27 жовтня 2020 р. № 400/2201/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 44 290, 21 грн.,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі-позивач, ГУ ДПС у Миколаївській області) до ОСОБА_1 (надалі-відповідач) про стягнення з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 43 528, 25 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік та пеню в розмірі 687, 41 грн. за період з 05.02.2017 року по 15.08.2018 року на користь Головного управління ДПС у Миколаївській області
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами діяльності відповідачем до Державного бюджету не сплачено податкову заборгованість в загальному розмірі 44 290, 21 грн., яка складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та пені, яка є узгодженою. Оскільки у добровільному порядку відповідач узгоджені податкові зобов'язання не сплатив, вказане і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 15.06.2020 року позовну заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.07.2020 року на виконаня ухвали суду від 15.06.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнення до позовної заяви (уточнену позовну заяву) із зазначенням в її прохальній частині періоду, за який підлягає стягненню сума податкового боргу у розмірі 44290,21 грн.; виду податку, за яким виник податковий борг; особи, на користь якої підлягає стягненню сума податкового боргу.
Ухвалою від 10.08.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2201/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 26.08.2020 року.
Судове засідання, призначене на 26.08.2020 року, відкладено на 09.09.2020 року.
07.09.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що податкові повідомлення-рішення на, які позивач посилається в позові він не отримував, оскільки, позивач їх направляв за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, відпорвідач за адресою АДРЕСА_1 ніколи не проживав. ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка сільської ради, яку надав сам позивач, а також витяг з єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації і місця проживання. Отже, податковий борг є неузгодженим.
Судове засідання, призначене на 09.09.2020 року, відкладено на 30.09.2020 року.
Судове засідання, призначене на 30.09.2020 року, відкладено на 21.10.2020 року.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 21.10.2020 року не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 3 статті 194 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) є власником нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку податкової заборгованості за відповідачем рахується податкова заборгованість за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, перед бюджетом в розмірі 44 290, 21 грн.
Вказаний борг нараховано відповідачу згідно податкового повідомлення-рішення №34004-00 від 23.11.2017 року на суму 617,27 грн.; податкового повідомлення-рішення №34005-00 від 23.11.2017 року на суму 1746,73 грн.; податкового повідомлення-рішення №34006-00 від 23.11.2017 року на суму 919,58 грн.; податкового повідомлення-рішення №34007-00 від 23.11.2017 року на суму 3296,60 грн.; податкового повідомлення-рішення №34010-00 від 23.11.2017 року на суму 2548,64 грн.; податкового повідомлення-рішення №34013-00 від 23.11.2017 року на суму 1891,26 грн.; податкового повідомлення-рішення №34014-00 від 23.11.2017 року на суму 16765,39 грн.; податкового повідомлення-рішення №34017-00 від 23.11.2017 року на суму 6486,29 грн.; податкового повідомлення-рішення №34021-00 від 23.11.2017 року на суму 3177,88 грн.
Крім того, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002465406 від 05.02.2020 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання та на підставі статті 126 ПК України, внаслідок порушення строку сплати суми грошового зобов'язання та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 6078,61 гривень та нараховано пеню 687, 41 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення направлено позивачем на адресу ОСОБА_1 та як вбачається з наявних в матеріалах справи копій конвертів, податкові повідомлення-рішення повернуто на адресу податкового органу з відміткою: “за закінченням встановленого строку зберігання”.
З підстав наявності у відповідача несплаченого боргу ГУ ДФС в Миколаївській області винесено податкову вимогу форми “Ф” №101-00 від 02.03.2017 року та направлено останню на адресу відповідача поштовою кореспонденцією.
Враховуючи те, що податковий обов'язок щодо сплати узгоджених сум грошових зобов'язань у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 15.1 ст.15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (п.58.1 ст.58 ПК України).
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2, 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів “а” або “б” підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів “а” або “б” підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту “в” підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пункту 58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Аналогічні положення викладено у пункті 3 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 р. №1204 (надалі - Порядок №1204) з метою встановлення єдиного порядку надіслання податкових повідомлень-рішень платникам податків, визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Розділом III Порядку №1204 передбачаються вимоги щодо порядку надіслання (вручення) контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (п.2 розділу ІІІ Порядку №1204).
Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).
Згідно підпункту “е” пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Судом в процесі розгляду справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення №34004-00 від 23.11.2017 року, №34005-00 від 23.11.2017 року, №34006-00 від 23.11.2017 року, №34007-00 від 23.11.2017 року, №34010-00 від 23.11.2017 року, №34013-00 від 23.11.2017 року, №34014-00 від 23.11.2017 року, №34017-00 від 23.11.2017 року, №34021-00 від 23.11.2017 року направлено позивачем ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 та як вбачається з наявних в матеріалах справи копій конвертів, податкові повідомлення-рішення повернуто на адресу податкового органу з відміткою: “за закінченням встановленого строку зберігання”, що позивачем не заперечується.
Відповідач зазначив, що ним не було отримано податкові повідомлення-рішення №34004-00 від 23.11.2017 року, №34005-00 від 23.11.2017 року, №34006-00 від 23.11.2017 року, №34007-00 від 23.11.2017 року, №34010-00 від 23.11.2017 року, №34013-00 від 23.11.2017 року, №34014-00 від 23.11.2017 року, №34017-00 від 23.11.2017 року, №34021-00 від 23.11.2017 року, що порушує право ОСОБА_1 на їх оскарження.
З наявних в справі копій довідок № 135-02-27 від 03.01.2018 року та № 648 від 01.09.2020 року Березківської сільської ради, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки Березківської сільської ради № 648 від 01.09.2020 року ОСОБА_1 не проживав та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у відповідності до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 .
Положеннями Податкового кодексу України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
Для встановлення визначеній податковим органом сумі грошових зобов'язань статусу узгодженої необхідно, насамперед, довести, що платник податків був обізнаний з наявністю у нього визначених контролюючим органом сум грошових зобов'язань, які підлягають сплаті.
У даному випадку, позивачем не надано належних доказів того, що відповідачем було отримано чи не вручено з незалежних від контролюючого органу причин податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, а тому суд вважає їх таким, що не вручені платнику податків належним чином та, відповідно, податковий борг не може вважатися узгодженим.
Таким чином, зважаючи, що податкові повідомлення-рішення №34004-00 від 23.11.2017 року, №34005-00 від 23.11.2017 року, №34006-00 від 23.11.2017 року, №34007-00 від 23.11.2017 року, №34010-00 від 23.11.2017 року, №34013-00 від 23.11.2017 року, №34014-00 від 23.11.2017 року, №34017-00 від 23.11.2017 року, №34021-00 від 23.11.2017 року ГУ ДФС у Миколаївській обл. надіслано відповідачу за помилковою адресою, згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України такі податкові повідомлення-рішення не вважаються належним чином врученими відповідачу, а відтак, сума податкового зобов'язання за ним не є узгодженою, що спростовує виникнення податкового боргу та наявність підстав для його стягнення.
Враховуючи, що наведені позивачем в позовній заяві обставини наявності у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення коштів з відповідача.
Аналізуючи викладені вище норми, суд дійшов висновку про те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих позивачем грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки підтвердження існування факту узгодження грошового зобов'язання не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Вищезазначене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду від 22.08.2018 у справі № 820/1878/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,139,241-246 КАС України, суд, -
В задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 44 290, 21 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.10.2020 року.
Суддя Г.В. Лебедєва