м. Вінниця
29 жовтня 2020 р. Справа № 120/3032/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)
про: визнання протиправними та скасування наказу (в частині) та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) та ОСОБА_2 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 27.04.2020 року № 2-9473/15-20-СГ в частині відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області та зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Ухвалою від 08.07.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Оскільки недоліки позовної заяви не усунені, позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу (в частині) та зобов'язання вчинити певні дії ухвалою від 31.08.2020 року повернуто особі, що її подала.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом відповідача від 27.04.2020 року № 2-9473/15-20-СГ йому відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Відмова мотивована тим, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розміщена на пасовищі, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для сінокосіння та випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається. Таку відмову позивач вважає неправомірною, такою, що не відповідає вимогам закону та порушує його законні права та інтереси у сфері публічно-правових відносин, адже відповідач не посилається на жодну з підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, які визначені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 31.08.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу відповідача від 27.04.2020 року № 2-9473/15-20-СГ.
17.0.98.2020 року за вх. № 27314/20 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, у задоволенні якої він просить відмовити. По суті спірних правовідносин зазначає, що ним розглянуто колективне клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки пасовища для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, за результатами чого наказом від 27.04.2020 року відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта 'вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, оскільки зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення по виду угідь пасовища, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для сінокосіння та випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається. Не погоджується відповідач й з вимогою позивача стосовно зобов'язання його надати дозвіл на розроблення земельної документації, адже на переконання відповідача це є дискреційними повноваженнями. До відзиву на позовну заяву відповідачем, на виконання ухвали від 08.07.2020 року, долучено витребувані судом документи.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
10.03.2020 року позивач колективно звернувся до відповідача з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки пасовища для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га (межує із кадастровим номером 0524887400:07:001:0424), яка розташована за межами с. Тараски на території Уланівської сільської ради Вінницької області. До клопотання позивач додав копію паспорта та ідентифікаційного номера, викопіювання із території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Відповідач, за результатами розгляду клопотання, наказом від 27.04.2020 року № 2-9473/15-20-СГ відмовив позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Причиною відмови зазначено те, що земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, розміщена на пасовищах, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватися для сінокосіння і випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається.
Не погоджуючись із прийнятим наказом позивач звернулася до суду із цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб'єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік не передбачає виключень, розширеного тлумачення та є загальним для всіх. Відмова з інших, не передбачених у вказаному вище переліку, причин є незаконною.
Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
У свою чергу, зміст ст. 118, 122 ЗК України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, до якого додав графічний матеріал земельної ділянки із позначенням бажаного місця розташування. Відповідач відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що остання розміщена на пасовищах, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватися для сінокосіння та випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу, суд зазначає, що позивачем до клопотання про отримання вказаного дозволу додано викопіювання із плану території Уланівської сільської ради Хмільницького р-ну Вінницької області, копія якого наявна в матеріалах справи та згідно з яким, запитувана земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Тараски на території Уланівської сільської ради Хмільницького р-ну Вінницької області межує із кадастровим номером 0524887400:07:001:0424.
Суд зауважує, що матеріали справи на містять доказів того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, розміщена на пасовищі, яке за своїми природними особливостями і призначенням має використовуватись для сінокосіння і випасання худоби. Судом не встановлено, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження віднесення до земель громадського пасовища запитуваної позивачем земельної ділянки чи масиву земельних ділянок, на якому розташована така земельна ділянка.
Судом, в свою чергу, також досліджено публічну кадастрову карту України та встановлено, що землі у межах кадастрового кварталу 0524887400:07:001:0424, на якому розташована земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, мають цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі сільськогосподарського призначення; тип власності: не визначено.
Отже, приналежність запитуваної позивачем земельної ділянки до громадських пасовищ не підтверджено належними та допустимими доказами.
За таких обставин, відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідно оскаржуваний наказ є протиправним. Тож позовні вимоги в частині визнання протиправним наказу відповідача від 27.04.2020 року № 2-9473/15-20-СГ в частині відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про скасування наказу відповідача від 27.04.2020 року № 2-9473/15-20-СГ в частині відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої, адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд задовольнив позовну вимогу про визнання протиправним наказу відповідача від 27.04.2020 року № 2-9473/15-20-СГ в частині відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, відповідно позовна вимога про скасування вказаного наказу також підлягає задоволенню, як похідна.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, суд зазначає наступне.
Наслідком скасування судом у цій справі наказу відповідача від 27.04.2020 року № 2-9473/15-20-СГ в частині відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області є те, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.
Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Виходячи із обставин цієї справи, суд встановив, що оскаржений позивачем наказ не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність наказу, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання позивачу бажаного для нього дозволу.
Від так, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовної вимоги у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання від 10.03.2020 року та прийняти мотивоване рішення у формі наказу із оцінкою усіх істотних обставин, які у відповідності із ст. 118 ЗК України, мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 420 грн. 40 коп..
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказу (в частині) та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.04.2020 року № 2-9473/15-20-СГ в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 грн. 40 коп..
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.10.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна