79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.10.2020 справа № 914/1714/20
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Марінченко Р. І., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу
за позовом: акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача:комунального підприємства «Бродитеплоенерго», м. Броди Львівської області,
про: стягнення 22'502,72 грн (з яких: 9'820,70 грн - пені, 2'524,04 грн - три відсотки річних та 10'157,98 грн - збитки).
За участю представників сторін:
позивача:Орел С. С. - адвокат,
відповідача:Слобода В. Г. - представник.
1. Судові процедури.
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комунального підприємства «Бродитеплоенерго» про стягнення 22'502,72 грн (з яких: 9'820,70 грн - пені, 2'524,04 грн - три відсотки річних та 10'157,98 грн - збитки).
1.2. Ухвалою суду від 20.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.08.2020.
Розгляд справи по суті відкладався на 17.08.2020, на 28.09.2020 та на 12.10.2020, що відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.
1.3. 08 жовтня 2020 року від відповідача надійшли до суду заява про поновлення строку та долучення до матеріалів справи уточнення правової позиції КП «Бродитеплоенерго» по даній справі.
Заява про поновлення строку для подання письмових пояснень мотивована тим, що в ході попереднього судового засідання (28.09.2020) представник відповідача виклавши усну позицію щодо суті справи, дізнався у засіданні позицію сторони позивача, яка на думку КП є суперечливою та неоднозначною. Таким чином, дізнавшись про певні обставини та позицію позивача щодо тих чи інших фактів, сторона відповідача просить долучити до матеріалів справи свою уточнену правову позицію по даній справі.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, судом встановлено поважність пропуску строку для подання заяви про уточнення правової позиції по справі, поновлено відповідачу строк для подання такої та долучено подану заяву про уточнення правової позиції сторони до матеріалів справи.
1.4. Таким чином, суд заслухавши позиції сторін щодо предмету спору, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, враховуючи наданий процесуальним законом час для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість вирішення спору по суті у даному судовому засіданні
У судовому засіданні 12.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. У позовній заяві АТ «НАК «Нафтогаз України» (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання (прострочення виконання грошового зобов'язання) КП «Бродитеплоенерго» (Відповідач у справі) своїх договірних зобов'язань щодо оплати за поставлений товар. У зв'язку з чим останньому нараховано 9'820,70 грн - пені, 2'524,04 грн - три відсотки річних та 10'157,98 грн - збитків згідно з умовами укладеного між сторонами Договору.
2.2. Відповідач - письмовий відзив на позов не подав, однак подав заяву про уточнення правової позиції по справі, із клопотання про поновлення строку для подання такої, яка була прийнята судом. У вказаній заяві вказує про те, що:
Перше - 22.12.2017 Стокгольмський Арбітражний суд ухвалив остаточне рішення у справі № V2014/078/080 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Газпром». Цим рішенням суд ухвалив вирішення на користь Нафтогазу у всіх спірних питаннях щодо контракту на поставку газу з Газпромом: ціноутворенню, положенню «бери або плати» та визнанню недійсними інших положень, які є необґрунтованими і суперечать принципам конкуренції. Арбітражний суд повністю відхилив ретроспективні вимоги Газпрому на суму 56 млрд. дол. згідно з положенням «бери або плати» (що встановлює зобов'язання здійснити оплату за не відібрання обсяги газу) за 2009 - 2017 роки.
Про вказане вище зазначено в абзацах 1036-1038 розділу 9.6 (стор. 286 рішення) та розділі 11 (стор. 303-305 рішення). Крім того, дану інформацію викладено на офіційному сайті АТ «НАК «Нафтогаз України» https:www.naftogaz.com в розділі «Стокгольмський арбітраж».
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». В ч. 1 ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Прецедентна практика ЄСПЛ поширює положення статті 6 Конвенції про захист прав людини на добровільний арбітраж (в тому числі і на третейські суди, оскільки законодавство європейських країн зазвичай не розрізняє внутрішні третейські суди та міжнародні комерційні арбітражі) можна вважати рішення ЄСЛП стосовно України у справі «Ріджент Компані проти України» (Case of regent company v. Ukreine (заява № 773/03)) від 03 квітня 2008 року на думку Суду, у даній справі МКАС при ТПП України був «третейським судом, створеним згідно з законом», оскільки діяв відповідно до Закону України «Про Міжнародний комерційний арбітраж» та свого внутрішнього Регламенту. Провадження у справах, що їх розглядав МКАС було подібним до провадження у цивільних чи господарських судах і законом встановлювалося право на апеляцію по його рішеннях до Апеляційного суду м. Києва, який міг переглянути рішення МКАС на підставах, встановлених у законі. МКАС залишався єдиним третейським судом в Україні, який міг відповідно до Закону вирішувати «господарські спори з іноземним елементом», а відповідно до Закону України «Про Міжнародний комерційний арбітраж» та статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» в рішення МКАС вважається еквівалентом судового рішення, що підлягає примусовому виконанню
Отже, можна зробити висновок про те, що рішення прийняте Стокгольмським арбітражем є правомочним в Україні, а оскільки винесене на підставі міжнародного акта, є джерелом міжнародного приватного права та підлягає застосуванню в подібних правовідносинах на території України.
Друге - Відповідач звертає увагу та тому факті, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що права та обов'язки постачальників та споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Частиною 2 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено вичерпний перелік обов'язків споживача, в яких жодним чином не зазначено про обов'язок відшкодування шкоди постачальнику. Більш того, частиною 3 даної статті визначено, що у разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність із законом.
Договір від 10.10.2018 № 6578/18-ТЕ-21 про постачання природного газу укладено відповідно до Примірного договору, який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 29.04.2016 № 357. Вказана постанова та Примірний договір розміщені у відкритому доступі на сайті Верховної Ради України.
Варто зазначити, що у примірному договорі відсутні положення за якими постачальник має право на вимогу збитків за те, що споживач використав менше природного газу, ніж планувалось поставити за умовами договору.
Додаткова угода № 4 від 23.11.2018 до договору про постачання природного газу від 10.10.2018 № 6578/18-ТЕ-21 жодним чином не мотивована, а її положення не відображають вимог Примірного договору, який є обов'язковим для застосування Сторонами. Отже, у даному випадку, постачальник зловживає своїми правами та становищем на ринку природного газу нав'язуючи кабальні умови додаткових угод, які змінюють істотні умови Основного Договору.
Крім того, у п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 зазначено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» постачальником здійснюється таким чином та в таких випадках …».
Слід зазначити, що в преамбулі Договору постачання природного газу від 10.10.2018 № 6578/18-ТЕ-21 зазначено: «далі - сторони) керуються Законом України «Про ринок природного газу», Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу …».
Дане твердження додатково підтверджує той факт, що природній газ, котрий поставлений ПАТ «НАК «Нафтогаз України» КП «Бродитеплоенерго» згідно вище зазначеного договору, постачався нашому Підприємству, як споживачу якому постачання природного газу здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу».
Також, Відповідач зазначає, що жодним законом в Україні не регулюється питання про виплати грошових коштів, які Позивач називає збитками, тому відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України, КП «Бродитеплоенерго» просить суд при вирішенні даного питання застосувати висновки подані у рішенні від 22.12.2017 Стокгольмського Арбітражного Суду у справі № V2014/078/080, а також аналогію права, згідно з якою, договір про постачання природного газу є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статей 712, 714 ЦК України.
Окрім того, відповідач вказує, що правопорушеннями на ринку природного газу згідно з п. 3 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу», зокрема, є використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками, але аж ніяк не менший об'єм спожитого природного газу на який видана номінація, що підтверджена постачальником за Договором постачання природного газу.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Також, поняття збитків, міститься і у статтях 224, 225 ГК України.
Додатково, Відповідач звертає увагу на тому, що Позивачем зазначено, як підставу для вимоги про сплату збитків п. 1 розділу VI Правил природного газу. Проте, вказаний розділ не містить положень про збитки, які просить стягнути позивач.
Отже, КП «Бродитеплоенерго» вважає заявлений позов безпідставим та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
3. Обставини справи.
3.1. 10 жовтня 2018 року між акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та комунальним підприємством «Бродитеплоенерго» укладено Договір № 6578/18-ТЕ-21 постачання природного газу (надалі - Договір). За умовами цього Договору, Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природній газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору). Природній газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору).
3.2. У період з 22.10.2018 до 25.03.2019 між сторонами у справі було укладено 7 (сім) Додаткових Угод до Договору, що частково змінювали його умови.
3.3. Так, на виконання взятих на себе зобов'язань, Позивач поставив, а Відповідач прийняв природній газ у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 5'278'561,94 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу за вказані періоди, які (акти) підписані та скріплені печатками обох учасників справи і вказані факти не оспорюються.
Cвій обов'язок з повної оплати за поставлений у березні 2019 року природний газ виконав 20.05.2019, за поставлений у квітні 2019 року - 05.06.2019, що підтверджується наданою Позивачем довідкою та не заперечується КП «Бродитеплоенерго».
3.4. Актом-претензією № 26-945-19 від 16.05.2019 (а.с. 55-56) Позивач звернувся до Відповідача з проханням відшкодувати 33'857,61 грн збитків за березень 2019 року. Докази надіслання долучено до матеріалів справи(а.с. 57-60).
Актом-претензією № 26-2067-19 від 12.06.2019 (а.с. 62-63) Позивач звернувся до Відповідача з проханням відшкодувати 86'542,00 грн збитків квітень 2019 року. Докази надіслання долучено до матеріалів справи(а.с. 64-67).
Листом № 26-3709-19 від 20.11.2019 щодо перерахунку по акту-претензії від 16.05.2019 № 26-945-19, Позивачем вказано, що ним здійснено перерахунок суми збитків та до відшкодування підлягає сума 2'875,58 грн (а.с. 61).
Листом № 26-3710-19 від 20.11.2019 щодо перерахунку по акту-претензії від 12.06.2019 № 26-2067-19, Позивачем вказано, що ним здійснено перерахунок суми збитків та до відшкодування підлягає сума 7'282,40 грн (а.с. 68).
Згідно з списком розсилки (а.с. 69) та описом вкладення у цінний лист (а.с. 70), Позивач 22.11.2019 направив Відповідачу: листи № 26-3703-19 від 20.11.2019, № 26-3704-19 від 20.11.2019, № 26-3705-19 від 20.11.2019, № 26-3706-19 від 20.11.2019, № 23/2-3707-19 від 20.11.2019, № 26-3708-19 від 20.11.2019, № 26-3709-19 від 20.11.2019, № 26-3710-19 від 20.11.2019.
3.5. Згідно з Розрахунком суми збитків (а.с. 53-54), яка підлягає відшкодуванню КП «Бродитеплоенерго» згідно Акту-претензії, складеному у відповідності до п. 3.13 та 5.7 Договору, пункту 1 розділу VI правил постачання природного газу, станом на 25.05.2020,
- за підсумками березня 2019 року за актом-претензією від 16.05.2019 № 26-945-19 із врахуванням перерахунку від 20.11.2019 № 26-3709-19 нараховано 2'875,58 грн.
- за підсумками квітня 2019 року за актом-претензією від 12.06.2019 № 26-2067-19 із врахуванням перерахунку від 20.11.2019 № 26-3710-19 нараховано 7'282,40 грн.
Доказів надіслання вказаного розрахунку до матеріалів справи не долучено.
3.6. Таким чином, враховуючи, що Відповідачем залишено без задоволення надіслані останньому претензії, Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення пені, трьох відсотків річних та збитків.
4. Позиція суду.
4.1. Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
4.2. Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, за змістом якого Позивач взяв на себе зобов'язання поставляти природний газ Відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Так, як з'ясовано судом, Позивач взяті на себе зобов'язання з поставки природного газу виконав, а Відповідач свій обов'язок з повної оплати за поставлений у березні 2019 року природний газ виконав 20.05.2019, за поставлений у квітні 2019 року - 05.06.2019, що підтверджується матеріалів справи та було встановлено у п. 3.3. даного рішення.
Таким чином, враховуючи встановлений у Договорі порядок розрахунків, закріплені нормами чинного законодавства правила обчислення строків з врахування вихідних та святкових днів, останнім днем із оплати за поставлений у березні 2018 року природний газ є 25.04.2018, тому прострочення заборгованості починається із 26.04.2018, за поставлений у квітні 2019 року - з 25.05.2019 (однак, позивачем обрано для розрахунку обрано 28.05.2019. Таким чином, Позивачем доведено факт неналежного виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором.
4.3. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, суд розглянувши заявлені вимоги про стягнення 2'524,04 грн - трьох відсотків річних, перевіривши наданий Позивачем розрахунок, встановив, що такий здійснено правильно, а тому заявлені вимог підлягають задоволенню.
4.4. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 Договору, Він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Розглянувши заявлені вимоги про стягнення 9'820,70 грн - пені, здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку, суд вказує, що такий розрахунок здійснено правильно, а тому заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
4.5. Щодо заявленого Відповідачем у передостанньому абзаці заяви про уточнення правової позиції по справі № 914/1714/20 максимального зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 233 ГК України, суд вказує, що обмежений правом виходу за межі обраних вимог (заперечень), а окрім того, заявлене зменшення має бути обґрунтоване належними та допустимими доказами, що зроблено не було. Відтак, заявлене зменшення штрафних санкцій є необґрунтованим.
4.6. Щодо стягнення заявлених збитків, суд розглянувши та заслухавши позицію як позивача, так і відповідача, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, враховуючи наступне.
Між сторонами виникли зобов'язання з поставки природного газу за плату, які регулюються Договором, Цивільним кодексом України, спеціальним законом тощо. Порядок відшкодування збитків, передбачений як умовами Договору, так і нормами ЦК України.
4.6.1. Як закріплено умовами Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього Договору, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку визначені наступним чином: 3.13.3 якщо фактично спожитий об'єм (обсяг) використаного природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітній (розрахунковий) період (п. 3.13.1 Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018).
Згідно з пунктом 5.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином: - Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору; - Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Таким чином, у Договорі встановлено досудовий порядок врегулювання спору. Як встановлено із матеріалів справи, такий Позивачем не дотримано, адже Відповідачу надсилались акти-претензії без розрахунків збитків. Таблиці, з вихідними даними, які зазначені в актах-претензіях не є тим розрахунком з якого вбачається яким чином і на підставі чого позивачем нараховано збитки. Окрім того, ці таблиці є відмінними від того розрахунку збитків, який наданий позивачем суду (а.с.а.с. 53-54) (І-ий пункт, яким керувався суд при ухваленні рішення щодо заявлених вимог).
4.6.2. Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно із ч.ч. 1 - 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. При цьому ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків, у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками ж, у свою чергу, є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 4 вказаної статті на вимогу особині, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосібзокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі худе).
Аналізуючи наведені норми у їх сукупності, а також саму назву ст. 22 ЦК України - «Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди» - можна дійти висновку, що, по-перше відшкодування збитків - це один із способів відшкодування майнової шкоди; по-друге підставою для відшкодування збитків та шкоди є порушення цивільного права особи. При цьому, як права, що випливає із договору (право на отримання товару, результату виконаної роботи, тощо), так і абсолютного права особи - тобто права, якому протистоїть обов'язок усіх утримуватися від дій, які порушують це право (право власності, право господарського віддання, тощо). Іншими словами, як при порушенні права, встановленого правочином, так і при порушенні права, наданого та гарантованого законом особа має підстави вимагати відшкодування збитків, завданих таким порушенням.
У певній мірі аналогічний припис містить і ст. 49 ГК України, яка встановлює загальний для всіх підприємців обов'язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб'єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.
Згідно з положеннями частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходь, які управнена сторона взяла б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правив здійснення господарської діяльності іншою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб' єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів худе), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною;
- не отриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Таким чином, ані ст. 22 ЦК України, ані ст. ст. 224- 225 ГК України не встановлюють виключного правового зв'язку поняття «збитки» із зобов'язаннями, підставою виникнення яких є правочин. Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що чинне законодавство хоча однозначно і не надає, проте й прямо не забороняє потерпілій стороні вимагати стягнення збитків, однак розмір таких збитків повинен бути доведеним заінтересованою особою (наявність складу правопорушення), а у випадку спростування - відсутність вини доведена (опонентом) відповідачем.
Відтак, під час розгляду справи по суті, суд звертав увагу представників сторін на обставини та докази, якими повинні обґрунтовуватись/заперечуватись вимоги про стягнення збитків, однак сторонами належного обґрунтування суду не надавалось (ІІ - пункт, яким керувався суд при ухваленні рішення щодо заявлених вимог).
4.6.3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 30.09.2015 № 2495 (в редакції чинній на час спірних правовідносин), у пп. 1 п. 1 розділу VI закріпила, що Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
Так, суд звертає увагу Постачальника, що закріплення вказаної норми у постанові НКРЄКП не звільняє заявника від тягару доказування понесених збитків, що передбачено як Цивільним так і Господарським кодексами України. Проте, АТ «НАК «Нафтогаз України» жодних доказів понесення збитків за недовикористання замовленго об'єму природного газу Відповідачем у березні, квітні 2018 року суду не надано. КП «Бродитеплоенерго» під час розгляду справи повідомило, що причиною не відібрання попередньо замовленого газу стало зупинення опалювального періоду у зв'язку з потеплінням, а тому вина Відповідача відсутня.
Отже, заявлені вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків є необґрунтованими.
4.6.4. Додатково, суд звертає уваги учасників процесу, що станом на час розгляду справи судом, так і на час складення даної позовної заяви, Регулятором (НКРЄКП) внесено зміни у постанову № 2496 від 30.09.2015, згідно з пп. 1 п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу, і відповідності до якого відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Так, Відповідач у справі, виконує покладені на нього спеціальні обов'язки встановлені чинними нормативно-правовими актами України, та які можуть і не впливати із власних інтересів.
4.7. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
5. Судові витрати.
5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з Відповідача підлягає до стягнення 1'153,76 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (80600, Львівська область, місто Броди, вулиця Гончарська, будинок 3А; ідентифікаційний код 05445639) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 2'524,04 грн - три відсотки річних, 9'820,70 грн - пені та 1'153,16 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 19.10.2020.
Суддя В.П. Трускавецький