м. Вінниця
28 жовтня 2020 р. Справа № 120/3714/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сабаров-Трак" до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сабаров-Трак" звернулось в суд з адміністративним позовом до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що здійснюючи перевезення вантажу, що зміщується, посадовими особами відповідача складено акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів. На підставі чого прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн, з якою позивач не погоджується.
Зазначає, як доказ перевищення нормативного навантаження на строєну вісь, відповідачем взято до уваги талон вагового комплексу зі змісту якого неможливо встановити характеристик зважувального обладнання, яке використовувалось. Окремо наголошує, що відсутня методика виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортів вантажу, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову. Відповідно до якої просив суд зупинити стягнення на підставі оскаржуваної постанови.
Ухвалою суду від 17.08.2020 року в задоволенні заяви відмовлено.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погоджується та заперечує проти них. Зазначає, що посадовими особами відповідача під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі ПДР). Так, під час зважування транспортного засобу встановлено, що фактичне навантаження на строєну вісь складає 24,800 т при допустимих 22 т.
Відповідач вважає, що перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу здійснені з додержанням вимог чинного законодавства. На спростування аргументів позивача відповідач зазначає, що жодним нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Тому у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР більш як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов'язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу, великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Щодо відсутності окремої методики для визначення фактичної маси транспортного засобу та навантаження на окремі осі, відповідач вказує, що перевірка транспортного засобу здійснюється посадовими особами Укртрансбезпеки відповідно до порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.
Відповідно ухвали про відкриття провадження від 30.07.2020 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
22.10.2020 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, з підстав відкриття виконавчого провадження за зверненням відповідача до виконавчої служби.
Ухвалою від 22.10.2020 року зупинено стягнення на підставі оскарженого рішення до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що 27.06.2020 року уповноваженими працівниками управління Укртрансбезпеки в Хмельницькій області на автомобільній дорозі М12 на автомобільній дорозі "Стрий-Знам'янка" 320 км. здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки Mercedes Actros-1840, д.н. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом Schmitz SKI-24 д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що використовувався перевізником ТОВ "Сабаров-Трак" /а.с. 6/
Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.
Так, посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області встановлено, що фактичне навантаження на строєну вісь автомобіля становить 24,800 т при допустимих 22 т (відповідно до п. 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т) /а.с. 5/.
За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.06.2020 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.06.2020 року, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.06.2020 року та розрахунок № 358 від 27.06.2020 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 213,84 євро /а.с. 5-8/.
21.07.2020 в управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області відбувся розгляд справи щодо порушення ТОВ "Сабаров-Трак" законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову № 198275 від 21.07.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. /а.с. 3/.
Щодо суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
В силу вимог п.п. 15, 27 п. 5 постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок № 879).
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль, контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Судом встановлено, що 27.06.2020 року уповноваженими працівниками управління Укртрансбезпеки в Хмельницькій області на автомобільній дорозі М12 на автомобільній дорозі "Стрий-Знам'янка" 320 км. здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки Mercedes Actros-1840, д.н. НОМЕР_1 , із спеціалізованим напівпричепом Schmitz SKI-24, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що використовувався перевізником ТОВ "Сабаров-Трак", під час якого виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, а саме фактичне навантаження на строєну вісь становить 24,800 т при допустимих 22 т.
Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Як встановлено з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.06.2020.
В акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: навантаження на строєну вісь вантажного автомобіля, яка становить 24.800 т що на 17,72% перевищує встановлену норму. Водночас документи, передбачені частиною четвертою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.
В силу приписів абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак суд доходить висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс постанову № 198275 від 21.07.2020 про застосування до ТОВ "Сабаров-Трак" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.
Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що повна маса автомобіля складала 39,00 тонн, при нормативно допустимих 40,00 тоннах. Також позивач звертає увагу на особливості вантажу, що він є вантажем, що зміщується, відтак він може змінювати розподіл навантаження на вісі транспортного засобу.
Отже, на думку позивача, такий вантаж не дає можливості розподілити його рівномірно, оскільки відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, встановити достовірність факту перевищення вагових обмежень на одну вісь неможливо. Тому при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення вантажу, що зміщується необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження, а також проводити зважування у статиці.
Суд критично оцінює наведені доводи позивача, оскільки, як вже зазначалося, згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Також відповідно до п. 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, який під час транспортування здатний змінювати розподіл навантаження на вісі транспортного засобу.
Вказаний висновок узгоджується з практикою Сьомого апеляційного адміністративного суду викладеній, зокрема, у постанові від 23.05.2019 у справі № 560/3826/18.
Окремо суд зазначає, що наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення зміщуючого вантажу, які у даному випадку позивачем не виконані.
Так, відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363 завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж необхідно рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не має зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п. 8.21 Глави 8 Правил № 363).
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема зміщуючого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов'язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що загальна маса належного позивачу транспортного засобу становила 39 т при допустимих 40 т однак навантаження на строєну вісь склало 24.800 т при допустимих 22 т.
Відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.
Таким чином, оскільки навантаження на строєну вісь склало 17,72 %, що є більше від нормативних параметрів, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оскаржуваного адміністративно-господарського штрафу.
Щодо посилань позивача на відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів України. Оцінюючи доводи в цій частині, суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин дійсно не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою згідно з п. 19 Порядку № 879 мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Проте, оскільки за змістом ст.ст. 4 та 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача і складено відповідну довідку та розрахунок.
Крім того, позивач не навів жодних обґрунтувань щодо порушення його прав у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.
Відтак в цій частині суд відхиляє доводи позивача як безпідставні і такі, що не впливають на факт виявленого порушення. При цьому суд враховує правову позицію щодо цього питання, викладену у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17 та від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що зі змісту акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, вказані документи не містять характеристик вимірювального та зважувального обладнання, зокрема якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування сипучий вантаж, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ДП "Укрметртестстандарт" Мінекономрозвитку України № 34-00/2925 від 16.08.2019 вага пересувна автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", зав. № 008234 (Англія), яким здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам ГОСТ 29326-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования".
Також вказаним свідоцтвом підтверджено характеристики кожної платформи за класом точності, похибки, діапазоном вимірювання (НмГЗ 500 кг, НГЗ 15000 кг).
При цьому свідоцтво було чинним до 16.08.2020 року, тобто і станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача.
Отже, беручи до уваги зміст зазначеного свідоцтва та суб'єкта його видання (Укрметртестстандарт), суд доходить висновку, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.
З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача в цій частині. При цьому також враховується висновок щодо оцінки подібних обставин, наведених у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 819/586/16.
Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язкового пред'явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.
З аналогічних мотивів суд відхиляє посилання позивача на те, що наведена в роздруківці вагового комплексу інформація є незрозумілою. Тим паче, відповідні дані зважування відображені в інших матеріалах перевірки (акті про результати здійснення вагового контролю та акті проведення перевірки додержання вимог про автомобільний транспорт) і будь-якої невідповідності щодо результатів зважування у названих документах немає. Крім того, суд вважає очевидним і таким, що підтверджується матеріалами справи той факт, що зважування здійснювалося щодо вантажного автомобіля з напівпричіпом.
Отже на підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198275 від 21.07.2020 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу по суті є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ТОВ "Сабаров-Трак" належить відмовити.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сабаров-Трак" до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович