27 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/6604/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Токаревої М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій та відмову протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років;
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) щодо зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 13.10.1998 р. по 13.05.2001 р. (2 роки та 7 місяців) на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного відділення державного комунального обласного дитячого лікувально-санаторного центру радіологічного захисту;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 13.10.1998 р. по 13.05.2001 р. (2 роки та 7 місяців) на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного відділення державного комунального обласного дитячого лікувально-санаторного центру радіологічного захисту;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років як медичному працівнику з моменту звернення, з 10.04.2019 року.
Позивач вважає відмову в призначенні пенсії за вислугою років протиправною, позовні вимоги обгрунтовує тим, що 10.04.2019 року Позивач звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, оскільки станом на 31.12.2015 року вона має 26 років 4 місяці 8 днів стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а також те, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника є трудова книжка.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову. В обгрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач 10.04.2019 р. звернулась до управління із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. 2№ розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням вимог п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Спеціальний стаж роботи визначається лише за основним місцем роботи у відповідності із записами у трудовій книжці. До спеціального стажу роботи Позивачу зараховано періоди роботи на посаді медичної сестри з 01.06.1998 по 12.10.1998, з 14.05.2001 по 07.04.2004 в державному комунальному обласному дитячому лікувально-санаторному центрі радіологічного захисту, та з 08.04.2004 по 31.03.2019 в комунальній установі “Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій “Лісовий берег”, що загалом становить 23 роки 9 місяців та 8 днів та є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Період роботи Позивача з 13.10.1998 по 14.05.2001 не враховано до спеціального стажу, так як перевіркою обгрунтованості первинних документів не було встановлено, що посада медичної сестри з масажу за цей період - це основне місцем роботи чи робота за сумісництвом.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-ІVстраховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Норма ст. 39 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII до п. “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» були внесені зміни: “в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінити словами та цифрами "після досягнення 55 років і";
доповнити абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим такого змісту:
"До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:
50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;
50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;
51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;
51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;
52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;
52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;
53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;
53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;
54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;
54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;
55 років - які народилися з 1 січня 1971 року";
у пункті "ж":
абзац перший доповнити словами та цифрами "але не раніше досягнення 55 років";
доповнити абзацами другим - четвертим такого змісту:
"До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацом першим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності стажу творчої діяльності, передбаченого абзацом першим цього пункту, та після досягнення ними віку, встановленого абзацами тринадцятим - двадцять п'ятим пункту "е" цієї статті";”
Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Отже, на сьогоднішній день, чинна норма п. “е” ст. 55 , Закону України "Про пенсійне забезпечення", що діяла до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.14 Інструкції № 58 робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
Таким чином, на підставі зазначених норм основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. А також, запис відомостей в трудовій книжці про роботу за сумісництвом провадиться окремим порядком.
Трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період з 13.10.1998 по 14.05.2001 і є достатнім підтвердженням права на пенсію за вислугу років.
Не врахування відповідачем періоду роботи Позивача з 13.10.1998 по 14.05.2001 до спеціального стажу, у зв'язку з тим, що перевіркою обгрунтованості первинних документів не було встановлено, що посада медичної сестри з масажу за цей період це основне місцем роботи позивача є протиправним, так як, зі змісту наказів (від 10.10.1998 № 104-К, від 12.02.1999 № 10-К, від 23.11.1999 № 95-К, від 15.05.2001 № 66-К), на які посилається відповідач - робота за сумісництвом не виключає роботу за основним місцем, про що у трудовій книжці позивача здійснені відповідні записи № 2 та № 3, які є належними та допустимими доказами підтвердження її спеціального трудового стажу, що передбачено п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Інших підстав відмови у призначенні пенсії позивачу судом не встановлено.
Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 840,80 грн належить стягнути на з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 19, 73-76, 242-246, ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій та відмову протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 13.10.1998 р. по 13.05.2001 р. (2 роки та 7 місяців) на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного відділення державного комунального обласного дитячого лікувально-санаторного центру радіологічного захисту.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 13.10.1998 р. по 13.05.2001 р. (2 роки та 7 місяців) на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного відділення державного комунального обласного дитячого лікувально-санаторного центру радіологічного захисту.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років як медичному працівнику з моменту звернення, з 10.04.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева