28 жовтня 2020 року № 320/6559/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявилися у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі з 01.04.2005 року, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи у зоні відчуження ЧАЕС починаючи з 01.04.2005 року в полуторному розмірі, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, підставі Довідок встановленої форми, затвердженими постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988р. №122 та постановою КМУ від 05.07.2006р. за №920;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію у зв'язку зі збільшенням страхового стажу, починаючи з дня призначення пенсії.;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Київській області подати звіт до суду про виконання судового рішення на підставі ст. 382 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2017 року перебуває на обліку в пенсійному органі як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах. Пояснює, що після призначення пенсії він продовжував працювати на ДСП "Чорнобильська АЕС" та є особою, яка постійно працює в зоні відчуження і час роботи якої повинен зараховуватись до стажу роботи в полуторному розмірі. Проте, з відповіді пенсійного органу позивачу стало відомо про те, що пенсія йому, з моменту призначення, була розрахована з порушенням норм діючого законодавства, що, в свою чергу, призвело, на його думку, до суттєвого зменшення розміру призначеної йому пенсії.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що до періоду трудової діяльності позивача після 01.01.2004 підлягають застосуванню положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, якими не передбачено зарахування стажу роботи за списком №1 до страхового стажу у полуторному розмірі, у зв'язку з чим, на думку представника відповідача, пенсія позивача розрахована відповідно до норм чинного законодавства.
Ухвалою суду від 05.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без повідомлення сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Київській області, як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до Закону України 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як убачається з матеріалів справи, після призначення пенсії позивач продовжує постійно працювати у ДСП «Чорнобильська ЧЕС» та відноситься до осіб, які постійно працюють у зоні відчуження, час роботи якої зараховується до стажу роботи у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, на підставі постанови КМУ від 10 вересня 2008 року № 831.
З відомостей протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1 убачається, що по наявним у пенсійній справі документам станом на 01.05.2020 (здійснення останнього перерахунку з індексації пенсії позивачу), основний розмір призначеної позивачу пенсії за віком становить 6005,67 грн. (0,45333 х 2,57649 х (3764,40 х 1,17 х 1,11), де: 0,45333 - індивідуальний коефіцієнт стажу (з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1); 2,57649 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати; 4888,82 (3764,40 х 1,17 х 1,11) - середня заробітна плата по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки з урахуванням коефіцієнту індексації 1,17. Також позивач тримує доплату за понаднормовий стаж у розмірі 124,70 грн. та додаткову пенсію як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС ІІ категорії у розмірі 170,82 грн. Разом з надбавками, підвищеннями, встановленими законодавством, загальний розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.05.2020 складає 6005,67 грн.
Проте, враховуючи викладене у протоколі перерахунку пенсії ОСОБА_1 та з урахуванням відомостей, що містяться у пенсійній справі, ОСОБА_1 вважає, що з часу призначення пенсії та її перерахунків, відповідачем було розраховано розмір складових його пенсії з порушенням норм діючого законодавства, що призвело до суттєвого зменшення загального та основного її розміру.
Позивач переконаний, що починаючи з 01.01.2004 весь час роботи у зоні відчуження та за Списком №1, відповідач протиправно не врахував у полуторному розмірі.
Не погоджуючись з розрахунком своєї пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 796-XII час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» від 10.09.2008 № 831 (далі постанова № 831) передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36).
Отже, вказаною постановою надано право особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки в зоні відчуження (у тому числі особам, які працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1), на зарахування їх часу роботи або служби до стажу роботи у пільговому розмірі, а саме: у полуторному.
Разом з тим, 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Преамбулою наведеного вище Закону встановлено, що він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 16 Розділу XV "Прикінцеві Положення" Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою П = Зп х Кс, де:
- П - розмір пенсії, у гривнях;
- Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
- Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону, а саме: Кс = (См х Вс)/(100% х 12), де См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
У свою чергу порядок обчислення страхового стажу визначено статтею 24 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною третьою цієї ж статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, лише положеннями Закону № 1058-IV встановлюються виключні підстави, за наявності яких періоди трудової діяльності особи після 01.01.2004 можуть бути обчислені із застосуванням розміру показника страхового стажу іншого, ніж передбачений частиною третьою статті 24 цього Закону.
При цьому відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Аналізуючи наведені вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що Закон № 1058-IV не містить положень, якими передбачено зарахування часу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 до стажу роботи у полуторному розмірі.
Крім того, наведений вище Закон не передбачає можливості застосування при розрахунку страхового стажу особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, положень інших законодавчих актів та/або нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, у тому числі постанови № 831.
Водночас в залежності від обраних особою умов та порядку пенсійного забезпечення до пенсійних правовідносин підлягають застосуванню норми загального Закону № 1058-IV або спеціального Закону № 796-ХІІ.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію відповідно до положень Закону № 1058-IV, а саме: пенсію за віком.
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються, зокрема, витягом з ІКІС ПФУ Підсистема призначення та виплати пенсії.
Таким чином, з огляду на те, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи йому у зарахуванні до стажу роботи періодів роботи в зоні відчуження з 01.01.2004 у полуторному розмірі, діяв правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а тому, довів правомірність своїх дій.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.