Справа № 569/10326/20
16 жовтня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г,
при секретарі судового засідання Добровчан К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Рівне цивільну справу № 569/10326/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа № 569/10326/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Вирішено питання судових витрат.
30 вересня 2020 року на адресу суду надійшла заява (вх.№46088/20) представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дицяк Наталії Євгенівни з долученням доказів про намір компенсувати витрати пов"язані з розглядом справи.
Представник позивача АТ «Альфа - Банк» подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення (вх.№ 47467/20 від 07.10.2020).
Згідно приписів ч. 4 ст. 270 ЦПК України справа розглянута без виклику сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, клопотання сторін, суд дійшов наступного висновку.
За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом невирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Частини 1 та 2 ст.141 ЦПК України регламентують розподіл судових витрат між сторонами, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову на відповідача; - у разі відмови в позові на позивача; - у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість 3% відповідно до ст.625 ЦК в розмірі 4363,62 грн та заборгованість інфляційних витрат відповідно до ст.625 ЦК - 13182,56 грн. за період з 25 червня 2017 року по 27 червня 2019 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» по 700, 60 грн. судового збору.
Проте, представник відповідача ОСОБА_1 просить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам з її довірительки - 426, 08 грн (2102 грнХ20,07%, де 2102,00 грн - сума судового збору, а 20,27% - відсоток задоволених позовних вимог від ціни позову 86551,84 грн.
Представник позивача у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового судового рішення вказує, що відповідно до заяви вх. №44869 від 23.09.2020 року зменшено позовні вимоги з 86551,84 грн до 18487,34 грн., а відтак відсоток задоволених позовних вимог від зменшеної ціни позову становить 94,9 %, тобто 5,1% - розмір не задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду в розмірі 2102,00 грн, що стверджується меморіальним ордером №1417479 від 23.06.2020 року.
Як вбачається з тексту рішення Рівненського міського суду від 24 вересня 2020 року , а саме, з мотивувальної та резолютивної його частини, судом вирішувалось питання про судові витрати: стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» по 700, 60 грн. судового збору.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом питання судових витрат було вирішено при ухваленні рішення, суд вважає, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, то суд виходив з такого.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв"язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягомп'яти днівпісля ухваленнярішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов"язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов"язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження здійснених представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дицяк Н.Є. витрат на професійну правничу допомогу надано: ордер серії РН-450 №152 від 07.08.2020 року про надання правової допомоги; Акт про надання послуг від 28.09.2020 на загальну суму 5000,00 грн. в яку входить: здійснено аналіз наданих клієнтом матеріалів справи № 569/10326/20 - 1000 грн. (2 години); підготовка та подання до Рівненського міського суду відзиву на позовну заяву - 3000 грн. (6 годин); участь адвоката в судових засіданнях в Рівненському міському суді - 500 грн. (1 година); підготовлено та подано заяву до Рівненського міського суду про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі - 500 грн. (1 година); меморіальний ордер №@2PL565342 від 28 вересня 2020 року на суму 5000 грн.
Таким чином, судом встановлено, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
При цьому суд зазначає про відсутність обов'язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дицяк Н.Є. На переконання суду, дії щодо підготовки та подання до суду відзиву на позовну заяву не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи і до того ж відзив на позов є правом, а не обов'язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як то передбачено ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, що ставить під сумнів наведені у розрахунку відомості щодо фактичних витрат часу.
За такого, суд дійшов висновку про ухвалення у справі додаткового рішення в частині стягнення витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2000 грн., що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до частково задоволення і лише в частині стягнення витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 270, п.3 Розділу ХII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дицяк Наталії Євгенівни про компенсацію витрат пов"язаних з розглядом справи - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 569/10326/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 грн.
В решті вимог заяви про ухвалення додатковго рішення відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство "Альфа Банк", місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина