Ухвала
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/11652/18
провадження № 61-13595ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 20 лютого 2014 року у сумі 441 642,93 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 28 квітня 2016 року у сумі 154 875 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Дніпровського районного суду від 12 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 03 грудня 2018 року залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 20 лютого 2014 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 20 лютого 2014 року в сумі 16 329,04 доларів США, що складається із суми боргу в розмірі 15 000 доларів США та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 1329,04 доларів США.
До Верховного Суду 11 вересня 2020 ОСОБА_1 , подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, у якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в частині задоволених позовних вимог позивача.
Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Також, заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження посилаючись на те, що 25 серпня 2020 року відправила касаційну скаргу з додатками на адресу Верховного Суду, але помилково касаційна скарга потрапила до Київського апеляційного суду та була повернута заявникові.
Однак, вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 , не надає будь-яких належних доказів того, що вона була позбавлена можливості звернутися з касаційною скаргою в межах строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: заявнику необхідно надати докази щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження, та надати докази, що підтверджують сплату судового збору.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У жовтні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали, надіслані на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 вересня 2020 року, з яких вбачається, що заявником недоліки касаційної скарги не було усунуто в повному обсязі.
До касаційної скарги заявником надано докази, що підтверджують сплату судового збору, проте, заявником в наданій заяві не надано доказів щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Таким чином, заявником не було усунуто недоліки, про які вказано в ухвалі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова