Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 жовтня 2020 р. Справа№200/5987/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,
секретаря судового засідання Соколової С.О.,
за участю:
позивача: не з'явився
представник відповідача Ярова С. Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), про:
визнання протиправними дій ГУ ДПС у Донецькій області щодо подвійного нарахування ЄСВ одночасно, як фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 та особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) ОСОБА_1 за звітний період 2017-2018 років;
визнати протиправною бездіяльність щодо коригування зайво нарахованого ЄСВ;
зобов'язати відповідача здійснити таке коригування (перерахунок).
Позовні вимоги мотивовані таким.
Позивач протягом періоду часу з 11.10.2004 по 19.12.2018 здійснював діяльність, як фізична особа-підприємець (далі - ФОП), перебував на спрощеній системі оподаткування з основним видом діяльності «Діяльність у сфері права» та був зареєстрований платником ЄСВ, як ФОП.
19.12.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення ФОП ОСОБА_1 .
Поряд із цим податковий орган протиправно самостійно взяв позивача на облік як платника ЄСВ, як особу, що провадить незалежну професійну діяльність.
Позивач зазначає, що законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі, коли фізична особа взята на облік, як самозайнята особа. Отже, податковим органом протиправно протягом 2017-2018 років нараховано подвійне зобов'язання з ЄСВ позивачу як ФОП та як особі, що провадить незалежну професійну діяльність.
25 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про корегування подвійного нарахованого ЄСВ, на що отримав відмову.
Вважаючи такі дії та бездіяльність у частині відмови у здійсненні коригування протиправною, звернувся за захистом порушеного права до суду.
02 липня 2020 року позивачем до суду надана заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка мотивована нижчевикладеним.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо подвійного нарахування ЄСВ, то про такі дії позивач дізнався 13.05.2020 з витягу з інформаційної системи органів ДФС «Щодо стану розрахунків з платниками з бюджетом та цільовими фондами». Будь-які повідомлення щодо подвійного нарахування, як ФОП і як особі, що провадить незалежну професійну діяльність позивачу не надходили.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін у справі.
Ухвалою суду від 17.07.2020 у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
ГУ ДПС у Донецькій області надано відзив на позовну заяву, за змістом якого висловлено прохання відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
У період з 11.10.2004 ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Донецькій області, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку. З 01.08.2013 позивач зареєстрований за ознакою незалежної професійної діяльності, здійснює адвокатську діяльність індивідуально. У свою чергу адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально є самозайнятою особою.
У зв'язку зі змінами у законодавстві України, що стосуються спірних правовідносин податковим органом правомірно нараховувався ЄСВ позивачу, отже підстави для коригування ЄСВ - відсутні.
Позивачем надано відповідь на відзив, за змістом якого зазначено про необґрунтованість доводів податкового органу, оскільки податковим органом не надано пояснень на яких підставах позивач обліковується у контролюючих органах, як ФОП з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, зокрема щодо наявності заяви про взяття на облік платника ЄСВ за формою № 1-ЄСВ.
Відповідачем надано додаткові пояснення у справі, де зазначено, що за даними ІКП позивача за період 2017-2018 років за ОСОБА_1 рахується недоїмка з єдиного внеску як ФОП з ознакою незалежної професійної діяльності на загальну суму 15 819,54 грн.
Позивачем надано уточнення позовних вимог, які викладено у такій редакції:
Визнати протиправною бездіяльність щодо коригування зайво нарахованого єдиного соціального внеску та зобов'язати відповідача здійснити зазначене коригування (перерахунок) шляхом внесення змін до ІКП за звітний період 2017 року у сумі 8 448,00 грн. та за звітний період 2018 року - 9 828,72 грн. шляхом відповідного зменшення сальдо розрахунків на загальну суму 18 276,72 грн. на користь ФО ОСОБА_1 .
В іншому позовні вимоги залишаються без змін.
Ухвалою суду від 17.09.2020 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою суду від 29.09.2020 підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 26.10.2020.
Позивач до судового засідання не з'явився належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.
Представниця відповідача у судовому засіданні проти вимог позовної заяви заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, з урахуванням думки представниці відповідача та керуючись ч. 1 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснив за відсутності належним чином повідомленого позивача.
Щодо клопотання про поновлення строку.
Суд виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.
Отже, в даному випадку порушення прав позивача має триваючий характер та до моменту подання адміністративного позову у даній справі не було відновлено.
Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 справа № 175/3995/17-ц зазначено: «Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.».
Ураховуючи викладене, підстави констатувати пропуск позивачем строку звернення до суду відсутні.
Фактичні обставини встановлені судом у справі.
ОСОБА_1 є громадянином України паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , згідно довідки про взяття на облік ВПО від 13.05.2017 № 6332204257.
Свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю від 20.10.2010 № 3614 посвідчено право ОСОБА_1 на право заняття адвокатською діяльністю.
Відомості виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про реєстрацію ОСОБА_1 у якості ФОП з 11.10.2004 за основним видом діяльності - 69.10 «Діяльність у сфері права».
Відповідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 19.12.2018 № 22660060005001215 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Донецькій області із заявою від 25.05.2020 про перерахунок надлишково нарахованого ЄСВ у якій просив здійснити корегування зайво нарахованого ЄСВ за 2017-2018 роки. Наявну переплату зарахувати у погашення поточної заборгованості зі сплати ЄСВ, як фізичній особі, що провадить незалежну професійну діяльність.
Листом про надання відповіді від 16.06.2020 № 49796/10/05-99-54-33 ГУ ДПС у Донецькій області повідомила ОСОБА_1 про наявність станом на 31.01.2020 заборгованості з ЄСВ, яка фактично не сплачена та складає 10 022,98 грн. Щодо подвійного нарахування ЄСВ, то оскільки з 01.08.2013 ОСОБА_1 зареєстрований за ознакою незалежної професійної діяльності - адвокат, то відповідно такий є платником ЄСВ, а тому дії податкового органу - правомірні, а підстави для коригування ІКП - відсутні.
Згідно витягу з інформаційної бази ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами вбачається, що позивач зареєстрований, за ознакою незалежної професійної діяльності (адвокат).
Поряд із цим сторонами визнається, що до податкового органу із заявою про взяття на окремий облік як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), позивач не звертався.
З наявної у матеріалах справи ІКП платника та пояснень відповідача судом встановлено, що за період з 2017-2018 років позивачу нараховано ЄСВ як ФОП з ознакою незалежної професійної діяльності на загальну суму 15 819,54 грн.
Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом у порядку передбаченому ст. 211 КАС України.
Спір щодо фактичних обставин справи між сторонами - відсутній.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Щодо визнання протиправними дій ГУ ДПС у Донецькій області у частині подвійного нарахування ЄСВ ОСОБА_1 одночасно як ФОПу та особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що законодавець розмежовує платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Закон №2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Позивач з 11.10.2004 по 19.12.2018 був зареєстрований ФОП, який обрав спрощену систему оподаткування, та платником єдиного внеску у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI.
Після реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП по даний час позивач є самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну діяльність в галузі права (адвокатська практика) та є платником єдиного внеску у розумінні пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону №2464-VI розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 (далі - Порядок №1162).
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку №1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку №1162).
Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІ Порядку №1162 дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку №1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон №755-IV).
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що позивач, як фізична особа-підприємець перебував на облік як платник єдиного внеску з 10.07.2013 за номером 05-19-11-12832.
У свою чергу, розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІІ Порядку №1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок №1162 не передбачає.
Відповідно пояснень відповідача судом встановлено, що відповідач, починаючи з 2017 року, веде облік позивача не лише як ФОП, а ще як і особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивач у 2017 році подавав заяву за формою №1-ЄСВ до контролюючого органу. Натомість, відповідач у самостійно встановив позивачу як ФОП ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.
Внаслідок таких дій відповідач додатково нараховував єдиний внесок позивачу як ФОП, так і особі, що провадить незалежну професійну діяльність (адвокат), що підтверджено ІКП позивача.
Сплата єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем зараховувалась контролюючим органом почергово, то на сплату єдиного внеску, нарахованого фізичній особі-підприємцю, то на сплату єдиного внеску, нарахованого особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Таким чином, станом на 31.01.2020 залишок непогашеної суми заборгованості з ЄСВ становить 10 022,98 грн.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), станом на дату розгляду справи, не виносилась.
При вирішенні даного спору суд враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі № 520/3939/19-а.
У цій зразковій справі Верховний Суд, висновки якого підтримала Велика Палата Верховного Суду, зазначив, що згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону №2464-VІ відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами. Відтак, аналіз положень Закону №2464-VІ та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців чи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VІ як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Таким чином, суд вважає, що позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинна вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець із зареєстрованим видом діяльності (діяльність у сфері права) та сплачувати єдиний соціальний внесок один раз, а не у подвійному розмірі.
Враховуючи те, що позивач у спірний період не подавав заяву для взяття на облік як платника єдиного внеску - особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подавав звітність як такий платник, то відповідач безпідставно нараховував єдиний внесок під час перебування у статусі фізичної особи-підприємця та додатково єдиний внесок як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Отже, такі дії трактуються судом, як протиправні, а позов у цій частині підлягає задоволенню.
Посилання податкового органу на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII щодо порядку нарахування, обчислення єдиного внеску судом відхиляються, оскільки необхідною передумовою застосування п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 є реєстрація особи у якості відповідного платника.
Щодо решти позовних вимог, правова позиція суду така.
За приписами ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
З наведених норм права слідує, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 справа № 816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес у тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Отже, відображення відповідачем в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати, зокрема єдиного внеску, створює наслідки для фінансового стану позивача, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність податкового боргу з відповідного податку (наприклад, постанови Верховного Суду від 20.02.2018 справа № 826/6810/16, від 19.11.2018 справа № 810/5997/15).
Зі свого боку суд звертає увагу на таке.
Наказом Міністерством фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Розділ VI. Порядок стягнення заборгованості з платників
1. До платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
2. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
3. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
4. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Відповідно п. 6. розділу І Порядку ведення органами Державної податкової служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016р. (далі - Порядок № 442) за даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.
Отже, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є підставою для винесення вимоги про сплату боргу недоїмки, а тому правильність ведення відповідної системи впливає на права та інтереси позивача.
Більше того, ураховуючи фактичні обставини даної справи, судом встановлено, що станом на 31.01.2020 залишок непогашеної суми заборгованості з ЄСВ становить 10 022,98 грн., вимога про сплату боргу недоїмки, станом на дату розгляду справи, податковим органом не виносилась.
Водночас, позивач є платником ЄСВ та наразі сплачує вказаний платіж як адвокат. При цьому потрібно мати на увазі, що зарахування сплачених особою грошових коштів здійснюється у порядку календарної черговості виникнення відповідного боргу, що передбачено ч. 6 ст. 25 Закону № 2464.
Керуючись вищевикладеним висновком щодо протиправності дій з подвійного нарахування ЄСВ та факту відсутності відповідної вимоги про сплату боргу недоїмки, позивач опиняється у ситуації правової невизначеності, як щодо правових підстав обліковування відповідачем недоїмки, так і щодо належного зарахування сплачених ним коштів за поточні зобов'язання з ЄСВ.
Суд бере до уваги правову позицію викладену у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 справа № 200/2642/20-а: «Таким чином, оскільки відповідач безпідставно здійснив подвійне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із такого виду діяльності позивача як здійснення незалежної професійної діяльності за період січень, липень та жовтень 2019 року, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача та таким, що виключає подальше порушення прав позивача з боку контролюючого органу, є зобов'язання внести в інтегровану картку платника - позивача інформацію про відсутність заборгованості з єдиного внеску …».
Також суд звертає увагу на таке.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2019 справа № 520/3939/19 вирішено питання застосування положень Закону № 2464 у частині, яка врегульовує спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, а тому відповідач, розглядаючи вимоги заяви ОСОБА_1 , зобов'язаний був керуватися висновками Верховного Суду, що викладені у вказаній справі.
На користь цього також свідчать положення Порядку № 422
Розділ І.
3. Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
4. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
5. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.
Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.
При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.
У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Отже, відповідач, розглядаючи заяву позивача від 25.05.2020, зобов'язаний був застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/3939/19.
Проте, відповідних дій податковим органом вчинено не було.
А тому, суд констатує як відсутність дискреції відповідача у спірному питанні, так і - підстав вважати позовні вимоги про зобов'язання здійснити корегування ІКП передчасними, з огляду на відсутність вимоги про сплату боргу (недоїмки).
У продовження вказаного.
Пункт 4. Розділ V «Перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов'язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП» Порядку № 422.
1. Працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.
Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є:
ухвала суду про відкриття провадження;
рішення суду, прийняте по суті.
4) інформація з рішення суду, прийнятого по суті.
Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано»).
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано» при частковому скасуванні.
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.
Інформація, внесена та збережена відповідальними працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Пункт 2 ч. 1 розділу 6 «Відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов'язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску» Порядку № 422.
Первинними документами, на підставі яких в інтегрованій картці платника здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).
На підставі викладеного вбачається, що за результатами судового оскарження, зокрема, відповідальний працівник забезпечує відображення результатів судового оскарження в ІКП платника.
Отже, суд, вважає, що рішення суду, яким визнано протиправність дій щодо подвійного нарахування ЄСВ одночасно, як ФОП ОСОБА_1 та особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) ОСОБА_1 за звітний період 2017-2018 років є підставою для відповідного корегування, у порядку передбаченому Порядком № 422.
При постановленні вказаних висновків суд також керувався висновком Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 справа № 260/81/19, а саме «застосовними у цій справі є висновки ЄСПЛ у справі «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов'язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.»
Щодо визнання стверджуваної позивачем бездіяльності податкового органу щодо корегування подвійно нарахованої суми ЄСВ, то матеріали справи свідчать, що відповідачем надано відповідь від 16.06.2020 з обґрунтуванням підстав неможливості вчинення запитуваних дій. Отже, відповідачем не було допущено бездіяльності, натомість вчинено дії.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року справа № 21-1465а15 констатував, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Водночас, суд вважає, що визнання протиправними дій щодо подвійного нарахування позивачу ЄСВ та зобов'язання вчинити відповідне корегування забезпечує ефективний спосіб поновлення прав позивача. Додаткова констатація фактів протиправності дій сама по собі не створює для позивача правових наслідків та не сприяє ще більш повному захисту його порушеного права.
Щодо суми заявленого корегування.
Як вбачається із наданих податковим органом відомостей з ІКП платника - ОСОБА_1 йому донараховано як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) за спірний період ЄСВ у загальній сумі 15 819,54 грн.
Таким чином, суд встановив, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ДПС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки позивача (код класифікації доходів бюджету 71040000) шляхом виключення даних про наявність недоїмки з єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн.
Аналогічний спосіб захисту застосовано у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 справа № 816/2220/17, від 06.03.2020 справа №819/418/15-а та постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 справа № 200/14866/19-а.
Відповідно положень ст. 139 КАС України, фактично сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ 43142826) про визнання дій протиправними та бездіяльності зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо подвійного нарахування єдиного соціального внеску одночасно як фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та особі, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) ОСОБА_1 за звітній період 2017-2018 роки.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 (код класифікації доходів бюджету 71040000) шляхом виключення даних про наявність недоїмки з єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ 43142826) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 26 жовтня 2020 року, повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2020 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Буряк