справа№380/7613/20
23 жовтня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступні періоди: з 27 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року - викладач теоретичних дисциплін Буської музичної школи (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); з 02 вересня 1985 року по 07 квітня 2020 року (день призначення пенсії по віку) - викладач по класу теоретичних дисциплін Оброшинської дитячої музичної школи (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- вирішити питання про відшкодування ОСОБА_1 сплачений судовий збір при зверненні до суду в порядку передбаченому частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 08 квітня 2020 року їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08 вересня 2020 року № 6102-6382/Т/-02/8-1300/20 вона дізналася про те, що їй відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що посада викладача позашкільних навчальних закладів, яку вона займала, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року (далі - Постанова № 909). Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірними, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Позивач вказує, що відповідно до записів у трудовій книжці її стаж роботи складає понад 30 років на посадах, передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема: з 27 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року - викладач теоретичних дисциплін Буської музичної школи, з 02 вересня 1985 року по 07 квітня 2020 року (по день призначення пенсії) - викладач по класу теоретичних дисциплін Оброшинської дитячої музичної школи. Враховуючи викладене, позивач вважає, що має право на призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки її стаж роботи на посадах, передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить понад 30 років і до моменту призначення пенсії за віком вона не отримувала будь-яку пенсію.
Позивач зауважує, що дорученням Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року № 397/21 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України дію Постанови № 909 поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання без внесення змін до указаної постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01 лютого 1995 року № 01-3/133-02-2 і на час звернення до суду указане доручення є чинним.
Крім того, позивач наголошує на пріоритетності дії законів над підзаконними нормативно-правовими актами, яким є Постанова № 909, а тому вважає, що у межах спірних правовідносин належить застосувати статтю 21 Закону України «Про позашкільну освіту», яка регулює умови призначення пенсії за вислугу років педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів.
Також позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 442/456/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23 листопада 2011 року грошова допомога, передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідач зазначає, що право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності віку та спеціального стажу, визначеного пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року. Розділом 1. Освіта цього Переліку передбачені Позашкільні навчальні заклади та найменування посад - директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Таким чином, на думку відповідача, оскільки позивач працювала в позашкільних навчальних закладах на посаді викладача, яка не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року, то відсутні підстави для призначення їй грошової допомоги, встановленої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо посилань позивача на лист Міністерства соціального захисту населення України від 01 лютого 1995 року № 01-3/133-02-2 відповідач зазначає, що указаний лист не є нормативно-правовим актом, а має лише інформативний характер.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Позивач подала відповідь на відзив, доводи та аргументи наведені у якій, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 23 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) серії НОМЕР_1 від 06 серпня 1979 року (а.с.9-10) позивач:
- 01 серпня 1979 року прийнята на посаду викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін (наказ № 54 від 01 серпня 1979 року);
- 02 вересня 1985 року звільнена з посади викладача Буської музичної школи в зв'язку з переходом на роботу в Оброшинську музшколу (наказ № 61 від 31 серпня 1985 року);
- 02 вересня 1985 року зарахована на посаду викладача школи по класу теоретичних дисциплін Оброшинської ДМШ (наказ № 54 від 02 вересня 1985 року);
- 09 вересня 2013 року позивачу присвоєно педагогічне звання «старший викладач» (наказ № 12-к від 25 березня 2013 року);
- 01 жовтня 2018 року назву посади змінено на «викладач ПСМН закладу» (наказ № 105-к від 01 жовтня 2018 року).
19 серпня 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою (а.с.14), у якій просила відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 6102-6382/Т-02/8-1300 від 08 вересня 2020 року (а.с.15) позивача на її заяву від 19 серпня 2020 року щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій повідомлено про те, що оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року, право на призначення пенсії за вислугу років відсутнє. А тому підстав для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних премій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає.
Позивач, вважаючи, що має право на зарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періодів роботи з 27 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року на посаді викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін та з 02 вересня 1985 року по 07 квітня 2020 року (день призначення пенсії за віком) на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін Оброшинської дитячої музичної школи, які передбачені пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періодів роботи з 01 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року на посаді викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін та з 02 вересня 1985 року по 07 квітня 2020 року (день призначення пенсії за віком) на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін Оброшинської дитячої музичної школи, які передбачені пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступні періоди: з 27 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року - викладач теоретичних дисциплін Буської музичної школи (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); з 02 вересня 1985 року по 07 квітня 2020 року (день призначення пенсії по віку) - викладач по класу теоретичних дисциплін Оброшинської дитячої музичної школи (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Такими законами в Україні є насамперед Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) та Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
За правилами статті 2 Закону № 1788-XII пенсія за вислугу років належить до трудових пенсій.
Згідно із статтею 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до положень статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до абзацу першого пункту «е» статті 55 Закону 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
Таким чином, право на призначення пенсії за вислугу років надається і гарантується особі за виконання особливого роду трудової діяльності, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність. Виплата пенсії за вислугу років безпосередньо пов'язана з важким та шкідливим характером роботи, виконання якої може спричинити втрату професійної працездатності до досягнення загального пенсійного віку, тому законодавець надав можливість окремим категоріям спеціалістів за своїм бажанням припинити таку роботу за наявності достатнього спеціального стажу та отримувати пенсію за вислугу років.
Відповідно до записів трудової книжки позивача, яка в силу приписів статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону № 1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи, позивач:
- з 01 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року працювала на посаді викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін;
- з 02 вересня 1985 року по сьогодні працює на посаді «викладача ПСМН закладу» Оброшинської дитячої музичної школи.
У листі від 08 вересня 2020 року № 6102-6382/Т-02/8-1300 відповідач зазначив про те, що оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року, право на призначення пенсії за вислугу років у позивача відсутнє.
Отже, відповідач вважає, що стаж роботи позивача на посаді викладача позашкільного навчального закладу не зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до абзацу першого пункту «е» статті 55 Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII позашкільна освіта є невід'ємним складником системи освіти.
22 червня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про позашкільну освіту» № 1841-III, статтею 4 якого встановлено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Згідно з абзацами першим та третім частини 4 статті 21 цього ж Закону права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників закладу позашкільної освіти визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).
Цим Переліком встановлено, зокрема, заклади і установи освіти та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Отже, посада викладача музичної школи прямо не передбачена Переліком № 909 як така, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років відповідно до абзацу першого пункту «е» статті 55 Закону 1788-XII.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» затверджено, зокрема, перелік посад педагогічних працівників до яких віднесено, серед інших, посади викладачів всіх спеціальностей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433 (зі змінами) «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено перелік типів позашкільних навчальних закладів згідно з пунктом 6 якого до них відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Аналізуючи наведені норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17 висловила таку правову позицію: «з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
За таких обставин, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ».
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ у контексті фактичних обставин справи, встановлених судом у межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд доходить висновку, що стаж роботи позивача на посаді викладача позашкільного навчального закладу (музичної школи) належить зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.
Доводи відповідача про те, що оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року, право на призначення пенсії за вислугу років у позивача відсутнє, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, є помилковими, а тому суд їх відхиляє.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступні періоди: з 27 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року - викладач теоретичних дисциплін Буської музичної школи (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); з 02 вересня 1985 року по 07 квітня 2020 року (день призначення пенсії по віку) - викладач по класу теоретичних дисциплін Оброшинської дитячої музичної школи (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
З цього приводу суд зазначає про те, що позивач помилково просить зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII період роботи з 27 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року на посаді викладача теоретичних дисциплін Буської музичної школи, оскільки, як підтверджується наявними у трудовій книжці позивача записами, позивач працювала на посаді викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін з 01 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року.
Тобто, фактично позивач помилилася в періоді, який їй належить зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII роботу на посаді викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовну вимогу в цій частині належить задоволити частково у спосіб, зобов'язавши відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 01 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року на посаді викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін та з 02 вересня 1985 року по 07 квітня 2020 року на посаді викладача ПСМН закладу Оброшинської дитячої музичної школи до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23 листопада 2011 року затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1191 цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 Порядку № 1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно із пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Суд звертає увагу на те, що єдиною підставою для відмови у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач у листі № 6102/-6382/Т-02/8-1300/20 від 08 вересня 2020 року зазначив те, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.
Проте, таким доводам відповідача суд надав оцінку вище, констатувавши, що стаж роботи позивача на посаді викладача позашкільного навчального закладу (музичної школи) належить зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.
Також суд враховує, що відповідно до записів трудової книжки позивача стаж роботи, який дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII за періоди з 01 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року на посаді викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін та з 02 вересня 1985 року по 07 квітня 2020 року на посаді викладача ПСМН закладу Оброшинської дитячої музичної школи становить більше сорока років при необхідних тридцяти.
Крім того, необхідно зауважити, що питання виходу позивача на пенсію за віком з посади, яка дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, а також неотримання нею до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії не є спірним у цій справі та не було підставою для відмови.
Таким чином, враховуючи викладене, на переконання суду, позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції № 0.0.1839972257.1 від 18 вересня 2020 року позивач сплатила судовий збір у розмірі 1681,60 грн.
Враховуючи те, що суд задоволив позов частково лише у зв'язку із помилковим зазначенням позивачем періоду роботи, який їй належить зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII роботу на посаді викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути сплачений судовий збір у повному обсязі, який становить 1681,60 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01 серпня 1979 року по 02 вересня 1985 року на посаді викладача Буської музичної школи теоретичних дисциплін та з 02 вересня 1985 року по 07 квітня 2020 року на посаді викладача ПСМН закладу Оброшинської дитячої музичної школи до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1681,60 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції № 0.0.1839972257.1 від 18 вересня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 28 жовтня 2020 року.
Суддя Клименко О.М.