Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 жовтня 2020 р. Справа№200/4049/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення майнової шкоди в сумі 8290,53 гривень
Військова частини НОМЕР_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в сумі 8290,53 гривень.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач - ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 згідно накладної № 628 від 29.03.2017 року молодший сержант ОСОБА_1 отримав речове майно згідно норм забезпечення.
Наказом № 26 від 29.07.2017 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, під час здачі посади молодший сержант ОСОБА_1 отримане інвентарне майно згідно накладної № 628 від 29.03.2017 року (костюм для захисту від води, флягу алюмінієву, чохол до фляги, казанок алюмінієвий, рюкзак «Польща», чохол до шолома кевларовою, захисну бронеплатисну 4 класу до бронежилета «Корсара - МЗС - 1-4» ) не повернув, спричинивши шкоду з урахуванням кратності згідно довідки - розрахунку № 86 на суму 4488,00 гривень. Також, за шкоду, завдану військовій частині НОМЕР_1 , яка виникла внаслідок порушення строків носіння відповідного майна у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 за службовою невідповідністю було додатково притягнуто згідно довідки - розрахунку № 85 на суму 4412,35 гривень.
Сума невідшкодованої шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 становить 8290,53 гривень, яка станом на день звернення до суду ОСОБА_1 не сплачена.
У зв'язку з несплатою суми шкоди військова частина НОМЕР_1 направила претензію за № 837 від 27.03.2020 року, проте вчинені заходи, направлені на погашення наявної суми шкоди відповідачем, не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача наявної суми шкоди.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.
Не погодившись з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви, військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року скасовано, а справу № 200/4049/20-а направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із невідповідністю ст. 161 КАС України та надано строк для усунення недоліків.
Суд також на підставі ч. 3 ст. 171 КАС України звернувся до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. 11 вересня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що ОСОБА_1 знятий з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , однак не зазначено нове місце реєстрації.
Відповідно до ч. 7 ст. 171 КАС України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27 жовтня 2020 року.
Судом, ухвалу про відкриття провадження у справі направлено відповідачу на адресу зазначену в позові, а саме: АДРЕСА_1 . Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся до суду з довідкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 101).
Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Оскільки, в матеріалах справи наявна лише адреса: АДРЕСА_1 , судом розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України для необхідності викликати відповідача до суду та повідомлення про наявність позову в провадженні Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву, не скористався.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 70 від 29.03.2017 року, молодшого сержанта запасу військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (по особовому складу) від 29.03.2017 року №21-рс на посаду кулеметника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , ВОС - 101627А, зараховано до списків особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_3 та на всі види забезпечення (а.с. 37).
За час проходження військової служби відповідача забезпечено речовим майном, відповідно до накладеної № 628 (а.с. 38-39). Майно отримано відповідачем, про що свідчить підпис на накладній (а.с. 39).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2017 року №1 анульовано умовне найменування військової частини - польова пошта НОМЕР_3 та надано умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 (а.с. 49).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2017 року № 157 ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності за отримане речове майно згідно накладеної № 628 від 25.04.2017 року та роздавальної відомості № 128 від 10.07.2017 року, яке не вислужило термін експлуатації з урахуванням ПДВ та складає 4412,35 гривень (а.с. 43-44).
Сума в розмірі 4412,35 гривень розрахована відповідно до довідки-розрахунку № 85 від 28.07.2017 року (а.с. 45).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2017 року № 158 ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності за отримане інвентарне речове майно згідно накладеної № 628 від 25.04.2017 року, з урахуванням ПДВ та складає 4488,00 гривень (а.с. 40-41).
Сума в розмірі 4488,00 гривень розрахована відповідно до довідки-розрахунку № 86 від 28.07.2017 року (а.с. 42).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2017 року №26 молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.07.2017 року №86-рс з військової служби у запас на підставі статті 26 частини 8 пункту 1 підпункту «е» (через службову невідповідність) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено з 29.07.2017 року зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 46).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2020 року № 258, під час звільнення з військової служби з грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 на виконання вимог наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2017 року № 157, № 158 утримано 569,82 гривень, залишок до відшкодування становить 8290,53 гривень (а.с. 47).
Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 27.03.2020 року № 837 з вимогою про повернення шкоди, завданої державі в особі військової частини НОМЕР_1 , яка виникла внаслідок порушення строків носіння відповідного речового майна та втрати речового майна, в розмірі 8290,53 гривень (а.с. 48, 48зв.бік).
Зважаючи на відсутність добровільного відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача майнової шкоди.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Проходження військової служби в Збройних Силах України, врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XІV(далі по тексту - Статут).
Згідно з вимогам статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначається Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Згідно зі статтею 1 цього Закону, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Стаття 3 цього Закону передбачає, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Як встановлено судом, відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпеченим речовим майном згідно норм забезпечення та інвентарним майном, що підтверджується наявною у матеріалах справи накладною № 628 (а.с. 38-39).
Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно пункту 29 розділу V Інструкції, під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Постановою Верховної Ради України № 243 від 23.06.1995 затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (чинне на час виникнення між сторонами спірних відносин), яким визначались підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (далі по тексту - Положення).
Пунктом 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі передбачено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Згідно з пунктом 3 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Відповідно до пункту 4 вказаного Положення, відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.
У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов'язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.
Пунктом 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Згідно з пунктом 14 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що відповідача звільнено з військової служби за службовою невідповідністю, відтак, в силу положень проаналізованих вище нормативних актів, вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, підлягає утриманню з відповідача.
Судом встановлено, що на момент звільнення відповідача зі служби в Збройних Силах України вартість речового майна, яка підлягала відрахуванню з відповідача, складала 8900,35 гривень. При цьому, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2020 № 258, під час звільнення з військової служби з грошового забезпечення відповідача утримано 569,82 гривень, залишок до відшкодування становить 8290,53 гривень.
Вжиття військовою частиною НОМЕР_1 заходів щодо добровільної сплати відповідачем вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, не призвели до фактичної сплати відповідачем спірної суми.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми 8290,53 гривень у якості відшкодування майнової шкоди є обґрунтованими, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Нормами ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 2, 14, 77, 78, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 07880688) до ОСОБА_1 (адреса наявна в матеріалах справи: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення майнової шкоди в сумі 8290,53 гривень - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса наявна в матеріалах справи: АДРЕСА_3 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) майнову шкоду в сумі 8290 (вісім тисяч двісті дев'яносто) гривень 53 копійки.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 жовтня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова