянок АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 з наданням державних актів на право власності на ці земельні ділянки після досягнення нею повноліття.
Рішенням Авангардівської селищної ради ХХХІ сесії ІІІ скликання №725-ІІІ від 14 жовтня 2005 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель на придбаній нею присадибній земельній ділянці площею 0,0915 га по АДРЕСА_1 .
Позивачем 04.09.2007 року отриманий Будівельний паспорт за №198 на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 , 13.09.2007 року отриманий Дозвіл на виконання будівельних робіт №329 за цією адресою, проведені будівельні роботи, 19.08.2010 року позивачем отриманий Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Також в матеріалах справи наявні проекти щодо газифікації зазначеного будинку, підключення його до водопостачання та електропостачання в 2008-2009 роках.
Позивачем подана на реєстрацію та 8 грудня 2011 року за №ОД18211097617 зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Декларація про готовність об'єкта до експлуатації: двоповерхового житлового будинку з мансардою літ «А», двоповерхового гаражу - літньої кухні з підвалом літ. «Б», сараю літ. «В», ІІ категорії складності.
Крім того, 05.06.2012 року проведена державна реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем на підставі Свідоцтва про право власності на цей будинок від 22 березня 2012 року.
Однак, наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №3 «СК» від 2 грудня 2014 року скасована реєстрація Декларації про готовність об'єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 від 8 грудня 2011 року за №ОД18211097617 з підстав недостовірності даних у зазначеній декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом (у розрізі набуття права на виконання будівельних робіт, дозволу на виконання будівельних робіт від 13.09.2007 року №329).
Позивач не погодився з правомірністю зазначеного наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до положень ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 28, 29 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такої декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п'яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.
При цьому, відповідно до п. 7 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого 23 травня 2011 року Постановою Кабінету Міністрів України № 553 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених, зокрема, у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначеного документу.
Суд звертає увагу на ту обставину, що позапланова перевірка даних, зазначених в декларації про готовність об'єкту до експлуатації проводиться протягом трьох місяців з дня подання зазначеного документу, однак відповідач провів таку перевірку та скасував реєстрацію декларації через три роки, що суперечить нормам законодавства.
Зареєструвавши Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації орган ДАБІ діяв як суб'єкт владних повноважень та в силу покладених на нього законом обов'язків мав перевірити як сам об'єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об'єкта до експлуатації, проте вчинив такі дії несвоєчасно, діяв не послідовно, тощо.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорваті», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер'їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість («Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії»).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Суд звертає увагу, що відповідач скасував реєстрацію Декларації про готовність об'єкту до експлуатації через три роки після такої реєстрації та вчинив такі дії після того, як позивач пройшов всі законодавчо встановлені процедури та фактично зареєстрував право власності на об'єкт нерухомого майна, що взагалі виключає можливість визнання такого об'єкту самочинним будівництвом.
Крім того, суд зазначає, що зі змісту ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого 23 травня 2011 року Постановою Кабінету Міністрів України № 553, вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт.
Тобто, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об'єктів, які знаходяться в процесі будівництва і виключенням з цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв'язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об'єкту.
Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а.
Враховуючи всі викладені обставини, у суду є всі підстави для скасування наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №3 «СК» від 02.12.2014 року про скасування державної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ в Одеській області за №ОД18211097617 від 08.12.2011 року.
Аналогічні висновки щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень діяти послідовно та своєчасно, з дотриманням принципу «належного врядування», відсутності факту самочинного будівництва після реєстрації права власності на збудований об'єкт, викладені Верховним Судом у рішенні від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульв. Лесі Українки, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 37471912) в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про скасування наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №3 «СК» від 02.12.2014 року про скасування державної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ в Одеській області за №ОД18211097617 від 08.12.2011 року - задовольнити.
Скасувати наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №3 «СК» від 02.12.2014 року «Про скасування державної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ в Одеській області за №ОД18211097617 від 08.12.2011 року.
Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульв. Лесі Українки, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 37471912) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида
.