Справа № 580/3638/20 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова
28 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Суркової Д.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Васильківський Л.М.,
від відповідача - Маур Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до Відділа примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Азот» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, -
04 вересня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Азот» (далі - позивач, апелянт, ПАТ «Азот») звернулося у суд з позовом до Відділа примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ примусового виконання рішень Департамента ДВС МЮ України) про визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13 серпня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить суми, у розмірі якої накладено арешт. Також, арешт на майно може бути накладено за умови відсутності у боржника коштів на рахунках та в касі, що відповідачем перевірено не було. До того ж, постанову про передачу виконавчого провадження до відповідача скасовано рішенням суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не досліджено всіх доказів, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити. Зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - змінити.
Судом установлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департамента ДВС МЮ України перебуває зведене виконавче провадження №59959397, боржником в якому виступає позивач.
21 липня 2020 року вимогою державного виконавця зобов'язано директора ПАТ «Азот» надати до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у триденний термін з моменту надходження вимоги, зокрема: декларацію про доходи та майно боржника, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; інформацію про усі відкриті банківські рахунки ПрАТ «Азот» із зазначенням залишків коштів на рахунках підприємства боржника; письмову розшифровку за усіма видами доходу ПАТ «Азот» ЄДРПОУ 00203826; копію балансу ПАТ «Азот» у повному обсязі, з усіма додатками на повним переліком майна підприємства - боржника; детальну інформацію про наявність рухомого та нерухомого майна що належить боржнику на праві власності; копії технічної та правовстановлюючої документації на усе рухоме та нерухоме майно боржника; виписку з касової книги з 01 січня 2020 року до дати отримання даної вимоги; дані про поточну кредиторську та дебіторську заборгованість, інформацію про випуск цінних паперів, інформацію про кошти та майно, що належить боржнику та перебуває у інших осіб; інформацію про усі земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні боржника та ін.
Позивачем зазначену вимогу не виконано.
24 липня 2020 року до відповідача надійшов лист АТ «Сбербанк» у відповідь на вимогу від 03 липня 2020 року, згідно якого станом на початок дня 08 липня 2020 року на ім'я ПАТ «Азот» відкриті рахунки, залишок на яких « 0». До листа додано виписку за особовими рахунками з 01 жовтня 2018 року до 08 липня 2020 року.
29 липня 2020 року відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти у межах суми 2385459066,81 грн, що перебувають у всіх касах позивача та надходять до них. У постанові зазначено, що вона належить негайному виконанню з моменту надходження. Головному бухгалтеру ПрАТ «Азот» повідомлено про виконання постанови у 3-денний термін з моменту надходження.
Того ж дня відповідачем прийнято постанову про розшук майна боржника, якою оголошено у розшук 100 одиниць транспортних засобів, належних боржнику.
Також 29 липня 2020 року відповідачем направлено до Головного управління Національної поліції в Черкаській області подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності керівника ПАТ «Азот» за фактом умисного невиконання рішень суду та незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи належить конфіскації на підставі виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження. У поданні зазначено про відсутність коштів на рахунках у банківських установах, що підтверджено відповідями банківських (фінансових) установ, місцезнаходження майна, на яке накладено арешт та яке оголошено у розшук, боржником державному виконавцю не повідомлено, майно приховується.
У зв'язку з відсутністю коштів позивача у необхідній сумі на відомих відповідачу рахунках, що підтверджено відомостями банків, невиконанням головним бухгалтером постанови про арешт коштів у касах ПАТ «Азот», відповідачем 13 серпня 2020 року прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на нерухоме майно: комплекс будівель КОП-331, що розташовано за адресою м. Черкаси, вул. Героїв Холодного яру, 72, реєстраційний номер 936222671101, що складаються з: магазин кулінарія, К107, загальною пл.1451,9 кв.м; їдальня на 200 місць, к105, загальною пл.1912,6 кв.м.; овочесховище на 1000 тон, К105, загальною пл. 651,1 кв.м., де зазначено, що матеріали стін у їдальні - цегла, встановлені металопластикові вікна та двері, будівля ззовні потребує ремонту, будівля овочесховища знаходиться у незадовільному стані та потребує капітального ремонту.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ПАТ «Азот» звернулось до суду з даним позовом.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи постанову від 13 серпня 2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, діяв на підставі повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та розсудливо, відповідачем вчинено необхідні дії, що передують зверненню стягнення на майно боржника, у оскаржуваній постанові зазначено обов'язкові реквізити.
Не оцінюючи рішення місцевого суду по суті позовних вимог, колегія суддів уважає за необхідне надати оцінку суб'єктному складу учасників даного спору.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно частини 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Відповідно до Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 02 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.
З 07 квітня 2015 року зазначене Положення втратило чинність у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб39єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VІІІ систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункта 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є, зокрема, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень.
Таким чином, саме Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є належним відповідачем.
Відтак, позовні вимоги заявлено та вирішено до неналежної особи, яка має відповідати за даним позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №328/2564/19(2-а/328/48/19).
Відповідно до положень частини 3 та 4 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Частинами 6 та 7 означеної правової норми передбачено, що після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку, а заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Між тим, Черкаський окружний адміністративний суд наведених вимог процесуального закона не дотримався.
Оскільки у апеляційного суду відсутні повноваження направляти справу до суду першої інстанції на новий розгляд, колегія суддів приходить до висновку, що правильним процесуальним наслідком за даних обставин буде зміна рішення суду першої інстанції в частині підстав відмови у задоволенні позову, а саме з підстав, викладених у цій постанові апеляційного суду.
Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 287, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» залишити без задоволення.
Змінити мотивувальну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, виклавши її у редакції цієї постанови.
У решті судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька