27 жовтня 2020 року № 320/5270/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ у Київській області щодо перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії ОСОБА_1 , інваліду 2 групи, потерпілій в наслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до постанови Іванківського районного суду Київської області від 13.05.2011 №2-а-4879/2011 з урахуванням вже виплачених сум, з листопада 2011 року (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 перераховану пенсію, відповідно до постанови Іванківського районного суду Київської області від 13.05.2011 № 2-а-4879/2011 з урахуванням виплачених сум, з листопада 2011 (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку);
- на підставі п.1 ч.1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду у межах за один місяць, у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області негайно провести нарахування та виплату з урахуванням вже виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, йому встановлена II група інвалідності, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, призначену відповідно до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), нарахування та виплату якої відповідач протиправно з листопада 2011 року здійснює у розмірі меншому, ніж визначено постановою Іванківського районного суду Київської області від 13.05.2011 у справі № 2-а-4879/2011.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії відповідно до постанови Іванківського районного суду Київської області від 29.04.2011 року у справі № 2-а-4567/2011, рішення від 28.09.2010 № 2-а-1526/2010 та з проханням надати довідку по заборгованості виплати пенсії, однак отримав письмову відмову відповідача стосовно зазначених вимог.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
11.09.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити у задоволенні. Зокрема, зазначено що предметом даного спору є протиправна бездіяльність відповідача, вчиненої в ході виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 13.05.2011 у справі №2-а-4879/2011, які вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Додатково наголошено на пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідними вимогами, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області, вона знаходиться на обліку у ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам II групи.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.06.1999 та вкладкою до нього № НОМЕР_3 , а також інвалідом II групи відповідно до витягу із акта огляду МСЕК Сер. КИО-1 № 226654 від 29.04.2004.
Постановою Іванківського районного суду Київської області № 2-а-4879/2011 від 13.05.2011 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іванківському району Київської області здійснити перерахунок позивачу основної (державної) пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 08.04.2011 відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ та перерахунок додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 03.11.2011 відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ з урахування фактично виплачених сум.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2013 постанову Іванківського районного суду Київської області № 2-а-4879/2011 від 13.05.2011 залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачам проведено перерахунок та виплату позивачу пенсію як інваліду II групи, потерпілому в наслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії до листопада 2011 року, та з листопада 2011 року припинив виконувати постанову Іванківського районного суду Київської області.
У подальшому, 19.12.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив поновити виплату пенсії відповідно до постанови Іванківського районного суду Київської області від 13.05.2011 за справою №2-а-4879/2011.
Листом від 16.01.2020 № 2901/Ф-01 повідомлено, що виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі й розмір яких встановлено на виконання судових рішень, у період дії постанов КМУ, здійснюється у розмірах, визначених цими нормативними актами.
Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини з приводу соціального забезпечення фізичних осіб-громадян у формі виплат за пенсією унормовані приписами загальних норм права, а саме: ст. 46 Конституції України, ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також приписами спеціальної норми права - Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинних на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, З, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону № 796-ХІІ в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (а саме, в редакції від 09 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 вказаного Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (а саме, в редакції від 09 липня 2007 року, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший, немає.
Відповідно до вищевикладеного суд зазначає, що позивач має право на отримання пенсії по інвалідності (як інвалід II групи) у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, згідно зі ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 № 3491-УІ (далі - Закон №3491VI) розділ VII Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VII визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011).
Відтак, Законом № 3491-УІ Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри основної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також доплат до пенсії.
На виконання п. 7 Закону № 3491 -VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і З якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У подальшому, п. З Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 № 4282-УІ (набрав чинності 01.01.2012), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-УІ (набрав чинності 01.01.2013), встановлено, що норми і положення ст. 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № З-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з
23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Однак з 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок № 1210.
Враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №1210, з 01.01^.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також доплат до пенсії, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст.39, 50, 54 Закону № 796- ХІІ.
Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796- ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Згідно зі ст. З Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З 03.08.2014 Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження нарахування та виплати позивачці у розмірах, визначених Законом №796:
- основної пенсії відповідно до статті 54 Закону №796 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;
- додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50 Закону №796 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком;
Однак, відповідач не був зобов'язаний здійснювати позивачу відповідні виплати на підставі вказаного рішення у період з 01.11.2011 по 31.12.2013 та з 03.08.2014, що свідчить про відсутність ознак протиправної поведінки відповідача.
Відтак, лише в період з 01.01 по 02.08.2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію та доплати позивачу в розмірі, визначеному ст. 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком №1210.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 (справа № 285/4300/14-а) та Верховного Суду від 21.02.2018 (справа № 619/2262/17).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач зазначив, що ним виконано вимоги постанови Іванківського районного суду Київської області від 13.05.2011 у справі 2-а-4879/2011 у повному обсязі, а тому вимоги позивача щодо повторного виконання відповідного судового рішення є необґрунтованими та безпідставними.
Однак, суд вважає безпідставними посилання відповідача на виконання у повному обсязі судового рішення у справі 2-а-4879/2011 в якості обґрунтування невиплати належних позивачеві сум за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки рішенням у цій справі встановлено лише початкову дату, з якої мало бути розпочато нарахування та виплата позивачу основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також доплати відповідно до ст. 50, 54 Закону №796, а отже, це рішення не стосуються спірного періоду: з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно.
Суд відхиляє посилання сторін на рішення у справі 2-а-4879/2011 та розглядає виключно в якості преюдиціального факту, який підтверджує право позивача на отримання виплат, передбачених статтями 39, 50 та 54 Закону №796.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, нормами КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, судом встановлено, що виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем строки звернення до суду з даним позовом не пропущено.
Стосовно негайного виконання рішення суду в межах стягнення суми за один місяць суд зазначає наступне.
Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями ст. 371 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення пенсії не вирішується та в якості способу відновлення порушеного права позивачем обрано зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, то відсутні підстави для звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення пенсії за один місяць.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. З ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні, оскільки позивач судовий збір не сплачувала на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 9,14, 72-78, 90,139,143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного управління України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно з урахуванням виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.