27 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/10248/20
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання публічної інформації за запитом від 29.05.2020 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути запит від 29.05.2020 року про надання публічної інформації та надати документи зазначені в запиті.
Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 26.05.2020 року звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, проте відповіді по суті запиту не отримав. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач за захистом свого права на публічну інформацію звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 13.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, скориставшись своїм правом, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї правової позиції зазначив, що 01.06.2020 року на адресу суду надійшов військової частини НОМЕР_1 надійшов запит від позивача на отримання публічної інформації. 03.06.2020 року відповідачем була надана відповідь, яка зареєстрована за №620 від 03.06.2020 року та направлена на адресу позивача фельд'єгерським зв'язком. Відповідач переконаний, що діяв на підставі наданих повноважень та у межах Закону України "Про доступ до публічної інформації". Будь-якої вини чи протиправних дій з боку відповідача стосно позивача допущено не було.
У свою чергу, позивачем було подано додаткові пояснення, які останній просив взяти до уваги та врахувати при ухваленні рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.
26.05.2020 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із запитом про надання публічної інформації.
Запитувалася інформація наступного змісту:
1. Надати довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та належно завірені копії наказів про вхід/вихід військової частини, справи з Антитерористичного центру при СБУ, секторальні накази, витяги із наказів командира військової частини ( по стройовій частині) про вибуття для виконання завдань антитерористичної операції та прибуття після їх виконання; витяги із наказів по стройовій частині) керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угрупувань) про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції , що стосуються позивача в період з 01.01.2018 по 01.03.2018 під час відрядження у Донецьку область.
2. Відповідь надіслати за адресою: 84511, м. Бахмут, вул. Садова, 119.
Позивач стверджує, що відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації впродовж п'яти робочих днів.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваної інформації протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон №2939).
Відповідно до ст.1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з вищенаведеного, публічна інформація розглядається у двох аспектах: відомості - отримані або створені у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; відомості, які знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. Закону №2939 доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію врегульована ст.22 Закону №2939, відповідно до якої, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону №2939 відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
У відповідності до ч. 4 ст. 22 Закону № 2939 у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 2939 відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, такий повинен бути повним, достовірним та точним або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Разом з тим, відповідно до статей 15 та 18 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР (далі Закон 393/96-ВР) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно зі статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Як підтверджується матеріалами справи, 26.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із запитом на отримання публічної інформації.
Відповідач підтвердив, що 01.06.2020 року на адресу суду надійшов військової частини НОМЕР_1 надійшов вказаний запит на отримання публічної інформації.
03.06.2020 року відповідачем була надана відповідь, яка зареєстрована за №620 від 03.06.2020 року та направлена на адресу позивача фельд'єгерським зв'язком.
У свою чергу, позивач стверджує, що він не отримував вказану відповідь.
На підтвердження факту надіслання позивачу листа-відповіді від 03.06.2020 року ,№620 відповідач надав копію журналу реєстрації вихідних документів, згідно з яким вказана відповідь була надіслана на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) фельд'єгерським зв'язком.
Слід відмітити, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» не визначено яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь у разі її надіслання засобами поштового зв'язку (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю).
Проте, зважаючи на імперативно встановлений обов'язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, а також його статус у відповідних правовідносинах як суб'єкта владних повноважень, суд вважає, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише надіслання відповіді, а й її вручення запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин.
Реєстрація листа в реєстрі відправленої кореспонденції установи не є доказом направлення такого листа і, тим більше, його доставлення адресату.
Доказів надіслання та/чи вручення цього листа (фіскальний чек поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) відповідач суду не надав, відповідно, не довів виконання свого обов'язку надання відповіді на запит на інформацію.
Окрім того, в матеріалах справи відсутня відповідь на запит позивача 29.05.2020 року, про яку зазначається у відзиві, що не дає суду можливості встановити чи дійсно запит було розглянуто, як стверджує про те відповідач.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання позивачу запитуваної інформації у відповідь на запит про отримання публічної інформації від 29.05. 2020 року у передбачений Законом України "Про доступ до публічної інформації" строк та необхідність зобов'язання відповідача надати відповідь на вказаний запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання публічної інформації за запитом від 29.05.2020 року;
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути запит від 29.05.2020 року про надання публічної інформації та надати документи зазначені в запиті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27 жовтня 2020 року.
Суддя Р.М.Шимонович