26 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/9681/20
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати пункт 5 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.06.2020 року №78 про відмову ОСОБА_1 , як особі звільненій з військової служби, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності з 08.11.2019 року внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі звільненій з військової служби у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 08.11.2019 року внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей” та Порядку затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням проведених виплат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності з 08.11.2019 року внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби набув право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат. Зауважив, що у разі якщо інвалідність особі вперше встановлена до 01.01.2014 року, а зміна інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження таким строком до таких правовідносин не застосовується. При цьому, відмітив, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин у 2012 році, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, то на його думку, він має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Скориставшись своїм право, відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відмітив, що станом на 08.11.2019 року норми пункту 4 ст. 16- Закону щодо обмежень у виплаті допомоги допомоги у разі зміни групи інвалідності і понад дворічний термін були чинними, у зв'язку з чим були застосовані відповідачем. Зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після). Відмовивши у виплаті одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України діяло на підставі, у межах та у спосіб наданих повноважень, жодними чином не порушуючи право позивача на соціальний захист .
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на офіцерських посадах у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України та був звільнений зі служби за станом здоров'я.
Постановою госпітальної віськово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 06.07.2010 року №128, встановлено, отримані позивачем захворювання, так, пов'язані з проходженням військової служби.
18.01.2012 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу вперше встановлено інвалідність 3 групи з 05.01.2012 року, внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою Житомирської МСЕК №2 серія 12 ААВ №015433 від 18.01.2012 року.
У зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності позивачу виплачено допомогу у розмірі 59652,60 грн.
03.02.2014 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу повторно встановлено інвалідність 3 групи з 30.01.2014 року, внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою Житомирської МСЕК №2 серія 10 ААВ №817083 від 03.02.2014 року.
12.11.2019 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 було позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 08.11.2019 року, внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою Житомирської МСЕК №2 серія 12 ААБ №549342 від 12.11.2019 року.
16.04.2020 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський ОМВК про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності.
За наслідком розгляду заяви, рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі частини 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку № 975 із підстав того, що у нього змінено 3 групу інвалідності на 2 групу інвалідності у період понад дворічний термін.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-XII (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п. 11 вказаного Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Нормами Закону № 2011-XII передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.
Слід відмітити, що ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII та пункту 8 Порядку №975.
Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням йому вищої (ІІ) групи інвалідності з 08.11.2019 року.
Так, Закон №2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
Вирішуючи питання щодо усунення розбіжностей у тлумаченні пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 (справа №240/10153/19) відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), від 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
Як вже зазначалось, вперше інвалідність 3 групи позивачу встановлено з 05.01.2012, та, у зв'язку з чим виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 59652,60 грн. Згодом, 03.02.2014 року, позивачу повторно встановлено інвалідність 3 групи з 30.01.2014 року. В подальшому, 12.11.2019 року, позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 08.11.2019 року.
Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Отже, рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правильним.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 806/3742/17, від 01 жовтня 2020 року у справі №240/8345/19.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Встановивши фактичні обставини справи та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, а тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, 6 м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 жовтня 2020 року.
Суддя Р.М.Шимонович