Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2020 р. Справа№200/8219/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд.22) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 20.01.1988 по 31.01.1994 і з 03.05.1995 по 13.06.2000 та зобов'язання зарахувати їх до пільгового стажу.
В обґрунтування позову посилається на те, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Листом відповідача від 27.04.2018 № 102/4-08-01-03 йому повідомлено про незарахування до його пільгового стажу періодів роботи з 20.01.1988 по 31.01.1994 та з 03.05.1995 по 13.06.2000.
Вважає дії відповідача протиправними і такими, що порушують його конституційні права, оскільки, на його думку, пільговий характер його роботи підтверджений належними та достатніми записами у трудовій книжці.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що позивач 30.01.2020 звернувся до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Протоколом від 06.02.2018 № 312 йому призначено пенсію по інвалідності. До пільгового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 20.01.1988 по 31.01.1994 та з 03.05.1995 по 13.06.2000 у зв'язку з тим, що позивачем до своєї заяви про призначення пенсії по інвалідності не додано наказів про атестацію робочих місць та довідок, які підтверджують пільговий характер роботи.
Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що позивач з 20.01.1988 по 31.01.1994 працював у якості монтажника обладнання коксохімічних виробництв, яка у відповідності до чинного на момент роботи позивача переліку робіт і професій відноситься як до Списку № 1, так і до Списку № 2, з 21.04.1988 йому присвоєно суміжну професію стропальника, а з 05.05.1991 - газорізника, які не відносяться до пільгових.
Зазначає, що з 03.05.1995 по 13.06.2000 позивач працював у якості електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування збагачувальних фабрик, яка відповідно до чинного на час роботи позивача законодавства, відноситься як до Списку № 1, так і до Списку № 2.
Відповідач вважає свої дії законними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
30.01.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою № 312 про призначення пенсії по інвалідності.
Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області від 27.04.2018 № 102/Ч-08-01-03 страховий стаж позивача складає 22 роки 04 місяці 25 днів, в тому числі, за Списком № 1 - 09 місяців 16 днів, за Списком № 2 - 01 рік 09 місяців 10 днів, додатковий стаж - 08 років 03 місяці 23 дні.
До пільгового стажу роботи позивача не зараховано період його роботи на Горлівському БУ-1 підриємства «Донбаскоксохімремонт» з 20.01.1988 по 31.01.1994 та на Малому державному ремонтно-будівельному підприємстві «Граніт» з 03.05.1995 по 13.06.2000 у зв'язку із відсутністю довідок, які підтверджують наявність пільгового стажу та наказів про атестацію робочих місць.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, позивач у спірні періоди працював:
- з 20.01.1988 по 31.01.1994 на Горлівському БУ-1 підприємства «Донбаскоксохімремонт» у якості монтажника обладнання коксохімічних виробництв (нак. № 11-к від 19.01.1988);
- 17.04.1989 присвоєно суміжну професію стропальника 3-го розряду (нак.№ 87-к від 21.04.1988);
- 05.05.1991 присвоєно суміжну професію газорізчика 3-го розряду (нак. № 117 к від 21.05.1991);
- з 03.05.1995 по 13.06.2000 на Малому державному ремонтно-будівельному підприємстві «Граніт» у якості електрослюсаря чергового з ремонту обладнання збагачувальних фабрик 5-го розряду.
Відповідно до довідки Горлівського БУ-1 підприємства «Донбаскоксохімремонт» б/н від 31.01.1994 ОСОБА_1 у період з 20.01.1988 по 31.01.1994 працював за професією монтажника обладнання коксохімічних виробництв, що передбачена підрозділом 1 розділу ІV Списку № 1 (код 1040100-1753а) Постанови КМ СРСР від 09.08.1991 № 591.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2020 у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії рішення про відмову у зарахуванні до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, заяви позивача про призначення пенсії та належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для відмови позивачеві у зарахуванні до його пільгового стажу спірних періодів роботи.
На виконання ухвали суду відповідачем, зокрема, надано розрахунок стажу позивача, відповідно до якого спірні періоди його роботи не віднесено ані до Списку № 1, ані до Списку № 2.
Відповідно до витягу ППВП ПФУ позивачеві 17.07.2020 зроблено перерахунок пенсії, страховий стаж позивача (неповний) складає 30 років 08 місяців 17 днів, в тому числі додатковий стаж - 08 років 03 місяці 22 дні, відомості щодо зарахування пільгового стажу відсутні.
Суд зазначає, що будь-якого рішення із обґрунтуванням підстав відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи при призначенні позивачеві пенсії за інвалідністю на вимогу суду відповідачем не надано.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).
Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Як вже зазначалось судом, позивач у спірні періоди працював:
- з 20.01.1988 по 31.01.1994 на Горлівському БУ-1 підприємства «Донбаскоксохімремонт» у якості монтажника обладнання коксохімічних виробництв (нак. № 11-к від 19.01.1988);
- 17.04.1989 присвоєно суміжну професію стропальника 3-го розряду (нак.№ 87-к від 21.04.1988);
- 05.05.1991 присвоєно суміжну професію газорізчика 3-го розряду (нак. № 117 к від 21.05.1991);
- з 03.05.1995 по 13.06.2000 на Малому державному ремонтно-будівельному підприємстві «Граніт» у якості електрослюсаря чергового з ремонту обладнання збагачувальних фабрик 5-го розряду.
Наказом міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися, чого відповідачем вчинено не було.
Слід також зазначити, що відповідно до п. 7 ч. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року за № 28-2 (далі - положення), серед основних завдань управління є, зокрема, завдання призначати (здійснювати перерахунок) і виплату пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Відтак, тільки Пенсійний фонд (та його структурні підрозділи) наділені повноваженнями щодо призначення/перерахунку пенсії.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм законодавства, після отримання заяви позивача про призначення пенсії відповідач повинен був розглянути її та прийняти вмотивоване рішення із наданням правової оцінки кожному періоду роботи позивача.
Як вбачається з розрахунку стажу ОСОБА_1 , проведеному Торецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України, спірні періоди роботи позивача не зараховано до його пільгового стажу.
Втім, у вказаному розрахунку відповідачем не здійснено посилання на нормативно-правові акти та обґрунтування обставин, на підставі яких такі періоди роботи не зараховано до пільгового трудового стажу.
Суд зауважує, що індивідуальні акти, які приймаються суб'єктом владних повноважень в результаті реалізації ним владних управлінських функцій, повинні бути чіткими і обґрунтованими, тобто містити посилання на норми законодавства і підстави, які покладені в основу їх прийняття. При цьому, ці підстави повинні бути роз'яснені, тобто конкретизовані, суб'єктом владних повноважень, щоб при ознайомленні особи з таким рішенням воно було йому зрозумілим.
Обираючи належний спосіб захисту порушених відповідачем соціальних прав позивача, суд, керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, оскільки відповідачем не прийнято відповідне рішення щодо зарахування/незарахування спірних періодів роботи позивача до його пільгового стажу, суд, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком по інвалідності та прийняти вмотивоване рішення в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", щодо періодів роботи з 20.01.1988 по 31.01.1994 та з 03.05.1995 по 13.06.2000 з урахуванням висновків суду.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи з 20.01.1988 по 31.01.1994 та з 03.05.1995 по 13.06.2000 до його пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, захисту підлягають права та інтереси особи, в даному випадку позивача, які на час звернення до суду вже порушені суб'єктом владних повноважень і щодо яких виник спір.
Враховуючи наведені приписи діючого законодавства, вказані вимоги є передчасними, оскільки на час розгляду справи відповідачем не розглянуто повторно заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та не прийнято відповідне рішення, яке є індивідуальним актом і породжує відповідні правові наслідки для конкретної особи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 4 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір за квитанцією від 31.08.2020 № 0.0.1819967701.1 у сумі 840,80грн.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на обидві сторони та у рівних частинах.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 420,40 грн.. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд.22) щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) періодів роботи з 20.01.1988 по 31.01.1994 та з 03.05.1995 по 13.06.2000.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд.22) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 30.01.2018 про призначення пенсії по інвалідності та прийняти відповідне рішення в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з посиланням на норми діючого законодавства України та наведенням обставин зарахування/незарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на Горлівському БУ-1 підприємства «Донбаскоксохімремонт» з 20.01.1988 по 31.01.1994 та на Малому державному ремонтно-будівельному підприємстві «Граніт» з 03.05.1995 по 13.06.2020.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд.22) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28 жовтня 2020 року.
Суддя С.В. Ушенко