Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 жовтня 2020 р. Справа№200/6298/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., секретаря судового засідання - Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визнання статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визнання статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов вмотивовано тим, що позивач є особою з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення. У червні 2019 року позивач звернувся до Регіональної комісії із заявою про розгляд особової справи щодо втановлення статусу особи - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551. У жовтні 2019 року позивач отримав відмову у заміні посвідчення на підставі рішення Регіональної комісії та про відмову у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки на нього у повній мірі розповсюджуються положення Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивачем порушено строк звернення до суду, встановлений законом. Регіональна комісія є постійним діючим колегіальним органом Донецької облдержадміністрації. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним. Для отримання позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, чинне законодавства передбачає що підставами для визначення такого статусу є певні періоди роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджується відповідними документами. Позивач жодного доказу щодо його участі у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії не надав. Тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.08.2020 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 22.09.2020.
22.09.2020 розгляд справи відкладено до 07.10.2020 у зв'язку із продовженням терміну каратину.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними повідомленнями.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 .
Відповідачі в даних правовідносинах є суб'єктоми владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про розгляд особової справи щодо встановлення статусу особи «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та надав необхідні для цього документи, які пов'язують його причасність до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно витягу з протоколу Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 21.08.2019 № 11 ОСОБА_1 фактично відмовлено у встановлені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема визначено безпідставною видачу посвідчення, у зв'язку з не підтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження, Зазначено, що посвідчення підлягає вилученю.
Листом управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної Державної адміністрації від 24.02.2020 № 1559, ОСОБА_1 надіслано витяг з протоколу Регіональної комісії від 21.08.2019 № 11 та проінформовано про необхідність здати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та про відсутність підстав для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії.
В матеріалах спарви містяться наступні документи, які були надані позивачем на підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
- військовий квиток серії НОМЕР_3 позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у складі військової частини № 960 ОВТ в періоди з 08.08.1987 року (Наказ №450) по 04.10.1987 року (наказ №507), виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 30-кілометровій зоні;
- довідка МСЕК серії 10 ААА від 14.06.2010, якою позивачу встановлено ІІ група інвалідності, захворювання позивача пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з виконанням обов'язків військової служби;
- довідка МСЕК серії ДОН-04 № 023349*, якою позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 80% з 14.06.2010;
- довідка Бахмутського ОМВК Донецької області від 27.02.2020 №с3/283, якою встановлено, шо позивач проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях) ЧАЕС з 08.08.1987 по 04.10.1987, підстава: військовий квиток НУ №7656771 стор. 24; архівна довідка №44/498 від 10.09.1991;
- посвідчення серії НОМЕР_4 , яке посвідчує, що позивач є інвалідом ІІ групи;
- довідки Бахмутського ОМВК Донецької області вих. №4/1656 від 05.03.2020, щодо того, що позивач був призваний на військові збори та направлений до військової частини 960 відділ торгівлі 08.08.1987 року. Факт особистої участі громадянина (згідно до списку) у ліквідації може бути підтверджено довідкою Галузевого державного архіву MO України м. Київ;
- архівна довідка від 19.03.2020 Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, по архівних документах військової частини №960 ОВТ, в якій зазанчено, що позивач періоди з 08.08.1987 (Наказ №450) по 04.10.1987 (наказ №507). виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Дні виїзду в зони (на об'єкти, населенні пункти) не відображені. В документах військової частини відображено отримання тільки добових грошей. Місце дислокації: с. Оране;
- архівна довідка від 10.09.1991 №44/498, яка видана військторгом Головного управління торгівлі Міністерства оборони СРСР, з якої вбачається, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- посвідчення серії НОМЕР_5 від 03.11.1995, яким позивачу посвідчується статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1);
- експертний висновок Донецької регіональної міжвідомчої експертної Ради від 28.02.1992 № 4803/379-2, яким визначено, що захворювання позивача пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з виконанням обов'язків військової служби.
Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.
Спірним в рамках даних правовідносин є питання наявності правових підстав для отримання позивачем посвідчення нового зразка - «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на ссоціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон 796).
Відповідно до ст. 9 Закону 796, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до ст. 10 Закону 796, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Статтяею 14 Закону № 796 визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Відповідно до ст. 15 Закону № 769, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Відповідно до приписів статті 65 Закону № 796, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Постанова № 551).
Так, пунктом 2 Постанови №551 затверджено нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1-14.
При цьому, пунктом 3 Постанови № 551 передбачено дозвіл до 01.01.2019 використовувати для видачі громадянам усіх категорій, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, раніше виготовлені бланки посвідчень за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 “Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, від 20.01.1997 № 51 “Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, від 21.08.2001 № 1105 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51”.
У пункті 7 вказаної Постанови зазначено, що Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям необхідно:
- забезпечити своєчасну видачу посвідчень і вкладок до них;
- утворити у місячний строк після набрання чинності цією постановою комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, та затвердити відповідне положення;
- провести до 1 січня 2020 р. заміну посвідчень у зв'язку із затвердженням нових зразків посвідчень: особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1); учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 і 3) з числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт; особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), з числа постраждалих від радіаційного опромінення за інших обставин не з власної вини.
Згідно із пунктом 11 Постанови №551, посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). Посвідчення видаються, зокрема:
- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: - довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); - довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;
- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.
Розпорядженням голови обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 21.08.2018 №1029/5-18 утворено Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та затверджено Положення.
Відповідно до п. 1 Положення Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним органом Донецької обласної державної адміністрації, утворений з метою вирішення питань щодо визначення статусу осіб, зокрема учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до п.п.4.1 - 4.3, п.4 Положення, Регіональна Комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає документи, подані відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, приймає рішення, яке є підставою для видачі або відмови у видачі відповідних посвідчень.
Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм, саме до компетенції Комісії віднесено розгляд поданих документів та прийняття рішення щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, судом встановлено, що 03.11.1995 позивачу видано безстрокове посвідчення серії НОМЕР_5 , як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), відповідно до якого йому визначено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, посвідчення позивача повинно бути замінено відповідно до пункту 11 Порядку № 551, на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
З наданих до суду документів, вбачається, що для видачі посвідчення, позивачем, зокрема, надавались наступні документи:
- військовий квиток серії НОМЕР_3 позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у складі військової частини № 960 ОВТ в періоди з 08.08.1987 року (Наказ №450) по 04.10.1987 року (наказ №507), виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 30-кілометровій зоні;
- довідка МСЕК серії 10 ААА від 14.06.2010, якою позивачу встановлено ІІ група інвалідності, захворювання позивача пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з виконанням обов'язків військової служби;
- довідка МСЕК серії ДОН-04 № 023349*, якою позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 80% з 14.06.2010;
- посвідчення серії НОМЕР_4 , яке посвідчує, що позивач є інвалідом ІІ групи;
- архівна довідка від 10.09.1991 №44/498, яка видана військторгом Головного управління торгівлі Міністерства оборони СРСР, з якої вбачається, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС;
- посвідчення серії НОМЕР_5 від 03.11.1995, яким позивачу посвідчується статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1);
- експертний висновок Донецької регіональної міжвідомчої експертної Ради від 28.02.1992 № 4803/379-2, яким визначено, що захворювання позивача пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з виконанням обов'язків військової служби.
Також в матеріалах справи наявні такі документи:
- довідка Бахмутського ОМВК Донецької області від 27.02.2020 №с3/283, якою встановлено, шо позивач проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях) ЧАЕС з 08.08.1987 по 04.10.1987, підстава: військовий квиток НУ №7656771 стор. 24; архівна довідка №44/498 від 10.09.1991;
- довідки Бахмутського ОМВК Донецької області вих. №4/1656 від 05.03.2020, щодо того, що позивач був призваний на військові збори та направлений до військової частини 960 відділ торгівлі 08.08.1987 року. Факт особистої участі громадянина (згідно до списку) у ліквідації може бути підтверджено довідкою Галузевого державного архіву MO України м. Київ;
- архівна довідка від 19.03.2020 Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, по архівних документах військової частини №960 ОВТ, в якій зазанчено, що позивач періоди з 08.08.1987 (Наказ №450) по 04.10.1987 (наказ №507). виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Дні виїзду в зони ( на об'єкти, населенні пункти) не відображені. В документах військової частини відображено отримання тільки добових грошей. Місце дислокації: с. Оране.
Пунктом 13 Постанови № 551 визначено, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об'єднань, статутна діяльність яких пов'язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.
Особові справи громадян надсилаються на розгляд комісій, зазначених в абзацах першому і другому цього пункту, за рішенням регіональних комісій.
Відповідачем були надані до суду письмові пояснення, що особові справи та документи, які надавались для формування справ учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в департаменті відсутні, оскільки залишилися у непідконтрольному владі місті Донецьку, а надані позивачем на розгляд Регіональної комісії документи відповідно до заяви ОСОБА_1 містять лише відомості щодо перебування військової частини, яка була дислокована у селище Оране. Визначена обставина не є достатньою для встановлення статусу та видачі посвідчення відповідно до Закону № 796.
Суд зауважує, що позивач отримав посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи у 1995 році на підставі наданих документів, що підтверджували його участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження. При цьому, позивач не може нести відповідальність за неможливість надання підтверджуючих документів щодо встановлення причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та як наслідок бути позбавленим права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, щодо розташування селище Оране, в якому була дислокована військова частина позивача, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, згідно з додатком № 1.
Так, село Оране, Іванківського району, Київської області згідно з додатком № 1, в редакції від 12.01.1993, включено до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
З наявних у справі доказів, судом установлено, що позивача викликано на військові збори у період з 08.08.1987 по 04.10.1987 у складі військової частини № 960.
Суд звертає увагу, що надані позивачем документи для отримання посвідчення датовані 90-ми роками, тому відповідність їх вимогам Порядку № 551 не є визначальним фактом у розумінні доказування у даній справі.
Так, Постановою Кабінетом Міністрів Української РСР від 18.06.1991 № 44 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 501 від 25.08.1992).
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачалось, що видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) воєнний білет з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження; г) табель обліку робочого часу в зоні відчуження; д)довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих в зоні відчуження; є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986 - 1988 роках; ж) посвідчення, видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02.07.1990 № 148.У подальшому діяли Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 “Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 “Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до яких вносилися багаточисленні зміни та доповнення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що на момент видачі відповідних документів була відсутня аналогічна діючій регламентація щодо форми та змісту таких документів. При цьому надані позивачем документи видані компетентними установами, як за місцем проходження служби, так і за місцем роботи та за формою, чинною на момент їх складення, тобто в передбаченій законодавством формі.
Суд наголошує на тому, що наявність у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є умовою для набуття відповідної категорії.
В данному випадку ОСОБА_1 має статус учасника, що підтверджується відповідним посвідченням (І категорія), у вкладці до посвідчення вказано про його безстроковість.
Крім того, на переконання суду заміна вже наявного посвідчення та видача посвідчення (нового, в перший раз) не є тотожніми за правовим змістом поняттями.
На підставі викладеного, суд вважає, що у справі наявні достатні докази для визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 21.08.2019 оформленого протоколом № 11.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обраний позивачем засіб правого захисту достатній для ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що ухвалою суду від 07.07.2020 позивачу визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк звернення, таким чином, дані зауваження відповідача суд не приймає.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визнання статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ЄДРПОУ: 00022473; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 21.08.2019 оформленого протоколом № 11, яким відмовлено у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визнано безпідставним видачу посвідчення ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ЄДРПОУ: 00022473) прийняти рішення про видачу (заміну) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) посвідчення нового зразка «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (категорія І) серії А синього кольору.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 20 жовтня 2020 року.
Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець