Ухвала
Іменем України
26 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 554/1769/20
Провадження № 51-5140 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року щодо останнього,
встановив:
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2020 року,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,
засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вироком вирішено цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та питання процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 19 грудня 2019 року приблизно о 09 год, знаходячись у магазині «МобіАКС» по АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, демонстровано погрожуючи продавцю ОСОБА_7 ножем і молотком та висловлюючи погрози в його адресу про застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, заволодів майном ФОП « ОСОБА_8 », чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 77 670 грн.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить змінити оскаржувані судові рішення з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок суворості.
Обґрунтовуючи вимоги скарги захисник вважає, що під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, дані, що характеризують особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання.
Просить суд касаційної інстанції звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та наводить обставини, наявність яких, на його думку, дають підстави для застосування ст. 75 КК України.
Вказує, що апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційні скарги засудженого та сторони захисту без задоволення, не перевірив належним чином її доводів та не навів мотивів для їх спростування. Посилається на те, що доводи щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання, з урахуванням вказаних обставин, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції та перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у ній мотивів з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 187 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника у касаційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок суворості колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з положеннями ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається із змісту вироку, судом першої інстанції при призначені покарання ОСОБА_5 дотримано вимог ст. 50, 65 КК України, оскільки враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, який, відповідно ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий, дані про особу винного, який раніше засуджувався за вчинення умисного корисливого злочину, покарання за який відбув та судимість за який погашена у визначеному законом порядку. При обранні ОСОБА_5 заходу примусу судом враховано наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, стан його здоров'я, висновок органу пробації, відповідно до якого він має середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства. Також судом враховано висновок судово-психіатричного експерта № 73 від 19 лютого 2020 року, відповідно до даних якого ОСОБА_5 як в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, так і на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждав і не страждає, і міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому і відсутність обставин, які обтяжують покарання та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, оскільки раніше він вже засуджувався до таких покарань, після відбуття яких належних висновків для себе не зробив та продовжив злочинну діяльність у більш тяжких та небезпечних для суспільства проявах, тому призначив йому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 187 КК України.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційних скаргах доводи захисника та засудженого, та обґрунтовано заначив, що оскільки засуджений не працює та неодноразово раніше засуджувався, це ставить під сумнів, що саме засуджений матеріально забезпечував свою родину і утримував трьох дітей, а тому відмовив у задоволенні апеляційних вимог засудженого та сторони захисту.
Колегія суддів погоджується із наведеними в ухвалі суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції. Призначене ОСОБА_5 судом першої інстанції покарання, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, навіть з урахуванням усіх обставин, які, на думку захисника, пом'якшують призначене покарання засудженому, колегія суддів вважає достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Що стосується тверджень захисника про наявність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає їх непереконливими. Всі обставини, а також дані про особу засудженого, на які посилається у касаційній скарзі захисник, були враховані судом попередніх інстанцій. Інших доводів, які б свідчили про явну несправедливість обраного засудженому ОСОБА_5 заходу примусу та наявність підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у касаційній скарзі не наведено.
Суд касаційної інстанції, відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Обґрунтування касаційної скарги захисника ОСОБА_4 не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_5 , а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому колегія судів касаційного суду вважає, що у відкритті касаційного провадження захиснику необхідно відмовити.
Керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року щодо останнього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3